Kalthifrons

Kalthifrons; Період існування: пліоцен, 5.33–2.58 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Крокодилоподібні (Crocodilia)
Клада:	†Mekosuchinae
Рід:	†Kalthifrons; Yates and Pledge, 2017
Типовий вид
	†Kalthifrons aurivellensis; Yates and Pledge, 2017

Kalthifrons — вимерлий моновидовий рід мекосухінових крокодилів, відомий з пліоценової формації Тірарі в Австралії. Він містить один вид, Kalthifrons aurivellensis^[1].

Опис[ред. | ред. код]

Кальтіфрони мали невеликий череп, однак все ще більший, ніж у найменших представників Mekosuchinae, таких як Volia, Trilophosuchus і сам Mekosuchus. Він відносно короткий і широкий, має приблизно трикутну форму та пластинчастий (проте дроблення скам'янілостей ускладнює визначення ступеня), що свідчить про напівводний загальний спосіб життя. Череп був щонайбільше помірно глибоким із передщелепною кісткою, яка вужча, ніж у більшості інших мекосухін. Зовнішні ніздрі подовжені, більші в довжину, ніж ширину, і майже повністю закриті передщелепними кістками, безпечними для невеликої ділянки на задньому краї, куди вносяться носові отвори. На своєму задньому кінці передщелепні кістки утворюють трикутний відросток, який тягнеться між носовою та верхньою кістками. Верхня щелепа має велику дорсальну опухлу, подібну до інших крокодилів, над збільшеним 5-м верхньощелепним зубом. Точну кількість зубів важко визначити, оскільки вентральна поверхня була сильно пошкоджена до поховання, але, судячи з останків, кожна верхня щелепа мала принаймні 11 зубів, можливо, більше, тоді як кожна верхня щелепа мала від 4 до 5 зубів. На передньому кінці верхньої щелепи ці зуби розташовані близько, можливо, занадто близько для наявності приймальних ямок. Збереження, однак, запобігає будь-яким остаточним заявам з цього питання^[1].

Палеобіологія[ред. | ред. код]

Судячи з пластинчастого, короткого і трикутного черепа, Калтіфронс, швидше за все, був напівводним хижаком широкого профілю, який мешкав у водних шляхах території сучасної Південної Австралії. Конкретне місце, де було знайдено Kalthifrons, також зберігає ряд інших крокодилових решток. Крім того, верхня щелепа, приписана Квінкані, була знайдена в кар’єрі Вудард піщаного елемента Мампуворду. Поєднання відокремлених останків прісноводних черепах і крокодилів і тонкого шару селеніту, що лежить під піском, було інтерпретовано як ознака того, що місцевість Золоте руно являє собою водойму, яка висохла десь у пізньому пліоцені, спричинивши масову загибель тварин, що населяли це місце, включаючи Калтіфронс^[1].

Протягом пізнього неогенового періоду різноманітність мекосухін значно скоротилася, оскільки багато таксонів вимерли на материковій частині Австралії, серед яких вижили великі Paludirex і Quinkana, а також менші види, які вижили в інших місцях на островах. Приблизно в той самий час перші представники роду Crocodylus прибули до Австралії, скам’янілості яких свідчать про те, що вони з’явилися в Австралії в пліоцені, ймовірно, мігруючи туди через Малайський архіпелаг. Єйтс зазначає, що верхня частина формації Тірарі Pompapillina зберігає кістки неописаного широкого представника Crocodylus, але жодних залишків мекосухіну не знайдено. Член Pompapillina датується пізнім пліоценом, між 3,9 і 3,4 млн років тому, що означає, що відкриття останків Crocodylus може бути першим прямим доказом фауністичної зміни від ендемічних мекосухін до крокодилінів. Однак немає жодних доказів того, що вимирання Kalthifrons було безпосередньо спричинене конкуренцією з інвазивними крокодилінами, і так само можливо, що пізніше просто колонізовані нещодавно звільнені ніші після похолодання клімату та аридифікації призвели до вимирання присутніх раніше універсалів^[1].