The Beach Boys

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Beach Boys
Біч Бойз
фотографія
Основна інформація
Жанр рок-н-рол
серф-рок
бароко-поп
поп
Роки 1961— дотепер
Країна США США
Звідки Готорн (Каліфорнія)
Лейбл Capitol Records
Brother Records
Склад Майк Лав
Брюс Джонстон
Браян Вілсон
Ал Джардін
Колишні
учасники
Карл Вілсон
Денніс Вілсон
Девід Маркс
Рікі Фатаар
Блонді Чаплін
Глен Кемпбелл
http://www.thebeachboys.com

The Beach Boys («Біч Бойз», укр. Пляжні хлопці) — американський поп-рок-гурт, заснований у 1961 році Браяном, Карлом і Деннісом Вілсонами, Майком Лавом і Алом Джардіном. Популярність ансамблю спочатку принесли їхні ранні пісні в стилі серф, присвячені культурі молоді Південної Каліфорнії (пляжі, серфінг, автомобілі). Змінивши звучання у середині 60-х, вони одними з перших випустили в 1966 році концептуальний альбом — Pet Sounds, з піснями у жанрі бароко-поп — який, на думку багатьох фахівців, став переломним у контексті розвитку поп- і рок-музики 1960-х рр. Саме The Beach Boys, вплинули на становлення таких ключових виконавців поп-року 1970-х як Елтон Джон і Fleetwood Mac.

1988 гурт був прийнятий у Залу слави рок-н-ролу. У списку 100 найкращих артистів усіх часів, складеному журналом Rolling Stone у 2004 р., гурт зайняв 12-е місце.[1]

Історія[ред.ред. код]

Класичний склад гурту. Зліва направо:Карл Вілсон, Денніс Вілсон, Майк Лав, Ал Джардін, Браян Вілсон.

Гурт засновано трьома братами Вілсонами (Браян — бас-гітара, клавішні, вокал; Карл — гітара, вокал; Денніс — ударні, вокал), їхнім двоюрідним братом Майком Лавом (вокал) і шкільним другом Аланом Джардіном (гітара, вокал) в 1961 році в невеликому місті Готорн, віддаленому передмісті Лос-Анджелеса. Великий вплив на гурт мав рок-н-рол 50-х рр. і вокальні ансамблі на кшталт The Four Freshmen, чия техніка багатоголосся стала основою звучання ансамблю.

Спочатку учасники гурту виступали за назвою The Pendletones. Тематикою перших пісень гурту були історії про любов, серфінг, море й пляжі (вплив Денніса Вілсона, котрий був єдиним членом групи, що займався серфінгом) — тому назву ансамблю незабаром було знімено на The Beach Boys, «Пляжні хлопці». Керував ансамблем батько Вілсонів — Меррі, джазовий музикант, завдяки зв'язкам якого The Beach Boys незабаром підписали контракт зі студією звукозапису.

Перша платівка The Beach Boys — сингл «Surfin'» — вийшла в листопаді 1961 року, однак як і випущений у наступному році перший альбом групи Surfin' Safari, практично не мала успіху.

Ситуація змінилася з виходом синглу «Surfin' USA» увесні 1963 року, що став найбільш продаваним релізом року в США (мелодію пісні було запозичено з рок-н-рольного хіта Чака Беррі «Sweet Little Sixteen» 1958 року). Однойменний альбом, хоч і не мав багатьох хітів, був помітно кращим за дебютний. Популярність нової групи вийшла за межі кола серфингістів і досягла загальнонаціонального рівня. Наступний альбом Surfer Girl продемонстрував зрослу композиторську й виконавчу майстерність членів ансамблю.

Слідом пішли сингл за синглом, що потрапили у першу десятку хіт-параду — романтична балада «Surfer Girl» (1963), підліткові хіти «Be True To Your School» (1963), «Fun, Fun, Fun» (1964), а пісня «І Get Around» (1964) — з цікавою багатоголосною аранжировкою — досягла першего місця. Продюсером ранніх записів був Меррі Вілсон, однак через конфлікт з синами був звільнений, і контроль над звучанням гурту перейшов до Браяна Вілсона, що став сміливо експериментувати зі структурою, змістом текстів пісень і інструментами. Завдяки йому мелодійні композиції The Beach Boys про серфінг, спортивні автомобілі, дівчат й море, стали «візитною карткою» ансамблю й класикою американської поп-музики. Попри те, що лідером групи фактично був Браян, багато композицій писалося ним у співробітництві з Майком Лавом, але тільки в 1990-х рр. Лав відсудив у Вілсона права на авторство значної кількості ранніх пісень. Деякі тексти пісень, присвячені автомобільній тематиці — «Little Deuce Coupe», «Don't Worry Baby», «Little Honda» — було написано Реєм Кристианом, пісняром і автогонщиком.

З появою The Beatles, які довели, що можна створювати якісні альбоми із унікальними самодостатніми піснями, The Beach Boys стали поступово міняти стилістику композиції своїх альбомів, які зазвичай були набором хіт-синглів, розведеним ліричними підлітковими баладами, інструменталами й чужими рок-н-ролами. Браян Вілсон, страждаючи від втомлення й боязні виступів перед аудиторією, вирішив зосередитися на роботі в студії і з 1964 року перестав виступати на сцені із гуртом. На гастролях його заміняли запрошені музиканти — Глен Кемпбелл (надалі відомий кантрі-музикант) і Брюс Джонстон, що незабаром став постійним членом ансамблю. Присвячені культурі каліфорнійської молоді, хіти виходили далі один за одним: «Do You Wanna Dance?», «Help Me, Rhonda», «Barbara Ann». У 1964 гурт видав чотири альбоми за рік (включно з концертним і «різдвяним»), а в 1965 — три.

На платівках The Beach Boys Today! i Summer Days (and Summer Nights!!) особливо виявилися експериментування Вілсона зі стилями й інструментами. Наприклад, нова композиція «California Girls» містила незвичайний вступ з духовими інструментами.

Наприкінці 1965 року вийшов альбом, озаглавлений Beach Boys' Party!, записаний у студії в режимі реального часу; платівка була сумішшю давніх і поточних хітів, як своїх, так і чужих (серед них три пісні The Beatles, хіт Боба Ділана) і стала, як виявилося пізніше, прощанням гурту з їхнім колишнім стилем.

Дискографія[ред.ред. код]

Мультимедія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Rolling Stone №946

Посилання[ред.ред. код]


Валторна Це незавершена стаття про музичний гурт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.