Fiat 124

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Fiat 124

Фіат 124 - сімейство автомобілів, що випускалося італійської фірмою Fiat.

Історія[ред.ред. код]

Розробка моделі «Фіат 124» велася з другої чверті шістдесятих років, публіці перші прототипи були продемонстровані в 1964 році, а серійне виробництво почалося в 1966 році.

Це був автомобіль класичного компонування: двигун розташований спереду, а ведучими є задні колеса.

У 1966 році його показали на Паризькому автосалоні і в цьому ж році він був обраний прототипом нового радянського автомобіля ВАЗ-2101. У 1967 році Фіат 124 завоював титул - «Автомобіль року».

Вибір припав саме на цю марку і модель в силу декількох причин. Одна з них була пов'язана з політикою (в ті роки Радянський Союз прагнув допомогти італійській комуністичній партії). Але більш вагомими були інші причини: Fiat 124 був досить консервативний конструктивно, але при цьому для середини шістдесятих цілком сучасний; був названий в Європі «Автомобілем 1966 року» [1] і незабаром став досить популярним у себе на батьківщині і в решті Європи; мав класичне компонування, просте і звичне радянським автомобілістам; був порівняно просторим всередині, досить недорогим і технологічним у виробництві.

Перед запуском у серію в СРСР Fiat 124 пройшов всебічні випробування в НАМІ, за результатами якої в конструкцію автомобіля італійською стороною було внесено понад 800 змін, серед найбільш серйозних з них: заміна нижнєвального двигуна на верхнєвальний, повністю перероблена конструкція задньої підвіски при збереженні її принципової пружинно-важільної схеми, заміна задніх дискових гальм на барабанні, збільшення кліренсу на 30 мм (до 170 мм), посилення товщини відповідальних елементів несучого кузова, включаючи лонжерони, введення в конструкцію двигуна храповика для пуску двигуна приводною ручкою, додавання буксирувальної провушини, посилений опалювач, чотири точки піддомкрачування замість двох і т. д. Відповідно, підготовлений для СРСР автомобіль отримав індекс FIAT 124R (Russo), ось саме такий посилений і адаптований автомобіль і став прямим прототипом ВАЗ-2101. Крім того, для обробки салону ВАЗ-2101 використовувалися найбільш якісні імпортні матеріали, наприклад, для сидінь йшла набивка з пальмового волокна, що на європейському ринку зазвичай відповідало моделям більш високого класу. Тим не менш, вже в ті роки в СРСР звучали окремі голоси, що висловлюють думку, що модель була вибрана не кращим чином: вважалося, що видатним досягненням автомобільної техніки або дизайну «Фіат» не був, особливих резервів для подальшої модернізації не мав, до того ж у ті роки всі провідні світові автоконцерни почали швидкий перехід на передньоприводну схему, наприклад, FIAT випустив свою першу передньоприводну модель 128 в 1969 році. Тим не менш, автомобіль справив вельми позитивне враження на більшість радянських експертів і простих автомобілістів, тим більше, що за інтегральної сукупності споживчих якостей він свідомо перевершував розроблені ще на рубежі п'ятдесятих і шістдесятих років тодішні радянські моделі того ж класу - як застарілий Москвич-408, так і продукт його неглибокою модернізації Москвич-412, а розроблені згодом радянські аналоги (див. статті Москвичі серії 3-5 і ІЖ-13) в серію так і не пішли.

Зважаючи на порівняно високі споживчі якості при досить примітивній конструкції, а головним чином - ліберальної політики фірми-виробника щодо ноу-хау, охоче укладають договори про подібне співробітництво, Fiat 124 прижився не тільки в СРСР. За ліцензією його (у вихідній італійській специфікації) випускала велику кількість фірм в таких країнах, як Іспанія (SEAT 124), Південна Корея (Fiat-KIA 124), Індія (Premier 118NE), Туреччина (TOFAŞ Murat 124), крім того, «відвертковою» зборкою моделі з італійських комплектів і деталей займалися в НРБ, ПНР і СФРЮ.

Паралельне виробництво ВАЗ-2101 і FIAT 124 продовжувалося в 1970-1976 роках. Причому, в 1972-1977 роках моделі прямо конкурували на європейському ринку, включаючи навіть Італію. Це в свою чергу призвело в середині 70-х до юридичних розглядів СРСР з концерном FIAT SA. Так як, поєднуюча в собі підвищену міцність кузова, якісну обробку салону і практичність (високий кліренс, наявність «кривого стартера» і буксирувальної провушини) в поєднанні з практично демпінговою ціною Lada 1200 (експортна назва ВАЗ-2101) мала явні конкурентні переваги над своїм стрімко старіючим прабатьком FIAT 124, викликала бум популярності що призвело до вельми значного зростання експорту радянських автомобілів не тільки в країни соцтабору, але і в Західну Європу і ринки країн третього світу, але завдавало прямої шкоди потребам насичення внутрішнього ринку, підтримуючи багаторічні черги на автомобілі усередині СРСР. У силу ряду причин в 90-х почався зворотний процес масового реекспорту марки Lada в Росію.

У 1967-му стартувала більш великорозмірна модель з поліпшеною комплектацією Fiat 125, досить близька до моделі 124, але з 90-сильним двохвальним мотором і ресорною підвіскою позаду. Одночасно з'явився поліпшений «Fiat 124 Special» з 70-сильним верхнєвальним агрегатом. Він став прототипом для «люксового» ВАЗ-2103, - хоча за початковим задумом італійців «03» повинна була бути аналогом іншої моделі, Fiat 125. До речі, Fiat 125P (Polacco) випускався в 1967-1991 роках в Польщі на заводі FSO в Варшаві.

Версії двохвального мотора ставили на Фіат 124 «Спорт Спайдер» і «Купе» з кузовами від ательє «Пінінфаріна». Їх, щоправда, вважати прямими нащадками утилітарного «124-го» все ж таки - це були дорогі малосерійне моделі, що розділяють з ним лише елементи механічної частини і оздоблення.

Існував і більш утилітарний вантажопасажирський варіант з кузовом «універсал» - Fiat 124 Familiare (став прототипом для ВАЗ-2102).

В Італії виробництво FIAT 124 завершилося в 1976 році, а в інших країнах воно продовжувалося до 90-х років. В СРСР ВАЗ-2101 (Fiat 124R) припинили виробляти в 1983 році, його модернізовану версію ВАЗ-21013 - в 1988-му, а виробництво модернізованої моделі (ВАЗ-2105) в кузові «універсал» - ВАЗ-2104 закінчилося 17 вересня 2012 року.

Характеристики[ред.ред. код]

  • На Фіат 124 в базовій комплектації ставили двигун об'ємом 1,2 л, з нижнім розташуванням розподільного валу, 60 к.с., з 1967 року - 65 к.с.
  • Діаметр циліндра - 73 мм, хід поршня - 71,5 мм.
  • Задня підвіска - трьохважільна.
  • Передні гальма - дискові, задні - дискові.
  • Споряджена маса - 855 кг.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Що, втім, не є гарантією високих споживчих властивостей та конструктивної досконалості через складність, багатофакторність та певну суб'єктивність процедури вибору моделі-переможця; наприклад, в наступному році цей титул отримав NSU Ro80 - оригінальний, але вкрай невдалий комерційно автомобіль, який мав численні проблеми з надійністю

Посилання[ред.ред. код]