Рок-музика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рок-музика (англ. Rock) — узагальнююча назва ряду напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock’n’roll і дослівно перекладається як "хитати(ся); трясти(ся)". Також "роком" називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.
Рок-музика має велику кількість напрямів: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (т.зв. «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.
Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США, внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Проте, хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з'явилася практично у всіх країнах. Українська рок-музика з'явилася за часів СРСР в кінці 1960-х років.
Термін "рок-музика" дуже розпливчатий і його кордони дуже важко визначити. Інколи його використовують для опису досить малопов'язаних напрямків, таких як соул та Важкий метал. Приналежність деяких стилів музики до рок-музики оспорюється. При визначенні приналежності того чи іншого напрямку до рок-культури, користуються соціальним та музичним факторами.
Зміст
|
[ред.] Музичний фактор
Рок-музика зазвичай виконується рок-групою, що складається з вокаліста, гітариста (як правило, що грає на електрогітарі), бас-гітариста і барабанщика, іноді також клавішника. В окремих випадках може бути присутнім також саксофон, губна гармоніка, акордеон та інші інструменти.
Відмітні риси рок-музики — одноманітний ритм з сильним бек-бітом, що підтримується барабанами, та електрогітарою (часто - з ефектом дісторшн). Сольні епізоди також виконуються на електрогітарі. В гармонічному та мелодичному відношенні ранній рок-музиці в основному характерна блюзова гармонія, однак в пізніший період спостерігається значна різноманітність музичних рис. Характерною рисою рок-музики, також є її колективність - рок-музика часто є продуктом колективної творчості, а створення і виконання музики є нерозривним процесом.
Також необхідними вимогами для виконання рок-музики музиканти вважають віртуозну техніку, зіграність, вміння передати "драйв" (Drive), особливе вокальне мистецтво, майстерність імпровізації, володіння формою, наявність особливого "блюзового відчуття" (Blues Feeling)[1].
[ред.] Соціальний фактор
Соціальний вплив рок-музики як культурного явища вважається дуже значним. Рок-музиці приписують зупинку війн та поширення миру й взаєморозуміння, але водночас і розтління підростаючого покоління і розповсюдження морального розкладу в суспільстві. Як зазначає А.Козлов,
-
"Рок — це, з одного боку, рупор молоді, музичне втілення тих, що роздирають її суперечливих настроїв, конфлікту із загальноприйнятими нормами. З іншого боку, рок — один з інструментів шоу-бізнесу, направлений на комерційний прибуток в індустрії розваг. Ця подвійна природа і обумовлює суперечності, "спіральність" розвитку жанру. По суті справи, вся історія року складається з схожих циклів, на початку кожного з яких — бунт, протест, народження нових стилів і нових цінностей, виникнення груп і виконавців-основоположників стилю (1955, 1967, 1977 .), а потім — поступовий процес «приручення», комерціалізації, виникнення вторинних рок-груп, адаптації до способу життя"[2].
Рок-музика як культурний феномен породила так званий «рок-н-ролльний спосіб життя», певний стиль поведінки і систему життєвих цінностей, свого роду філософію. Проте, виникнувші на основі різних жанрів рок-музики субкультури деколи мають мало схожого. Рок-музика володіє щодо великою захоплюючою енергією (“драйвом”). Вона може дати особі свободу від сталих суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності.
З іншого боку, людина, зосереджена на рок-культуру, може остаточно захиститися від зовнішнього світу, посилюючи положення прийомом алкоголю і наркотиків, що сприяє руйнуванню особи. Нерідко це явище ставлять в провину рок-музикантам.
[ред.] Передумови появи рок-музики
Повоєнний розвиток зарубіжної музичної культури відбувався в умовах поглиблення розколу світу, посилення боротьби між двома соціально економічними системами, воєнно-політичними блоками, розв'язання «холодної війни», атомного психозу, ідеологічно-культурного протистояння. Перед людством, яке понесло нечувані людські, матеріальні і духовні втрати в роки другої світової війни, постали масштабні завдання підняти з руїн матеріальну культуру, залікувати рани духовності та цивілізації.
Найхарактернішим для культури цього періоду стає подальший розвиток так званої «масової культури», тиражування культури "серійного виробництва", чому суттєво сприяв Науково-технічний прогрес, що приніс революційні зміни в області ЗМІ (зокрема бурхливий розвиток телебачення, радіо, звукозапису, кіно). На відміну від комуністичних країн, де масова культура жорстко регламентувалася ідеологічними настановами компартії, в капіталістичних країнах розвиток масової культури був тісно пов'язаний з комерційною індустрією розваг.
В той же час демократизація культури, її "серійність", породжує певні специфічні проблеми для функціонування культури. Відбувається процес відчуження культури, що породжує в надрах масової культури феномен контркультури - субкультури протестного, бунтівного напрямку. В другій половині XX століття такою контркультурою стає рок.
[ред.] Перші кроки рок-музики
Початком рок-музики є поява рок-н-ролу, що увібрав в себе риси блюзу, ритм-энд-блюзу, бугі-вугі, джазу і кантрі.
Значний вплив на рок-н-рол зробили блюзові виконавці Роберт Джонсон, Лідбеллі, Мадді Уотерс. Назва «рок-н-рол» походить з пісень ґоспел-виконавців 40-х років і, будучи по суті закликом до танцю, є сексуальним евфемізмом. Вперше вираз з'явився в пісні «Good Rocking Tonight» Роя Брауна 1947 року. У 1949 році виходить пісня «Rock And Roll» Вайлд Білла Мура.
Розвиток раннього рок-н-ролу пов'язаний в основному з американськими виконавцями, проте встановити, яка пісня або пластинка може вважатися першою в жанрі, практично неможливо. Серед можливих варіантів — сінгл «Fat Man» Фетса Доміно, що вийшов в 1950-му році. Згідно іншим версіям, першим рок-н-рольной записом є «Rocket 88», записана в 1951 році Jackie Brenston and his Delta Cats.
[ред.] Рок-н-рол в кінці 50-х
Серед тих, хто заклав основи рок-н-ролу як повноцінного жанру, найважливішими виконавцями є Фетс Доміно, Бо Діддлі і Чак Беррі. Чак Беррі почав серйозно займатися музикою в 1953 році, а в 1955 вже записав перший сингл. Чак Беррі поклав початок рок-стилю в текстах пісень, іміджі та грі на гітарі.
Серед інших впливових афроамериканських музикантів в жанрі рок-н-ролу слід виділити Літл Річарда, який вплинув на подальше формування гаражного року і протопанка, оскільки його манера співу і гри на піаніно була значно агресивнішою і напористішою, ніж у конкурентів.
Спочатку рок-н-рол вважався специфічною музикою, характерною тільки для афроамериканської аудиторії. Проте вже з'являлися перші білі артисти, що виконували рок-н-рол. Проривом рок-н-ролу в мейнстрім стала пісня Білла Хейлі «Rock Around The Clock». Проте титул «короля рок-н-ролу» завоював інший білий артист — Елвіс Преслі. Не дивлячись на те, що його популярність і культовий статус багато в чому перевищували реальну якість його робіт в порівнянні з пластинками чорних колег, Елвіс Преслі став першим, хто записав рок-н-рол на одному з ними рівні (коли діджеї ставили його перші записи в ефір, вони спеціально попереджали, що це співає білий артист).
Іншим знаменитим білим виконавцем рок-н-ролу став Джері Лі Люіс, що отримав прізвисько «Killer» за несамовиту манеру виконання і гри на піаніно. Трохи пізніше стала з'являтися м'якша форма «білого» рок-н-ролу, пов'язана перш за все з іменами Бадді Холлі і Everly Brothers.
[ред.] Рокабілі
На основі синтезу рок-н-ролу і кантрі (особливо його південного різновиду — хіллбілі) з'явився особлива течія рок-музики — рокабілі. Найбільш відомі її представники в 50-х — Еді Кокрен, Джин Вінсент і Карл Перкінс. Серед перших зразків рокабілі виділяються деякі ранні записи знаменитого кантрі-співака Джоні Кеша. Чималий вплив на жанр зробили перші сінгли Чака Беррі («Maybellene») і Елвіса Преслі («Thats All Right (Mama)»). Музика рокабілі знов стала популярною в 80-х роках. Серед представників нео-рокабілі — Stray Cats, The Cramps, Heavy Trash.
[ред.] Рок-н-рол в Англії
Хоча аж до появи біт-музики Англія в області рок-музики не могла скласти Америці ніякої конкуренції, перші рок-записи стали з'являтися тут вже в 50-х роках. Якщо в Америці рок-н-рол розвивався в тісному зіткненні з кореневими жанрами блюзу і кантрі, то на англійський рок-н-рол зробив найбільший вплив скіффл, зокрема, один з відомих виконавців скіффла Лонні Донеган. Першими виконавцями рок-н-ролу, які змогли змагатися в англійських чартах з американськими виконавцями, стали Кліфф Річард і The Shadows. Перший англійський рок-н-рольний хіт — «Move It» Кліффа Річарда. Серед скіффл-груп, що з'явилися у той час, була і перша група Джона Леннона The Quarrymen.
[ред.] Рок-музика 60-х років
[ред.] На межі десятиліть: Серф
В 1957-му році була записана композиція «Rumble» гітариста Лінка Рея, в якій вперше був використаний ефект фазз (англ. fuzz) на гітарі; таким чином, від цієї пісні в якійсь мірі походять всі «важкі» жанри рок-музики, зокрема, хеві метал і панк-рок.
Лінк Рей разом з Діком Дейлом і The Surfaris поклав початок новому жанру інструментального танцювального рок-н-ролу — серфу, заснованому на гавайському звучанні гітари, зазвичай з ефектом вібрато; цьому напрямку характерні також швидші темпи і деякі інновації в партії ударних. Першим серф-записом вважається «Bulldog» The Fireballs, а ключовими представниками — The Ventures, The Chantays, в Англії — The Shadows. Трохи пізніше інструментальний серф поступився місцем вокальному серф-попу, відомі представники якого, Jan and Dean і The Beach Boys, дещо уповільнили темп й додали соковитих гармонізацій; ця манера називалася «Каліфорнійським звуком». Вплив звуку серфа породив серф-рок, який суміщає традиційну рок-музику і серф-звучання; серф-рок пісні зустрічаються у безлічі виконавців.
[ред.] Перша половина 1960-х
На основі ритм-енд-блюзу, рок-н-ролу і соула не без впливу народної британської музики в Англії стали з'являтися групи, що грали нову форму танцювальної музики — біт-музику. Серед піджанрів біта виділявся мерсібіт, типовими прикладами якого є записи Gerry & The Pacemakers, The Searchers, Rory Storm and the Hurricanes і ранні записи The Beatles. Саме The Beatles з своїм сінглом «I Want To Hold Your Hand» змогли вперше потіснити в американських чартах американських же виконавців, поклавши початок так званому «британському вторгненню» (англ. British Invasion). Паралельно з цією формою музики в Америці розвивалися місцеві стилі на основі фолка і кантрі — найважливішою з них став фолк-рок.
[ред.] Британське вторгнення
Терміном «британське вторгнення» прийнято називати проникнення популярної британської музичної культури на територію США. The Beatles, з успіху сінглів яких і почався новий етап рок-історії, закріпили успіх «висадкою» на американський берег в лютому 1964 року. The Beatles вже в ранні роки були принципово новим явищем — в них з'єднувалися надзвичайна музична плідність і принципово новий імідж (не просто автор-виконавець з групою, а четверо яскравих осіб, група, де кожен співає і кожен здатний скласти хіт). Охопивша практично весь світ популярність The Beatles (її початком можна приблизно вважати виступ на шоу Еда Саллівана в 1964 році) поклала початок небувалому для того часу явищу — «бітломанії». Услід за The Beatles знайшли популярність і ряд інших британських груп. Музичне життя Британії стало розвиватися, відкривалися нові музичні клуби, а біт-музика ставала все більш різноманітною.
[ред.] Біг-біт і мерсібіт
Ряд представників «британського вторгнення» продовжували грати музику у дусі ранніх робіт The Beatles — легкий, м'який, мелодійний біт. Найбільш успішними в даному напрямі виявилися The Searchers (що вважалися другою по значущості мерсібіт-групою), Hermans Hermits, Manfred Mann, The Hollies. Також значна граюча мелодійний біт з елементами фолка група The Zombies (їх найвідоміший хіт — «She’s Not There»).
[ред.] Ритм-енд-блюз і блюз-рок
Ряд груп «британського вторгнення» більшою мірою, ніж інші, підпали під вплив ритм-енд-блюзу. Зокрема, з виконання ритм-энд-блюзу починали The Yardbirds. На початку існування групи в її складі був гітарист Ерік Клептон, який швидко покинув групу; на зміну йому прийшов Джеф Бек, якого у свою чергу змінив Джиммі Пейдж. Всі троє лід-гітаристів, що пройшли через Yardbirds, стали першим поколінням «гітарних героїв» — гітаристів, що вийшли на передній план, які привертали всю більшу увагу і мали власних поклонників.
Сильний вплив ритм-енд-блюзу випробували також The Animals, які використовували як лідируючий інструмент орган. Вони записали кавер-версію народної пісні «House Of The Rising Sun», що стала одній з найчастіших виконуваних пісень в рок-музиці, що стала «канонічною».
Проте найвпливовішою групою, що виникла на основі ритм-енд-блюзу і впродовж всієї своєї кар'єри повернулася до блюзових корнів, стали The Rolling Stones. Їх імідж був значно агресивнішим, «бруднішим», чим у The Beatles і мерсібіт-груп; звучання і проблеми, що піднімаються в піснях, також демонстрували новий підхід до музики.
[ред.] Поява жорсткої музики
Хоча The Rolling Stones, зокрема, їх хіт «(I Cant Get No) Satisfaction» звучали для свого часу і на фоні мерсібіта незвичайно важко, «важка» музика і класичний рок взагалі традиційно беруть початок з сінглу групи The Kinks «You Really Got Me». Тут вперше в рок-музиці були використані «важкий» гітарний риф і соло "прифуззованої" гітари. Перші альбоми The Kinks відрізнялися, разом з обваженим біт-саундом, також гостросоціальними текстами. Ідеологічно вони стали одними із засновників субкультури модів (найбільш популярна вона була в середині 1960-х, прийшовши на зміну тедді-боям).
Головними ідеологами руху модів стала група The Who. Перші їх два альбоми є одними з найжорсткіших записів свого часу, а на сцені вони відрізнялися скаженою енергетикою і тим, що вперше стали крушити на сцені гітари. Також The Who вважаються одними з першопроходців використання нойза і фідбека в року, а деякі їх тексти були досить вільними для свого часу. До музики The Who вперше був застосований термін пауер-поп.
Серед ідеологів мод-руху варто також згадати The Pretty Things і The Small Faces. Ці групи грали жорсткий варіант ритм-енд-блюзу, нерідко з гостросоціальними текстами.
Нарешті, осібно серед британських першопроходців жорсткої музики стоять The Troggs — серед всіх груп британського вторгнення вона була найбільш близька до гаражного року.
[ред.] Поява фолк-року
Хоча за часів піку «британського вторгнення» місцева музика в Америці була витиснена з хіт-парадів, тут продовжувала розвиватися власна рок-сцена. На основі саунда вокальних фолк-груп і фолк-виконавців 30-50-х років (не без впливу блюзу) створювали свою музику фолк-виконавці початку 60-х, впливовим з яких був Боб Ділан. Він наочно продемонстрував своєму поколінню, що в популярній музиці можна говорити не тільки про любов чоловіка і жінки, але зачепити і множина інших тем, зокрема філософських і соціальних.
У 1965 році The Byrds поклали початок власне фолк-року — з вокальними гармоніями на основі ідей фолкових вокальних груп і ущільненим в порівнянні з акустичними фолк-виконавцями гітарним саундом. Характерним для фолк-року був також соціальний підтекст пісень. У 1964 році Боб Ділан також перейшов від акустичного до фолк-рокового звучання, ставши знаковою фігурою рок-музики і записавши одну із знаменитих рок-пісень «Like A Rolling Stone». Buffalo Springfield стали другою по значущості фолк-рок-групою Америки, поклавши початок кантрі-року. Чималий внесок в розвиток жанру внесли Ніл Янг, Simon & Garfunkel, Джоні Мітчелл.
У Британії з'явилася також своя фолк-рок-сцена, представниками якої є Fairport Convention, Steeleye Span, Lindisfarne, Pentangle. Їх стиль також прийнято називати електрік-фолк; мотиви британської фольклорної музики тут поступово стали переважати над американським корінням. Одна з гілок розвитку електрік-фолка, засновником якої є Алан Стівелл, поклала початок кельтському фолку.
[ред.] Американський поп-рок
На основі фолк-рокового саунда в Америці 1965—1966 рр. став формуватися ранній поп-рок, найважливішими представниками якого стали The Lovin Spoonful, The Turtles, The Grass Roots, The Mamas And The Papas (останні вважаються одними з впливових вокальних поп-групп 60-х). Поп-рок був гармонійно і музично орієнтований на фолк-рок, але не без впливу серф-попа (в основному The Beach Boys).
[ред.] Гаражний рок
Крім тієї музики, яка потрапляла в чарти і на телебачення, в початку-середині шестидесятих почав розвиватися і своєрідний андерграунд: групи, котрі репетирували найчастіше в гаражах і записували брудні і галасливі пластинки. Не всі представники гаражного року орієнтувалися на жорстку музику, проте найбільш безкомпромисні з них вважаються першими прото-панк-музикантами. Багато хто з представників гаражного року не випустив навіть одного повноцінного альбому, тому вишли і продовжують виходити серії збірок, присвячені гаражу і включаючі сінгли, живі записи і інші рарітети; найвідоміші з них — Nuggets, Pebbles.
[ред.] Витоки гаражного року
Думки з приводу того, що вважати першою піснею в жанрі гаражного року, розходяться. Серед варіантів — «Rumble» Лінка Рея, «Jenny Lee» Jan and Dean, «Dirty Robber» The Wailers. Серед попередників прото-панка слід назвати і Літтл Річарда, і Джеррі Лі Льюіса. У 1962 році записується головний гаражний стандарт — «Louie Louie» The Kingsmen (кавер-версія забутого рок-н-ролу 1956 року, що трохи раніше популяризував у вузьких кругах The Wailers), що став одній з самих переспівуваних пісень в рок-музиці і особливо в альтернативному року.
[ред.] Розквіт гаражного року
З початком британського вторгнення гаражні рокери Америки отримали зразок для наслідування — британські групи. Розквіт гаражного року доводиться на середину десятиліття. Серед ключових груп напряму — The Sonics, що записували божевільний рок-н-рол з гранично обваженою гітарою , і саксофоном, The Seeds, що грали м'якшу музику з використанням органу, а також The Standells, Kenny and the Kasuals, The Music Machine, The Knickerbockers. Зрідка окремі пісні гаражних груп ставали хітами: так трапилося з «Psychotic Reaction» Count Five, «96 Tears» ? And The Mysterians, «Dirty Water» The Standells. Осібно серед гаражного року знаходяться Monks — група, чиє оригінальне звучання (хаотична гітара, фідбек, божевільні тексти, дивні аранжування) не має близьких аналогів серед року 60-х. В цілому імідж і музика значної частини гаражних команд зробили сильний вплив на подальший розвиток прото-панка і панк-рока.
[ред.] Фрікбіт
Спорідненим по відношенню до гаражного року був і англійський напрям фрікбіт, представлений групами The Primitives, The Faires, The Misunderstood. Він став свого роду андерграундною реакцією на «бітломанію» і «британське вторгнення», а звучання фрікбіта було близьким до гаражного року, але з великим впливом біта і мод-культури.
Серед інших регіональних гаражних сцен примітною була японська, така, що отримала назву «Group sounds».
[ред.] Середина 60-х: початок інновацій в рок-музиці
[ред.] Поява психоделічного року
В кінці 1965—1966 роках в Америці став формуватися новий музичний жанр — психоделічний рок. Основою для нього стали, з одного боку, музичні пошуки гаражних груп, з іншого боку — розвиток фолк-року. Термін вперше був застосований по відношенню до фолкової групи Holy Modal Rounders; однією з перших гаражних психоделічних груп (і першою, такою, що використала слово «psychodelic» в назві альбому) стали The 13th Floor Elevators; першим психоделічним хітом прийнято вв