Deep Space 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Deep Space 2
DS-2 probes with mounting.jpg
Deep Space 2 усередині захисної оболонки
Основні параметри
Організація НАСА
Виготівник Lockheed Martin
Ракета-носій Дельта II 7425
Космодром США мис Канаверал
Технічні параметри
Маса 2,4 кг (x2) кг
Потужність 300 мВт ( Li-SOCl2)
Логотип місії Mars Surveyor 98.

«Deep Space 2» — зонд NASA. Був частиною програми Нове Тисячоліття. Проект включав в себе два мініатюрних космічних зонда, спрямованих у бік Марса. Зонди знаходилися на борту космічного апарату Mars Polar Lander, який був запущений в січні 1999 року. Зондам було дано назву Скотт і Амундсен, в честь Роберта Фолкон Скотта і Амундсена — перших дослідників, які досягли Південного полюса Землі. Зонди були призначені для приземлення на поверхню іншої планети. Після входу в атмосферу Марса 'Deep Space 2' повинен був відстикуватись від Mars Polar Lander і почати знижуватися до поверхні, використовуючи тільки ударний аерогель, без парашута. 13 березня 2000 року, після всіх спроб відновити зв'язок, місія була оголошена невдалою.[1]

План місії[ред.ред. код]

Кожен зонд важив по 2,4 кг і знаходився всередині захисного аерогелю. Для доставки на Марс вони були закріплені на космічному апараті Mars Polar Lander. 3 грудня 1999 року під час прольоту над південною полярною шапкою Марса, зонди в захисній оболонці розміром з баскетбольний м'яч були випущені з космічного апарату. Після входу в атмосферу удар об поверхню планети стався на швидкості 179 м / с. Захисна оболонка була так розроблена, щоб «вибухнути» при ударі об землю. Зонди, пробивши грунт, розлетілися в різні боки. Нижня частина, так звана «носова», була спроектована, щоб проникнути глибоко в грунт на глибину приблизно 0,6 м. Верхня частина була спроектована, щоб залишатися на поверхні і передавати радіо-дані апарату Mars Global Surveyor і іншим космічним апаратам на орбіті Марса. Mars Global Surveyor повинен був діяти в якості ретранслятора для того, щоб відправляти зібрані дані із зонда на Землю. Дві частини зонда були розроблені, щоб підтримувати між собою зв'язок за допомогою кабелю передачі даних.[1]

Провал місії[ред.ред. код]

Мабуть обидва зонда досягли Марса без поломок, але після приземлення на зв'язок не вийшли.

Достеменно не відомо, в чому була причина аварії. Комісія, що розслідувала цей інцидент[2], зробила висновки про найбільш імовірні причини відмови систем:

  • Системи зв'язку зонда могли не вижити від перевантажень під час удару об поверхню.
  • Зонди, можливо, вдарившись об землю, яка була занадто скелястій і давала мало шансів на виживання.
  • Батареї зонда, які були заряджені за рік до запуску, можливо, не зберегли достатньо енергії.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б [http :/ / nssdc.gsfc.nasa.gov / nmc / masterCatalog.do? sc = DEEPSP2 «Deep Space 2 (DEEPSP2)»]. NSSDC Master Catalog. NASA - National Space Science Data Center. 2000. Процитовано July 8, 2009. 
  2. «Report on the Loss of the Mars Polar Lander and Deep Space 2 Missions». Jet Propulsion Laboratory. 22 March 2000. 
  3. Young Thomas Mars Program Independent Assessment Team Summary Report House Science and Technology Committee (March 14, 2000). Процитовано April 22, 2009.