Вікінг-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орбітальний модуль Вікінг-2
Viking spacecraft.jpg
апарат у космосі
Основні параметри
Організація США НАСА
Ракета-носій Титан-3E / Центавр 23E-3 TC-3
Космодром США Канаверал LC-41
Технічні параметри
Маса 883 кг кг
Потужність 620 Вт
Орбітальні дані
Ексцентриситет 0,816299166
Апоцентр 33176 км
Перицентр 302 км
Спусковий апарат Вікінг-2
Viking lander model.jpg
Модель спускається апарату
Основні параметри
Організація США НАСА
Технічні параметри
Маса 572 кг кг
Потужність 70 Вт

Місія '«Вікінг-2»' - частина американської програми «Вікінг» по вивченню Марса. Як і «Вікінг-1», космічний корабель «Вікінг-2» складався з двох частин: орбітального і спускового апаратів. Спусковий апарат Вікінг-2 провів на поверхні 1281 Марсіанських днів і завершив свою роботу 11 квітня 1980 року, коли розрядилися його батареї. Орбітальний апарат пропрацював до 25 липня 1978 року, відправив майже 16 тис. фотографій зробивши 706 оборотів по орбіті навколо Марса.

Цілі місії[ред.ред. код]

«Вікінг-2» був запущений 9 вересня 1975. Після запуску за допомогою ракети-носія «Титан-3E-Центавр» опісля 333 дня польоту орбітальний апарат «Вікінг-2» вже почав відправляти загальні знімки Марса ще до виходу на орбіту. 7 серпня 1976 апарат вийшов на орбіту з перицентр ом 1500 км, апоцентр ом 33 тис. км і періодом звернення 24,6 годин, яка була потім скоригована до 9 серпня до орбіти з періодом звернення 27,3 годин, перицентр ом1499 км і нахиленням 55.2 градусів. Апарат приступив до фотозйомки передбачуваних місць посадки. Підходяще місце було вибрано на основі знімків з «Вікінга-1» і «Вікінг-2». Спусковий апарат відокремився від орбітального 3 вересня 1976 року в 22:37:50 UT і приземлився в Рівнині Утопії. Нормальні роботи були покликані викинути пристрій з'єднує орбітальний і спускний апарати (захисний кожух) після від'єднання, але через проблеми з від'єднанням захисний кожух залишився пристебнутим до орбітального апарату. Нахил орбіти було збільшено до 75 градусів 30 вересня 1976 року.

Орбітальний апарат[ред.ред. код]

Основна місія орбітального апарату закінчилася 5 жовтня 1976 року на початку сонячного з'єднання. Розширена місія почалася 14 грудня 1976 року після з'єднання з Сонце м. 20 грудня 1976 року перицентр був зменшений до 778 км і нахил збільшено до 80 градусів. Роботи включали зближення з Деймос в жовтні 1977 року і перицентр був зменшений до 300 км, а період обертання змінений на 24 години 23 жовтня 1977 року. На орбітальному апараті були виявлені витоки з силової установки, що скоротили запаси газу служив для коректування орбіти. Апарат був поміщений на орбіту 302 × 33 тис. км і припинив роботу 25 липня 1978 року, передавши 16 тис. знімків. Орбітальний апарат зробив близько 700-706 витків навколо Марса.

Спусковий апарат[ред.ред. код]

Спусковий апарат із захисним лобовим екраном відокремився від орбітального 3 вересня в 19:39:59 UT. У момент відділення орбітальна швидкість становила близько 4 км / с. Після відстиковки були запущені реактивні двигуни для забезпечення сходу з орбіти. Через кілька годин на висоті 300 км спускний апарат був переорієнтований для входу в атмосферу. Захисний лобовий екран з вбудованим абляціонним тепловим щитом використовувався для аеродинамічного гальмування при проходженні атмосфери. Спусковий апарат приземлився в 200 км від кратера Mie в рівнині Утопії в точці з координатами 48,269 п.ш. 225,990 с.д. на висоті 4,23 км щодо референц-еліпсоїд а з екваторіальним радіусом 3397,2 км і стисненням 0,0105 (або 47,967 ° с.ш. 225,737 ° в.д. в планетографіческіх координатах) в 22:58: 20 UT (9:49:05 по локальному марсіанському часу).

Приблизно 22 кг палива були використані при приземленні. Через неправильне розпізнавання радаром каменів і високою відбивної здатності поверхні, двигуни припинили горіти всього за 0,4 секунди до приземлення, внаслідок чого розтріснулася поверхню і піднялася пилюка. При приземленні одна з ніг спускається апарату виявилася на камені, нахилена на 8,2 градуса. Камера почала отримувати знімки відразу ж після приземлення.

Спусковий апарат Вікінг-2 пропрацював на поверхні 1281 марсіанський день і вийшов з ладу 11 квітня 1980 рік а, коли виснажився запас заряду батарей.

Результати[ред.ред. код]

Аналіз грунту[ред.ред. код]

Грунт нагадувала базальтову лаву, що зазнала впливу ерозії. Тестові зразки грунту містили в надлишку кремній і залізо, а також в значній кількості - магній, алюміній, кальцій, титан . Були виявлені сліди стронцію і ітрію. Кількість калію виявилося в 5 разів нижче середнього показника в земній корі. Деякі хімічні речовини грунту містили сірку і хлор, подібні речовинам, що утворюється після випаровування морської води. Вміст сірки у верхніх шарах кори було більше, ніж у зразках, взятих глибше. Можливі сполуки сірки - сульфати натрію, магнію, кальцію і заліза. Ймовірно також наявність сульфіду заліза [1]. І Спірит і Оппортьюніті виявили сульфати на Марсі [2]. Оппортьюніті (що зробив посадку в 2004 рік у, маючи сучасне обладнання) знайшов сульфати магнію та кальцію в Meridiani Planum [3]. Мінеральна модель, заснована на результатах хімічного аналізу, показує, що грунт може бути сумішшю близько 80% залізистої глини, близько 10% сульфату магнію (кайзер?), Близько 5% карбонату ( кальцит) і близько 5% залізних руд (гематит, магнетит, гетит?). Ці мінерали є типовими продуктами ерозії темних магматичних гірських порід [4]. Всі зразки були нагріті в газовому хроматографі / мас-спектрометрі (GCMS) і виділили воду в кількості близько 1% [5]. Дослідження за допомогою магнітів на борту апарата показали, що в грунті міститься від 3 до 7% магнітних матеріалів по вазі. Серед цих речовин можуть бути магнетит і маггеміт, ймовірно утворилися завдяки ерозії базальтових порід [6] [7]. Експерименти, проведені марсоходом Спіріт (приземлявся в 2004 рік у) показали, що магнетит може пояснити магнітні властивості пилу і грунту Марса. Найбільш магнітні зразки грунту виявилися темними, як і сам магнетит, що володіє дуже темним кольором [8].


Зображення  Рівнини Утопія зроблене спусковим апаратом «Вікінг-2»
Зображення Рівнини Утопія зроблене спусковим апаратом «Вікінг-2»

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Clark, B. et al. 1976. Inorganic Analysis of Martian Samples at the Viking Landing Sites. Science: 194. 1283-1288. (англ.)
  2. Прес-реліз НАСА: «/ opportunity/20040625a.html Mars Rover Surprises Continue; Spirit, Too, Finds Hematite », 25 червня 2004
  3. Christensen, P. et al. 2004. Mineralogy at Meridiani Planum from the Mini-TES Experiment on the Opportunity Rover. Science: 306. 1733-1739 (англ.)
  4. Baird, A. et al. 1976. Mineralogic and Petrologic Implications of Viking Geochemical Results From Mars: Interim Report. Science: 194. 1288-1293. (англ.)
  5. Arvidson, R et al. 1989. The Martian surface as Imaged, Sampled, and Analyzed by the Viking Landers. Review of Geophysics: 27. 39-60. (англ.)
  6. Hargraves, R. et al. 1976. Viking Magnetic Properties Investigation: Further Results. Science: 194. 1303-1309. (англ.)
  7. Arvidson, R, A. Binder, and K. Jones. The Surface of Mars. Scientific American. (англ.)
  8. Bertelsen, P. et al. 2004. Magnetic Properties Experiements on the Mars Exploration rover Spirit at Gusev Crater. Science: 305. 827-829. (англ.)


ракетно-космічна техніка Це незавершена стаття про ракетну, ракетно-космічну техніку або космічний апарат.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Шаблон:Космічні запуски в 1975