Savoia-Marchetti S.55
| Savoia-Marchetti S.55 | |
|---|---|
 Savoia-Marchetti S.55 Аерофлоту | |
| Тип | летючий човен |
| Розробник | Savoia-Marchetti |
| Виробник |
Savoia-Marchetti CRDA Piaggio |
| Головний конструктор | Алессандро Маркетті |
| Перший політ | червень 1924 |
| Початок експлуатації | 1926 |
| Кінець експлуатації | 1945 |
| Статус | знятий з експлуатації |
| Основні експлуатанти | Societa Idrovolanti Alto Italia |
| Роки виробництва | 1926 — ? |
| Виготовлено | ~ 200 |
|
| |
 Savoia-Marchetti S.55 у Вікісховищі | |
Savoia-Marchetti S.55 — італійський гідролітак (двокорпусний летючий човен). Був розроблений та вироблявся підприємством Savoia-Marchetti (IAI) з 1926 року. Також випускався заводами CRDA і Piaggio) в декількох модифікаціях. Випущено близько 200 літаків. Встановив низку рекордів у своєму класі.
Розробка літака[ред. | ред. код]
Початок робіт за проектом — 1922 рік. Конструктор — Алессандро Маркетті. Перший політ — червня 1924 року.
Конструкція літака[ред. | ред. код]
Двокорпусний моноплан (летючий човен — катамаран) з високим розташуванням крила, з двобалковим, двокілевим хвостовим оперенням. Силова установка — два двигуни, встановлені поздовжньо в загальній надфюзеляжной мотогондолі, з приводом на повітряні гвинти протилежного обертання. Конструкція фюзеляжу та крила — суцільно дерев'яна, конструкція хвостових балок та оперення — змішана.
Експлуатація[ред. | ред. код]
Ще перші, передсерійні машини S.55P 1926 року встановили 14 світових рекордів швидкості, висоти та вантажності. Широку популярність здобули рекордні польоти цих машин між Європою та Північною Америкою.
Savoia-Marchetti S.55 був одним з перших літаків, які перетнули Атлантичний океан. 13 лютого 1927 року літак S.55 «Santa Maria», пілотований екіпажем Франческо де Пінедо, зробив переліт за трасою Дакар (Сенегал) — Пернамбуко (Бразилія) — за три місяці до першого одиночного польоту Чарльза Ліндберга. Згодом були й інші рекордні польоти, найвідомішим з яких став трансатлантичний переліт 24-х літаків S.55 у липні 1933 року з Орбетелло (Італія) до Чикаго. Командував цим 48-годинним перельотом маршал авіації Італії Італо Бальбо.
Значна частина побудованих літаків призначалася для використання як торпедоносців, далеких морських розвідників та бомбардувальників, проте з ряду причин у бойових діях літаки практично не брали участі. Невелика кількість машин використовувалося на пасажирських лініях (середземноморські маршрути Рим — Кальярі, Рим — Палермо, Рим — Туніс, Бріндізі — Вльора, Бріндізі — Стамбул). Два літаки літали на лінії Нью-Йорк — Бостон.
Літаки Savoia-Marchetti S.55 потрапили й до СРСР: 1932 року Аерофлот придбав шість цих літаків в новій модифікації «X». Всі вони експлуатувалися на Далекому Сході СРСР (порт приписки — Хабаровськ) на місцевих поштово-пасажирських авіарейсах і були списані до кінця 1930-х років.
До початку Другої Світової війни літак був виведений з активної експлуатації у всіх країнах, частина машин передана на бази зберігання.
Льотно-технічні характеристики (S.55X)[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 5-6
- Довжина: 16.75 м
- Розмах крил: 24.00 м
- Висота: 5.00 м
- Вага (порожній): 5,750 кг
- Максимальна злітна вага: 8,260 кг
- Силова установка: 2x ПД Isotta-Fraschini Asso 750V, потужність 880 к.с. кожний
- Максимальна швидкість: 279 км/год
- Дальність: до 3,500 км
- Практична стеля: 5,000 м
Джерела[ред. | ред. код]
- Yenne, Bill. Seaplanes & Flying Boats: A Timeless Collection from Aviation's Golden Age. New York: BCL Press, 2003. ISBN 1-932302-03-4.
Посилання[ред. | ред. код]
Опис літака [Архівовано 18 липня 2013 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||