Prunus emarginata
| Prunus emarginata | |
|---|---|
| |
| листок і плід | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Вишня (Prunus subg. Cerasus) |
| Вид: | P. emarginata
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus emarginata (Douglas ex Hook.) Eaton, 1836
| |
| |
| Ареал | |
Prunus emarginata — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це листопадне невелике дерево чи кущ, що досягає від одного до шести метрів у висоту і часто утворює густі зарості[1]. Гілочки голі чи запушені. Листки опадні; ніжка 3–12 мм, гола чи волосиста; пластинки еліптична, довгаста, зворотноланцетна чи оберненояйцеподібна, (1.5)2–6(8) × 1–3(4.2) см, краї від городчастих до зазубрених, зубці тупі, залозисті, верхівка зазвичай округла до тупої, рідше гостра, поверхні голі чи запушені, абаксіальна (низ) часто більш волосиста. Суцвіття — (3)6–12-квіткові, щитки чи китиці. Квіти розпускаються після появи листя; гіпантій оберненоконічний, 2.5–3 мм, зовні голий чи запушений; чашолистки відігнуті, довгасті, 1.5–2 мм, краї цілі, поверхні зазвичай голі, іноді волосисті абаксіально; пелюстки білі, від еліптичних до оберненояйцеподібних, 3–8 мм. Кістянки яскраво-червоні, від кулястих до яйцеподібних, 7–14 мм, голі; мезокарпій м'ясистий; кісточки еліпсоїдні, не сплющені[2].
Поширення, екологія[ред. | ред. код]
Ареал: Канада (Британська Колумбія); Мексика (Нижня Каліфорнія); США (Вайомінг, Вашингтон, Аризона, Каліфорнія, Айдахо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Орегон, Юта). Зустрічається в різноманітних середовищах існування, включаючи гірські чагарники, лісисті та прибережні місця[1].
Використання[ред. | ред. код]
Корінні американці використовували цей вид у медичних цілях, зокрема для лікування екземи, хвороб серця, застуди та туберкульозу. Його також використовують для меліорації та боротьби з ерозією. Крім того, вид належить до вторинного генофонду черешні P. avium, тому її можна використовувати як донор генів для покращення врожаю, зокрема для надання черешні стійкості до хвороб[1].
Загрози й охорона[ред. | ред. код]
Цей вид сприйнятливий до шкідників, включаючи попелицю, свердлильників і гусениць, він також сприйнятливий до грибків стовбурової та кореневої гнилі. Крім того, надмірний випас оленями в дикій природі зменшує покриття видом. Вид зустрічається на природоохоронних територіях[1].
Галерея[ред. | ред. код]
-
кора -
листки та квіти -
насіння
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Pollard, R.P.; Rhodes, L.; Maxted, N. (2016). Prunus emarginata. The IUCN. Процитовано 22.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus emarginata. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 22.10.2022. (англ.)
| ||||||||