INS Vikrant (R11)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: HMS Hercules.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: INS Vikrant.
Авіаносець «Вікрант»
Служба
Тип/клас Легкий авіаносець
типу «Маджестік»
Держава прапора Індія
Спущено на воду 22 вересня 1945 року
Введено в експлуатацію 4 березня 1961 року (у складі індійських ВМС)
Виведений зі складу флоту 31 січня 1997 року
Статус Проданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 14 000 тонн (стандартна)
17 780 тонн (повна)
Довжина 212 м
Ширина 24 м
Осадка 7,2 м
Технічні дані
Рухова установка 4 парові турбіни типу «Admiralty»
Турбіни типу «Parsons»
Потужність 40 000 к.с.
Швидкість 25 вузлів
Автономність плавання 12 000 миль на 14 вузлах
Екіпаж 1 100 чоловік
Озброєння
Зенітне озброєння 16 x 40-мм автоматів «Бофорс»
Авіація 21-23 літаки

«Вікрант» (санскр. विक्रान्त vikrānta, «Безстрашний») — британський легкий авіаносець типу «Маджестік», переданий ВМС Індії.

Історія створення[ред. | ред. код]

Авіаносець був закладений на верфі Vickers-Armstrongs 14 жовтня 1943 року під назвою «Герк'юліз» (англ. HMS Hercules (R49)), спущений на воду 22 вересня 1945 року. Але у зв'язку із завершенням Другої світової війни будівництво було припинене.

У 1957 році недобудований авіаносець був проданий Індії. Корабель був добудований на верфі «Harland & Wolf» і вступив у стрій 4 березня 1961 року.

Конструкція[ред. | ред. код]

Під час добудови авіаносець отримав посилену кутову польотну палубу, парову катапульту BS-4, оптичну систему посадки, нові аерофінішери та радіоелектронне обладнання.

Внутрішні приміщення обладнали кондиціонерами.

Зенітне озброєння початково складалось з 16 40-мм автоматів «Бофорс», але під час модернізації 1979—1982 років 8 з них були демонтовані.

Історія служби[ред. | ред. код]

Після вступу у стрій авіаносець взяв участь в операції «Віджай» із захоплення Гоа.[1].

Під час індо-пакистанської війни 1965 року авіаносець перебував на ремонті та не брав участі у бойових діях. Пакистан заявив про потоплення корабля, коли той насправді перебував у сухому доці.[2]

Протягом 1970—1971 років корабель пройшов ремонт в Бомбеї.

Під час індо-пакистанської війни 1971 року авіаносець разом із кораблями супроводу здійснював блокаду східної Бенгалії. Його літаки здійснили понад 400 вильотів, потопивши декілька пакистанських кораблів.

Командування ВМС Пакистану, розуміючи значення авіаносця, відправило до Вішакхапатнаму, місця базування корабля, підводний човен «Газі» (колишній американський підводний човен типу «Тенч» «SS 479 Diablo», єдиний, здатний досягнути східного узбережжя Індії), щоб знищити авіаносець. Але пакистанські військові були дезінформовані індійською розвідкою, корабель перебував секретній базі на Андаманських островах. Підводний човен був атакований есмінцем «Раджпут», і незабаром загинув за не до кінця з'ясованих обставин, найімовірніше, від внутрішнього вибуху.[3].

У 1979—1982 роках авіаносець пройшов капітальний ремонт та модернізацію, під час якої були замінені котли, турбіни та радіоелектронне обладнання. Під час модернізації 1983 року авіаносець отримав можливість приймати літаки вертикального злету та посадки Sea Harrier.

У 1988—1989 роках на авіаносці був встановлений стартовий трамплін.

Після вступу у стрій авіаносця «Віраат» планувалось переобладнати «Вікрант» у десантний вертольотоносець. Але через поганий технічний стан корабля від цих планів відмовились.

У 1990 році корабель був виведений в резерв. 31 січня 1997 року він був виключений зі складу флоту і перетворений на музей в Мумбаї.

Проте через фінансові труднощі у 2012 році влада штату Махараштра закрила музей[4][5]

У 2014 році корабель був проданий на злам.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Brigadier A. S. Cheema. Operation Vijay: The Liberation of 'Estado da India' – Goa, Daman and Diu. USI of India. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 11 грудня 2016.
  2. ↑ R11 Vikrant. Global Security. Архів оригіналу за 7 травня 2010. Процитовано 13 січня 2012.
  3. ↑ Войны, истории, факты. Альманах. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 1 січня 2017.
  4. ↑ Sunavala, Nargish (4 лютого 2006). Not museum but scrapyard for INS Vikrant. Times of India. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 4 лютого 2014.
  5. ↑ Warship INS Vikrant heads for Alang death. Times of India. 30 січня 2014. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 23 лютого 2014.
  6. ↑ India's first aircraft carrier slips into history. Times of India. 22 листопада 2014. Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: INS Vikrant (R11)

Література[ред. | ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995 / US Naval Institute Press, Annapolos, Maryland. ISBN 978-0870219139
  • Энциклопедия авианосцев /Под общей редакцией А. Е. Тараса. — Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002. (рос.)
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега, 2006 — 256 с. (рос.)
  • С. А. Балакин. Авианосцы мира 1945—2001. Часть 2. Великобритания, Австралия, Аргентина, Бразилия, Канада, Италия, СССР и Россия, Таиланд. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=INS_Vikrant_(R11)&oldid=35646181