Яїр (персонаж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Яір[1] (івр. יאיר‎ — «світлотоносний») — біблійний персонаж Епохи Суддів, був протягом двадцяти двох років одним із суддів Ізраїля. Яір був родом з Ґілеаду — місцевості на східному березі ріки Йордан, що належала племені Манасії. Він мав 30 синів яким належали 30 міст у Ґілеаді, що пізніше стали називатися поселення Яіра (Сд. 10:3-4). Йосип Флавій у Юдейських старожитностях повідомляє, що час правління Яіра був без визначних подій, проте він мав щастя у житті і 30 прекрасних синів — вправних наїздників[2]. Похований в Камоні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Яір — за перекладом Біблії українською мовою І. Хоменка та І. Огієнка.
  2. Йосип Флавій. Юдейські старожитності Т. 5. 7,6.рос.

Джерела[ред.ред. код]

Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.