Марс-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Soviet Union-1972-Stamp-0.06. Mars 2.jpg

«Марс-2» — радянська автоматична міжпланетна станція, запущена 19 травня 1971 року, здійснила спільний політ і дослідження з космічним апаратом «Марс-3». Виведення на траєкторію польоту до Марсу здійснено з проміжної орбіти штучного супутника землі останнім ступенем ракети-носія. Маса «Марса-2» — 4650 кг.

Склад наукового обладнання[ред.ред. код]

Апарат мав орбітальний відсік і апарат приземлення. Основні облаштування орбітального відсіку: приладовий відсік, блок баків установки двигуна, коригувальний реактивний двигун з вузлами автоматики, сонячна батарея, антено-фідерні пристрої, радіатори системи терморегулювання. Апарат приземлення — автоматична марсіанська станція, обладнана системами і пристроями, що забезпечують відділення апарату від орбітальної станції, перехід його на траєкторію зближення з планетою, гальмування, спуск в атмосфері і м'яке приземлення на поверхню Марса. Автоматична марсіанська станція була забезпечена приладово-парашутним контейнером, аеродинамічним гальмівним конусом і сполучною рамою, на якій розміщений ракетний двигун. Перед польотом апарат приземлення був підданий стерилізації. Станції для забезпечення польоту мали ряд систем. До складу системи управління входили: гіростабілізована платформа; бортова цифрова обчислювальна машина і система космічної автономної навігації . Окрім орієнтації на Сонце, при досить великому віддаленні від Землі (близько 30 млн км) проводилася одночасна орієнтація на Сонце, зірку Канопус і Землю.

У орбітальному відсіку знаходилася наукова апаратура, призначена для вимірів в міжпланетному просторі, а також для вивчення околиць Марса і самої планети з орбіти штучного супутника: ферозондовий магнітометр; інфрачервоний радіометр для отримання карти розподілу температури по поверхні Марса; інфрачервоний фотометр для вивчення рельєфу поверхні по виміру кількості вуглекислого газу; оптичний прилад для визначення змісту пари води спектральним методом; фотометр видимого діапазону для дослідження відбивної здатності поверхні і атмосфери; прилад для визначення радіояскравісної температури поверхні в діапазоні 3,4 см, визначення її діелектричної проникності і температури поверхневого шару на глибині до 30-50 см. ультрафіолетовий фотометр для визначення щільності верхнього шару атмосфери Марса, визначення змісту атомарного кисню, водню і аргону в атмосфері; лічильник часток космічних променів; енергоспектрометр заряджених часток; прилад вимірювання енергії потоку електронів і протонів від 30 ев до 30 кев; фототелевізійні камери.

Перебіг космічної експедиції[ред.ред. код]

Політ станції до Марса тривав більше 6 місяців. Станція понад 8 місяців здійснювала комплексну програму дослідження Марса. За цей час станція здійснила 362 оберти навколо планети.

Апарат приземлення «Марса-2» був відокремлений від орбітального відсіку 27 листопада 1971 року, а сама станція виведена на еліптичну орбіту штучного супутника Марса (перицентр 1380 км, апоцентр 24940 км) з періодом обертання 18 годин. Перед відділенням апарату приземлення бортова ЕОМ через програмну помилку спрацювала неправильно. В результаті цього до апарату приземлення були введені помилкові установки, які привели до нерозрахункової орієнтації станції перед відділенням. Через 15 хвилин після відділення на апараті приземлення включився твердопаливний двигун, який все-таки забезпечив переведення апарату приземлення на траєкторію попадання на Марс.

Проте кут входу в атмосферу виявився більшим за розрахунковий. Апарат приземлення занадто круто увійшов до марсіанської атмосфери, через що не встиг загальмувати на етапі аеродинамічного спуску. Парашутна система в таких умовах спуску була неефективною. Апарат приземлення, пройшовши крізь атмосферу планети, розбився на поверхні Марса в точці з координатами 4° з.ш. і 47° з.д. (Долина Нанеди в Землі Ксанфа), уперше в історії досягнувши поверхні Марса. На борту АП був закріплений вимпел СРСР. «Марс-2» став першим штучним предметом на планеті.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]