3-а бригада Армії Людової імені генерала Юзефа Бема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
3-а бригада Армії Людової імені генерала Юзефа Бема
"Пястовський орел" - емблема Армії Людової
На службі 1944
Країна Польща Польща
Війни/битви Друга світова війна

3-я бригада Армії Людової імені генерала Юзефа Бема (пол. 3. Brygada AL im. gen. Józefa Bema) — це польське партизанське з'єднання Армії Людової, яке діяло 1944 року на окупованій нацистською Німеччиною території Польщі .

Історія[ред. | ред. код]

Партизанський загін[ред. | ред. код]

У січні 1942 року Польська робітнича партія ухвалила рішення про перехід до збройної боротьби з німецькими окупантами.

У травні 1942 року почалося створення партизанських загонів Гвардії Людової [1] [2] .

Одним із загонів, створених у 1942 році, був партизанський загін імені Юзефа Бема ( oddział Gwardii Ludowej im. Józefa Bema ), командиром якого став підпоручик Владислав Матушевський (« Юзек »).

Оскільки військове командування Гвардії Людової поділило територію окупованої Польщі на шість округів, загін ім. Бема (також як інші партизанські загони, що діяли на території Келецького воєводства) увійшов до складу 3-го округу Гвардії Людової ( Obwód III Radomsko-Kielecki Gwardii Ludowej ).

У 1942—1943 роках загін провів ряд великих операцій, а також займався диверсійною діяльністю та саботажем.

  • 6-8 грудня 1942 - партизани польського загону ім. Бема та радянського загону « Федора » (Теодора Альбрехта ) вели бої в Парчевських лісах, 80 партизанів відбили атаки карального загону і з боєм прорвалися з оточення [3] . Втрати гітлерівців склали 13 осіб убитими та 10 пораненими [4]
  • 17 грудня 1942 року загін ім. Бема зайняв і деякий час утримував містечко Острів Любельський . У ході операції партизанами були вбиті секретар волосного управління та один поліцейський, тяжко поранений комендант поліції [4]
  • 18 грудня 1942 року загін ім. Бема розгромив волосне управління у Тищленіці [4]

Весною 1943 року до загону приєдналася група радянських військовополонених, які втекли з концентраційного табору Stalag 367 у Ченстохові [5] .

11 жовтня 1943 року загін АК «Wichra» (командир Вітольд Кухарський) та загін Гвардії Людової імені Бема провели спільну бойову операцію, в результаті якої партизани зайняли весь Klementinów у Піотрківському повіті [6] .

У жовтні 1943 року загін ім. Бема розгромив німецький загін у Піотрківських лісах (гітлерівці втратили 30 солдатів убитими та 10 пораненими); надалі, 24—25 жовтня 1943 року, загін чисельністю менше 90 осіб був оточений на Дияволовій горі в Опочинському повіті [5], але відбив три атаки гітлерівців і витримав бомбардування. Вночі 29 жовтня 1943, розділившись на групи, загін вийшов з оточення [7] .

Наприкінці грудня 1943 року в Ченстохові потрапив у засідку на вулиці Огродової та загинув у перестрілці зі співробітниками гестапо та жандармерією командир загону ім. Бема [8] поручик Юзеф Ковальчик (« Юзек », він же « Матушевський ») [9] .

Партизанська бригада[ред. | ред. код]

1 січня 1944 Крайова Рада Народова прийняла рішення про розформування Гвардії Людової, яка увійшла до складу Армії Людової [10] .

24 лютого 1944 р. група партизанів з загону ім. Бема під командуванням ст. лейтенанта РСЧА Якова Сальникова розгромила залізничну станцію Теклінів [3] ( Teklinów ) [11] . В результаті операції рух по залізничній лінії було зупинено на кілька годин [12] .

У ніч з 11 на 12 березня 1944 року в результаті диверсії на залізниці зійшов з рейок залізничний ешелон [12] .

28—29 червня 1944 р. партизани вели бої з німецько-поліцейськими силами у волості Ойжень . У ході бойових дій гітлерівці втратили 16 людей убитими та кілька десятків пораненими, партизани — шість осіб убитими [12] .

3 серпня 1944 року під Кнеєю солдати батальйону ім. Бема атакували із засідки німецьку автоколонну, було знищено шість вантажівок, втрати гітлерівців склали 38 вбитих і кілька десятків поранених [13] .

У серпні 1944 року командування AL вирішило провести реорганізацію партизанського батальйону ім. Юзефа Бема, який діяв у районі Ченстохов - Радомсько і перетворити його на партизанську бригаду. Перед початком реорганізації чисельність батальйону ім. Юзефа Бема складала 600 людей. Реорганізацію проводили Маріан Яніц та Олександр Бурський [14] . В результаті на основі батальйону в Парчевських лісах було створено 3-ю бригаду Армії Людової імені генерала Юзефа Бема, яка діяла в районі Ченстохова . Командиром бригади став капітан Болеслав Борута « Гонич ».

У зв'язку з наростанням протиріч між військово-політичним керівництвом Армії Крайової та активістами " Батальйонів хлопських ", особовий склад загонів БХ почав переходити до складу Армії Людової. 1944 року в Радомщчанському повіті до складу 3-ї бригади AL ім. генерала Бема увійшов великий загін військової організації ППС (70 осіб) [15] .

Загалом у складі бригади було 20 офіцерів та 511 рядових бійців [16] .

У ніч із 4 на 5 серпня 1944 року диверсійна група бригади ім. Бема підірвала залізничний міст біля Бугай (2 км від міста Піотрків) [13] .

27 серпня 1944 року бригада отримала військову допомогу від СРСР — скинуту з літаків партію зброї (145 автоматів, 140 гвинтівок, один ручний кулемет, боєприпаси та вибухівка) [17] .

Станом на 31 серпня 1944, 40 партизанів бригади були членами ПРП [18] .

12—13 вересня 1944 року бригада вела оборонні бої під Евіною проти наступаючих німецьких військ і частин СС [19] .

Крім того, протягом вересня 1944 року бригада вела диверсійну діяльність на залізницях (переважно на залізничній лінії Варшава — Катовіце), підірвала один міст та організувала аварію 14 ешелонів. В результаті дій бригади рух атакованими залізничними лініями було зупинено на 238 годин [20] .

15 жовтня 1944 р. партизани 2-го батальйону 3-ї бригади AL зустріли і забезпечили безпеку скинутої до Петрківського лісу групи парашутистів Польського партизанського штабу (всі 12 парашутистів і три з чотирьох тюків з вантажем були знайдені та доставлені в розташування бригади). Доставлені десантниками зброю, боєприпаси та вибухівка підвищили боєздатність бригади [21] .

У листопаді 1944 року бригада налічувала 500 партизанів і у своїй діяльності спиралася на організовані резерви (зв'язкових, розвідників, господарів конспіративних квартир та інших неозброєних помічників), загальна чисельність яких становила 4040 осіб (150 з них1 до складу Польської армії людової, 2200 - до складу Батальйонів хлопських) [18] .

Загалом, за весь період діяльності, 3-я бригада AL розгромила і вивела з ладу дві залізничні станції [20], зруйнувала 12 залізничних мостів [20] [22], 7 шосейних мостів [20] [22] та 2 віадуки [20] [22], організувала аварію 41 залізничного ешелону [20] [22] (перервавши рух атакованими залізницями на 800 годин) [20], знищила 2 літаки, 10 танків і 92 автомашини [20] .

Громадяни СРСР, що воювали у складі бригади[ред. | ред. код]

У складі партизанського загону імені генерала Юзефа Бема та 3-ї бригади Армії Людової воювали громадяни СРСР — радянські військовополонені, які втекли з місць ув'язнення.

  • санінструктор Анатолій Котельников, який потрапив у полон влітку 1942 року під Курськом, утік із табору в Дембліні і вступив спочатку в групу АК, що діяла в районі Ченстохова, а в червні 1943 перейшов з АК в Гвардію Людову. Наприкінці грудня 1943 року він був поранений у перестрілці зі співробітниками гестапо та жандармерією, захоплений у полон і розстріляний [8]
  • ст. лейтенант РСЧА Яків Сальников (« Яша ») [7], який був поранений і потрапив у полон у боях за Дніпро, але втік з табору військовополонених. Загинув 29 червня 1944 року у бою з СС біля весі Вигода (Wygoda) [5] [12]
  • Микола Акулашвілі - загинув 29 червня 1944 року в бою з СС біля весі Вигода [5]

Пам'ять, відображення в культурі та мистецтві[ред. | ред. код]

  • ксилографія "Засідка, організована Армією Людовою під Кнеєю", автором якої є польський гравер Костянти Марія Сопочко (1902—1979) [13]

додаткова інформація[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ф. Г. Зуев. Польский народ в борьбе против фашизма. М., «Наука», 1967. стр.71
  2. ↑ Армии стран Варшавского договора. (справочник) / А. Д. Вербицкий и др. М., Воениздат, 1985. стр.102-105
  3. ↑ а б В. И. Клоков. Плечом к плечу (советские люди в партизанском движении европейских стран) // Советские партизаны: из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны / ред.-сост. В. Е. Быстров, ред. З. Н. Политов. М., Госполитиздат, 1961. стр.764—830
  4. ↑ а б в Польское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.212
  5. ↑ а б в г Владислав Гура. Сотрудничество польских и советских партизан на польских землях в годы второй мировой войны // Советские военнопленные и движение Сопротивления на польских землях в годы Второй мировой войны. / сб. статей, отв. ред. Ю. С. Новопашин. М.: ИСМ, 1991. стр.140—162
  6. ↑ Waldemar Tuszyński. Ruch oporu w Polsce 1939—1943. Warszawa, Krajowa Agencja Wydawn. RSW Prasa — Ksia̜żka — Ruch, 1985. str.59
  7. ↑ а б Януш Пшимановский, Ханна Прокопчук, Роман Мурани. Память. (в 2-х частях). Часть I. Варшава. "Интерпресс", 1987. стр.22
  8. ↑ а б Януш Пшимановский, Ханна Прокопчук, Роман Мурани. Память. (в 2-х частях). Часть I. Варшава. "Интерпресс", 1987. стр.20
  9. ↑ Р. Назаревич. Варшавское восстание. 1944 год. Политические аспекты. М., «Прогресс», 1989. ст..135
  10. ↑ Гвардия Людова // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. Т.6. М., «Советская энциклопедия», 1971. стр.153
  11. ↑ Архив отдела истории ПОРП, д. IIIF II/3-57
  12. ↑ а б в г Jakub Salnikow — "Jasza" // Zgineli w walce: sylwetki bojownikow AL i GL / red. I. Nowakowska (przedmova W. Machejka). Warszawa, Ksiaska i Wiedza, 1957. str.205-214
  13. ↑ а б в Гравюры на дереве К. Сопочко // журнал «Польша», № 5 (297), май 1979. стр.23
  14. ↑ Беседа с полковником Марианом Яницем (подпольная кличка Мариан) // В. Наметкевич, Б. Ростропович. Люди, факты, размышления. М., Воениздат, 1963. стр.111—125
  15. ↑ Зенон Клишко. Варшавское восстание. Статьи, речи, воспоминания, документы. М., Политиздат, 1969. стр.39—40
  16. ↑ Польское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.439
  17. ↑ Боевое содружество советских и польских партизан. / ред. П. П. Вершигора. М., Соцэкгиз, 1959. стр.65
  18. ↑ а б В. С. Пардасанова. Идейно-политическая работа Польской рабочей партии в Гвардии Людовой и Армии Людовой // Боевое содружество советского и польского народов. / редколл., гл. ред. П. А. Жилин. М., "Мысль", 1973. стр.171—186
  19. ↑ Польское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.442
  20. ↑ а б в г д е ж и История Польши (в 3-х тт.) / редколл., Ф.Г. Зуев, А.Я. Манусевич, А.И. Хренов. Дополнительный том. М., изд-во АН СССР, 1965. стр.27
  21. ↑ Тадеуш Петшак. Подпольный фронт. М., Политиздат, 1966. стр.99—108
  22. ↑ а б в г Польское рабочее движение в годы войны и гитлеровской оккупации (сентябрь 1939 — январь 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968. стр.440
  23. ↑ Waldemar Tuszyński. Ruch oporu w Polsce 1939—1943. Warszawa, Krajowa Agencja Wydawn. RSW Prasa — Ksia̜żka — Ruch, 1985. (последняя страница обложки)

Література[ред. | ред. код]

  • Польський робітничий рух у роки війни та гітлерівської окупації (вересень 1939 — січень 1945) / М. Малиновский, Е. Павлович, В. Потеранский, А. Пшегонский, М. Вилюш. М., Политиздат, 1968.
  • Józef Bolesław Garas. Oddziały Gwardii Ludowej i Armii Ludowej 1942—1945. Warszawa, 1971. (пол.)
  • Mieczysław Wieczorek. Armia Ludowa. Powstanie i organizacja 1944—1945. Warszawa: Wydawnictwo MON, 1979. ISBN 83-11-06225-0. (пол.)
  • Mieczysław Wieczorek. Armia Ludowa. Działalność bojowa 1944—1945. Warszawa: Wydawnictwo MON, 1984. ISBN 83-11-07052-0. (пол.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=3-а_бригада_Армії_Людової_імені_генерала_Юзефа_Бема&oldid=40627245