The Last of Us (франшиза)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Last of Us
Жанр Пригодницький бойовик
Розробник Naughty Dog
Видавець Sony Interactive Entertainment
Дизайнери Ніл Дракманн
Брюс Стрейлі
Платформи PlayStation 3
PlayStation 4
PlayStation 5
Windows
Перша гра The Last of Us
14 червня 2013
Остання гра The Last of Us Part I
2 вересня 2022

The Last of Us (укр. Останні з нас) — франшиза пригодницьких відеоігор, створена компанією Naughty Dog та видана Sony Interactive Entertainment. Дія серії розгортається в постапокаліптичних Сполучених Штатах, спустошених істотами-людожерами, зараженими мутованим грибком роду кордицепс. Історія розповідає про кількох вцілілих, серед яких Джоел, контрабандист, який втратив доньку під час початку спалаху; Еллі, молода дівчина, яка має імунітет до інфекції; та Еббі, солдат, яка стає учасницею конфлікту між її ополченням та релігійним культом. В іграх використовується перспектива від третьої особи, в якій гравець бореться з ворожими людьми та канібалістичними істотами, використовуючи вогнепальну зброю, підручні засоби та стелс.

Ігровий режисер Брюс Стрелі та креативний директор Ніл Дракманн керували розробкою першої гри, The Last of Us, яка вийшла для PlayStation 3 у червні 2013 року. У лютому 2014 року вийшло доповнення The Last of Us: Left Behind, яке можна завантажити і яке розповідає про Еллі та її найкращу подругу Райлі. Ремастер-версія The Last of Us Remastered була випущена для PlayStation 4 у липні 2014 року. Дракманн продовжив керувати розробкою сиквелу The Last of Us Part II, який вийшов для PlayStation 4 у червні 2020 року. Ремейк першої гри під назвою The Last of Us Part I вийшов для PlayStation 5 у вересні 2022 року, а для Windows - у березні 2023 року.

Серія отримала схвальні відгуки критиків і здобула численні нагороди, зокрема кілька визнань «Гра року»; перша гра була названа однією з найкращих відеоігор, коли-небудь створених, а друга отримала понад 320 нагород «Гра року». Ігри серії є одними з найбільш продаваних на PlayStation 3 та PlayStation 4. Станом на січень 2023 року франшиза продала понад 37 мільйонів ігор по всьому світу. Високі продажі та підтримка серії призвели до розширення франшизи в інших медіа, включаючи комікс у 2013 році, телевізійну адаптацію на HBO, а також майбутні настільні ігри від Themeborne і CMON.

Медіа[ред. | ред. код]

Відеоігри[ред. | ред. код]

Хронологія відеоігор
2013The Last of Us
2014The Last of Us: Left Behind
The Last of Us Remastered
2015
2016
2017
2018
2019
2020The Last of Us Part II
2021
2022The Last of Us Part I
2023
2024

The Last of Us вийшла для PlayStation 3 14 червня 2013 року[1]. Ремастер-версію під назвою The Last of Us Remastered було випущено для PlayStation 4 у липні 2014 року. Через двадцять років після втрати доньки Сари під час спалаху мутантного грибка кордицепс, контрабандист Джоел отримує завдання супроводжувати Еллі, дівчинку-підлітка, яка має імунітет до інфекції, через постапокаліптичні Сполучені Штати, щоб революційна група «Світляки» могла створити ліки. Під час подорожі вони зближуються, переживши кілька травматичних подій. Після прибуття до Солт-Лейк-Сіті Еллі готують до операції, під час якої лікарі мають витягнути гриб, який розрісся у її мозку, тим самим вбиваючи її. Не бажаючи дати їй померти, Джоел з боєм пробивається до операційної, вбиває провідного хірурга і переносить непритомну Еллі в безпечне місце. Коли Еллі прокидається, Джоел бреше їй, стверджуючи, що спроби створити ліки не увінчалися успіхом[2].

The Last of Us: Left Behind вийшла для PlayStation 3 14 лютого 2014 року[3]. Доповнення до The Last of Us, Left Behind, яке можна завантажити, увійшло до Remastered для PlayStation 4 у 2014 році[4], а 12 травня 2015 року вийшло як окреме доповнення для PlayStation 3 і PlayStation 4[5]. Події гри відбуваються за три тижні до подій основної гри, коли Еллі проводить час зі своєю найкращою подругою Райлі в покинутому торговому центрі в Бостоні. Райлі розповідає, що її переводять до групи Світляків в іншому місті. Еллі слізно благає Райлі не їхати; Райлі погоджується і зриває з себе кулон Світляків, спонукаючи Еллі поцілувати її. Їх атакують заражені, і обох кусають. Вони ненадовго замислюються над тим, щоб застрелитися, аби запобігти зараженню, але натомість вирішують провести свої останні години разом[2].

The Last of Us Part II вийшла для PlayStation 4 19 червня 2020 року[6]. Через чотири роки після подій першої гри Еббі Андерсон вистежує і вбиває Джоела, щоб помститися за вбивство свого батька, головного хірурга Світляків. Еллі та її дівчина Діна вирушають до Сіетла, щоб розшукати Еббі. Протягом трьох днів Еллі вбиває кількох друзів Еббі, а Еббі знайомиться з Левом, якого затаврували як відступника за те, що він порушив традиції релігійного культу Серафітів. Після того, як Еббі знаходить своїх друзів мертвими, вона розшукує Еллі і перемагає її, але за наполяганням Лева залишає їх в живих. Кілька місяців потому Еллі та Діна живуть на фермі. Еллі знову вирушає на пошуки Еббі в Санта-Барбару; вона знаходить Еббі та Лева в полоні і змушує Еббі битися. Еллі перемагає її, але потім передумує і залишає її в живих. Еббі та Лев відпливають до залишків «Світляків», а Еллі повертається до ферми і знаходить її порожньою[7].

The Last of Us Part I вийшла для PlayStation 5 2 вересня 2022 року[8], а для Windows - 28 березня 2023 року[9]. Це ремейк першої гри, що відрізняється переглянутим ігровим процесом, переробленим штучним інтелектом, покращеною продуктивністю та розширеними можливостями доступу[10][11][12].

Наразі в розробці знаходиться окрема багатокористувацька гра без назви[13].

Інше медіа[ред. | ред. код]

Хронологія інших медіа
2013The Last of Us: Американські мрії
2014The Last of Us: One Night Live
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023Телесеріал- сезон 1
Halloween Horror Nights
2024The Last of Us: Escape the Dark
TBAThe Last of Us: The Board Game
Телесеріал - сезон 2

Чотири випуски коміксів The Last of Us: Американські мрії були опубліковані видавництвом Dark Horse Comics з квітня по липень 2013 року. Написані креативним директором гри Нілом Дракманом та проілюстровані Фейт Ерін Хікс, комікси слугують приквелом до гри, розповідаючи про подорож молодших Еллі та Райлі[14]. На презентації The Last of Us: One Night Live 28 липня 2014 року актори гри наживо прочитали вибрані сцени в Санта-Моніці, Каліфорнія, під живу музику композитора гри Густаво Сантаолальї. Виступ був організований і зрежисований Друкманном, а графіка виконана Алексом Гоббсом[15].

На The Last of Us Day у вересні 2020 року CMON оголосила, що розробляє настільну гру The Last of Us: The Board Game, засновану на серії, яка зосередиться на дослідженні, розповіді та елементах виживання[16]. Інша настільна гра, The Last of Us: Escape the Dark, була анонсована в листопаді 2022 року, вироблена Naughty Dog і Themeborne; гра дозволить до п'яти гравцям спробувати врятуватися від ворогів, досліджуючи локації з гри[17][18]. Реліз заплановано на початок 2024 року[19].

Щоб відсвяткувати десяту річницю першої гри у 2023 році, в кінотеатрі Universal Orlando з 1 вересня та Universal Studios Hollywood з 7 вересня було створено будинок з привидами в рамках Halloween Horror Nights, які триватимуть до 31 жовтня. У атракціоні гості мандрують карантинною зоною Піттсбурга разом з іншими вцілілими, а також Джоелом та Еллі, і стикаються з ворогами з гри, включаючи інфікованих, рейдерів та мисливців[20][21]. Universal співпрацювала з Naughty Dog та Дракманом, які запропонували місце дії - Піттсбург. Трой Бейкер та Ешлі Джонсон записали додаткові діалоги як Джоел та Еллі відповідно[22].

Скасовані фільми[ред. | ред. код]

6 березня 2014 року Sony оголосила, що Screen Gems буде розповсюджувати екранізацію The Last of Us, написану Дракманом і зрежисовану Семом Реймі[23]. До січня 2015 року Дракманн написав другий варіант сценарію і провів його читку з деякими акторами[24]. Після цього роботи було дуже мало, оскільки у квітні 2016 року Дракманн заявив, що фільм потрапив у виробниче пекло[25]. У листопаді 2016 року Реймі заявив, що робота над фільмом зайшла в глухий кут після того, як у Sony виникли розбіжності з Дракманом[26]. У 2021 році Дракманн заявив, що фільм розвалився, оскільки студія зосередилася на великих екшн-сценах, тоді як він вважав, що до Останніх з нас краще підходити як до невеликого інді-фільму[27]. Акторка Мейсі Вільямс висловила ентузіазм щодо ролі Еллі і вела переговори з Дракманом і Реймі[28], а Кейтлін Девер брала участь у читці сценарію[29].

Телесеріали[ред. | ред. код]

Докладніше: Останні з нас (телесеріал)
Зліва від камери посміхається 51-річний чоловік із сивою бородою.
41-річний чоловік посміхається кудись зліва від камери.
18-річна дівчина розмовляє з кимось зліва від камери.
Крейг Мезін (ліворуч) став співавтором телевізійної адаптації Останніх з нас, в якій головні ролі Джоела та Еллі зіграли Педро Паскаль (в центрі) та Белла Рамзі (праворуч).

У березні 2020 року було оголошено, що телевізійна адаптація гри перебуває на стадії планування у HBO[30]; офіційно вона отримала зелене світло в листопаді 2020 року[31]. Дракманн і Крейг Мезін написали сценарій і виступили виконавчими продюсерами серіалу[31], а також зрежисували окремі епізоди; Алі Аббасі, Пітер Хоар, Лайза Джонсон, Джеремі Вебб і Ясміла Жбанич також зрежисували окремі епізоди[32], а серед інших виконавчих продюсерів - Керолін Штраус і Роуз Лам, президент Naughty Dog Еван Веллс, а також Асад Кізілбаш і Картер Свон з PlayStation Productions[33]. Серіал є спільним виробництвом Sony Pictures Television, PlayStation Productions, Naughty Dog, The Mighty Mint та Word Games; це перше шоу, вироблене PlayStation Productions[30][34]. Сантаолалья та Девід Флемінг написали музику[35][36].

У серіалі зіграли Педро Паскаль і Белла Рамзі в ролях Джоела та Еллі відповідно[37][38]. Габріель Луна грає Томмі[33], Мерл Дендрідж повторює роль Марлін[39], а Анна Торв грає Тесс[40]. Дракманн зазначив, що деякі сценарії серіалу запозичують діалоги безпосередньо з гри, тоді як інші відхиляються більш суттєво; деякі навчальні послідовності гри, насичені екшеном, були змінені, щоб зосередитися на драмі персонажів серіалу, на прохання HBO[41]. Зйомки серіалу проходили в Альберті, Канада, з липня 2021 року по червень 2022 року[42], а його дебют відбувся 15 січня 2023 року на телеканалах HBO та HBO Max[43]. 27 січня 2023 року, менш ніж за два тижні після прем'єри, HBO продовжив серіал на другий сезон[44].

Актори та персонажі[ред. | ред. код]

Персонаж Відеоігри Сценічна адаптація Park attraction Телесеріал
The Last of Us / Part I
(2013 / 2022) 		The Last of Us: Left Behind
(2014) 		The Last of Us Part II
(2020) 		The Last of Us: One Night Live
(2014) 		Halloween Horror Nights
(2023) 		Останні з нас
Сезон 1 (2023) Сезон 2
Джоел Трой Бейкер Педро Паскаль
Еллі Ешлі Джонсон Белла Рамзі
Сара Хана Хейз фотографія Хана Хейз Ніко Паркер
Томмі Джеффрі Пірс Джеффрі Пірс Габріель Луна
Тесс Енні Вершинг Енні Вершинг Анна Торв
Роберт Робін Аткін Даунс Брендан Флетчер
Марлін Мерл Дендрідж Мерл Дендрідж Мерл Дендрідж
Білл Вільям Ерл Браун згаданий Нік Офферман
Генрі Брендон Скотт Ламар Джонсон
Сем Наджі Джетер Кейвонн Вудард
Марія Ешлі Скотт Ешлі Скотт Рутина Веслі
Джеймс Рубен Ленгдон Трой Бейкер
Девід Нолан Норт Скотт Шеперд
Джеррі Дерек Філліпс Дерек Філліпс Енні Вершинг Даррен Долинський
Френк немає виконавця Мюррей Бартлетт
Анна згадана Ешлі Джонсон
Райлі згадана Яані Кінг Сторм Рейд
Еббі Лора Бейлі Кейтлін Девер
Діна Шеннон Вудворд
Джессі Стівен Чанг
Лев Ієн Александер
Яра Вікторія Грейс
Менні Алехандро Едда
Овен Патрік Ф'юджит
Мел Ешлі Берч
Нора Челсі Таварес
Айзек Джеффрі Райт
Кетлін Мелані Лінскі
Перрі Джеффрі Пірс
Марлон Грем Грін
Флоренс Елейн Майлз

Розробка та історія[ред. | ред. код]

36-річний чоловік з кучерявим чорним волоссям посміхається в камеру.
Ніл Дракманн
35-річний чоловік з коротким каштановим волоссям, посміхається і дивиться на щось праворуч від камери.
Брюс Стрейлі
Чоловік зі світлим волоссям і навушниками посміхається в камеру.
Ентоні Ньюман
Чоловік з каштановим волоссям дивиться під камеру.
Курт Маргенау
Дракманн був креативним директором і сценаристом усіх основних ігор. Стрейлі був геймдиректором The Last of Us і Left Behind, а в Частині II його замінили Ньюман і Маргенау.

Попередня робота над The Last of Us під кодовою назвою «Project Thing» або «T1» почалася після виходу Uncharted 2: Among Thieves у жовтні 2009 року. Вперше в історії компанії Naughty Dog розділилася на дві команди, щоб працювати над проектами одночасно; поки одна команда розробляла Uncharted 3: Drake's Deception (2011), інша почала працювати над The Last of Us[45]. Для того, щоб забезпечити безперебійну роботу двох команд, співпрезиденти Еван Веллс і Крістоф Балестра обрали геймдиректора Брюса Стрейлі та креативного директора Ніла Дракмана, які очолили розробку The Last of Us[46]. Стрейлі, який почав працювати в Naughty Dog у березні 1999 року[47], був обраний керівником проекту на основі його досвіду та роботи над попередніми проектами[46], тоді як Дракманн, співробітник компанії з 2004 року, був обраний за його рішучість і талант до дизайну приблизно через рік після початку виробництва гри[46][48].

Під час навчання в університеті у Дракмана виникла ідея об'єднати ігровий процес Ico (2001) з історією про зомбі-апокаліпсис, як у фільмі Джорджа Ромеро Ніч живих мерців (1968), з головним героєм, схожим на Джона Гартігана з Міста гріхів (1991-2000). Головний герой, поліцейський, мав би захищати молоду дівчину; однак, через хворобу серця головного героя, гравці часто брали на себе контроль над дівчиною, міняючись ролями. Пізніше Дракманн розвинув цю ідею під час створення історії The Last of Us[49]. Дракманн розглядає The Last of Us як історію дорослішання, в якій Еллі пристосовується до виживання після того, як провела час з Джоелом, а також як дослідження того, наскільки батько готовий врятувати свою дитину[50]. The Last of Us була анонсована 10 грудня 2011 року на церемонії нагородження Spike Video Game Awards разом із дебютним трейлером[51]. Анонс викликав широке очікування в ігровій індустрії, яке журналісти пов'язували з репутацією Naughty Dog[52][53]. Гра не встигла до запланованої дати релізу 7 травня 2013 року і була перенесена на 14 червня 2013 року для подальшого доопрацювання[1]. Щоб стимулювати попередні замовлення, Naughty Dog співпрацювала з кількома роздрібними продавцями, щоб забезпечити спеціальні видання гри з додатковим контентом[52].

Naughty Dog почала розробку Left Behind після виходу The Last of Us з командою, приблизно вдвічі меншою за чисельністю[54]. Після прийняття рішення про створення однокористувацького доповнення для гри, команда розробників одразу ж вирішила, що історія буде зосереджена на Еллі; вони виявили, що гравцям The Last of Us було цікаво дізнатися про події в житті Еллі до подій основної гри, особливо про події, пов'язані з Райлі Ейбель, про яку Еллі згадувала в The Last of Us. Крім того, вони виявили, що деякі гравці були зацікавлені в подіях, що відбулися між осіннім і зимовим сегментами основної гри, в яких Еллі піклується про пораненого Джоела. Це призвело до того, що команда вирішила протиставити ці дві події одна одній, відчуваючи, що це допоможе розвитку сюжету. За словами Стрейлі, команда вважала, що ця історія виправдовує розробку Left Behind. Коротші терміни розробки Залишених позаду дали команді можливість випробувати механіки та ідеї, які вони не змогли протестувати в основній грі[55].

Ранні концепції сюжету The Last of Us Part II були задумані ще під час розробки першої гри[56][57]. Naughty Dog розпочала розробку у 2014 році, невдовзі після виходу The Last of Us Remastered[58]. До серпня 2017 року, з виходом Uncharted: The Lost Legacy, вся команда Naughty Dog, що складалася з 350 осіб, переключилася на розробку другої частини[59][60]. Дракманн керував розробкою як креативний директор і сценарист[61][62]; він був співавтором історії разом з Хеллі Гросс[60]. Стрейлі покинув Naughty Dog у 2017 році[63][64]; Ентоні Ньюман і Курт Маргенау були обрані співдиректорами гри для наступної частини[65]. Обидва були найняті під час розробки Uncharted 2 (2009)[65]; Ньюман був дизайнером ближнього бою для The Last of Us, а Маргенау був ігровим директором Uncharted: The Lost Legacy[66]. Маргенау та Ньюман контролювали та затверджували елементи ігрового процесу, такі як дизайн рівнів та механіки[67]. В останні місяці розробки, через пандемію COVID-19, команда працювала у віддаленому режимі[60]. Загалом над грою працювало близько 2169 розробників у 14 студіях[68].

AЧоловік з темним волоссям і темною бородою посміхається в камеру.
Метью Ґеллант
Лисий чоловік з темною бородою розмовляє з кимось над камерою.
Шон Ескейг
Ґеллант та Ескейг керували розробкою Частини I як геймрежисер та креативний режисер відповідно.

The Last of Us Part II була анонсована на заході PlayStation Experience 3 грудня 2016 року[69]. Гра не встигла до запланованої дати виходу 21 лютого 2020 року, її перенесли на травень для додаткового доопрацювання[70], а згодом - на 19 червня через логістичні проблеми, спричинені пандемією COVID-19[71]. Наприкінці квітня в мережі з'явилося кілька відео, в яких демонструвалися кадри, геймплей та важливі деталі сюжету. Дракманн написав у твіттері, що у нього «розбите серце» за фанатів і за команду, яка присвятила роки розробці[72]. Згідно з повідомленням Джейсона Шрайера з Kotaku, розробка другої частини включала щільний графік 12-годинних робочих днів, зумовлений культурою студії; після затримки гри розробники продовжували працювати за цим графіком протягом додаткових місяців. Видавець Sony Interactive Entertainment надав розробнику додаткові два тижні для виправлення помилок[73].

Про існування The Last of Us Part I вперше повідомив у квітні 2021 року Джейсон Шрайєр з Bloomberg News[74]. Анонс гри відбувся в червні 2022 року на фестивалі Summer Game Fest. Вона вийшла для PlayStation 5 2 вересня 2022 року[8][75], а для Windows - 28 березня 2023 року[9]. Розробкою керували геймдиректор Метью Геллант і креативний директор Шон Ескейг[10]. Галлант раніше працював бойовим дизайнером в оригінальній грі та Uncharted 4: A Thief's End (2016)[10][76], а також став провідним системним дизайнером у другій частині, де він також керував розробкою функцій доступності. Ескайґ був провідним кінематографічним аніматором The Last of Us[10] - його першої гри[77] - і креативним директором The Lost Legacy[75], після чого працював креативним директором і співавтором Marvel's Avengers (2020) у Crystal Dynamics, а потім повернувся до Naughty Dog у квітні 2021 року[78]. Розділивши їхні режисерські обов'язки, Ескайґ взяв на себе відповідальність за кінематограф[79]. Галлант виявив, що він резонує з темами набагато тісніше, ніж під час розробки оригінальної гри, ставши за цей час батьком[80]. За словами Ескайґа, команда підійшла до ремейку «як до любовного листа нашим фанатам, франшизі та самим собі як розробникам»; вони відчували відповідальність за збереження її суті та якості[81].

Для Part II, як і у випадку з першою грою, планувався багатокористувацький режим; у червні 2018 року Ентоні Ньюман та Курт Марґенау, співдиректори Part II, підтвердили розробку режиму на виставці E3[82]. У вересні 2019 року креативний директор і співсценарист Ніл Дракманн та одна з провідних дизайнерів Part II Емілія Шац[en] оголосили, що гра буде сфокусована лише на однокористувацькій кампанії[83][84]; пізніше Naughty Dog опублікувала офіційну заяву, що підтверджувала їхнє твердження, і додатково зазначила, що робота над багатокористувацьким режимом триває окремо[85]. Після випуску Part II у 2020 році кількість вакансій студії, пов'язаних із багатокористувацькою грою, збільшилася[86]. Під час Summer Game Fest у червні 2022 року Дракманн підтвердив, що гра буде випущена окремо, і представив перший концепт-арт. Він повідомив, що проєкт є «таким же великим», як і однокористувацькі ігри Naughty Dog, зазначивши, що багатокористувацька гра матиме нових персонажів і новий сетинг в Сполучених Штатих[87], імовірно Сан-Франциско, судячи з концепт-арту[88]. Ньюман та Вініт Аґарвал працювали над проєктом як співдиректори, а Джозеф Петтінаті був сценаристом[89][90]. Згідно з Джейсоном Шраєром[en] із Bloomberg News, темп виробництва було сповільнено у травні 2023 року, а багатьох розробників перевели до інших проєктів, тоді як Sony переглянула напрям гри; на прохання компанії, її дочірня студія Bungie провела оцінювання проєкту та висловила сумніви в його здатності підтримувати зацікавленість гравців протягом тривалого періоду часу[91]. У жовтні видання Kotaku повідомило, що розробка гри була «фактично заморожена» (англ. basically on ice) після скорочень в студії[92]. У грудні Naughty Dog оголосила про скасування гри під назвою The Last of Us Online, зазначивши, що амбітний масштаб проєкту потребував би від студії спрямувати всі ресурси на розробку контенту після його випуску, а не на майбутні однокористувацькі ігри[93].

До квітня 2021 року Дракманн і Гросс написали план сюжету для продовження Частини II, але зазначили, що вона не перебуває в активній розробці[94]. У січні 2023 року Дракманн сказав, що «є ще багато історій, які потрібно розповісти»[29].

Сприйняття[ред. | ред. код]

Загалом, серія The Last of Us отримала схвальні відгуки критиків та була комерційно успішною. Перша гра отримала «загальне визнання», за версією агрегатора рецензій Metacritic[95][96], вона є п'ятою за рейтингом грою для PlayStation 3 на Metacritic[97], а Remastered - третьою за рейтингом грою для PlayStation 4[98]. Гра з'явилася у кількох річних списках найкращих ігор 2013 року, отримавши найвищі нагороди на 41-й церемонії вручення премії «Енні»[99], 10-й церемонії вручення премії Британської академії відеоігор[100], 17-й щорічній церемонії вручення премії D.I.C.E. Awards[101] та 14-й щорічній церемонії вручення премії Game Developers Choice Awards[102]. Вона вважається однією з найвизначніших відеоігор сьомого покоління[103] і входить до переліку найкращих відеоігор усіх часів[104][105]. The Last of Us Part II також отримала «загальне визнання» за версією Metacritic[106]. Вона отримала понад 320 нагород «Гра року»[107], що кілька видань вважають рекордним показником, перемігши на The Game Awards 2020[108], 32-й щорічній церемонії вручення премій GLAAD Media Awards[109], 38-й Golden Joystick Awards[110] та 6-й Annual Titanium Awards[111]. За даними Metacritic, Left Behind і версія Частини I для PlayStation 5 отримали «загалом схвальні відгуки»[112][113], тоді як Windows-версія Частини I отримала "змішані або середні" відгуки[114] - найнижчий рейтинг, який коли небудь отримувала Naughty Dog[115] - і була розкритикована за оптимізацію, системні вимоги та проблеми з продуктивністю[116][117].

Ігри The Last of Us отримали високу оцінку за свої історії. Колін Моріарті з IGN назвав її однією з найвизначніших особливостей першої гри[118], а Девід Мейклхем з PlayStation Official Magazine написав, що темп розвитку подій сприяв вражаючому впливу історії[119]. Том Мак Ші з GameSpot визнав історію Left Behind проникливою[120], а Генрі Гілберт з GamesRadar+ описав її як «періодично напружену, трагічну, гумористичну і навіть гостру»[121]. Енді Макнамара з Game Informer вважав, що сценаристи передали теми з «ретельним нюансуванням і непохитною емоційністю»[122], а Семмі Баркер з Push Square особливо похвалив використання флешбеків та історій, що перетинаються[123]; і навпаки, Алекс Авард з GamesRadar+ вважав, що оповідь втратила динаміку через спроби завершити кожну сюжетну нитку[124], а Медді Майерс з Polygon і Райлі Маклеод з Kotaku виявили, що гра неодноразово розкриває теми, не даючи гравцеві можливості впливати на їхні рішення[125][126]. За свою роботу над серією Дракманн отримав кілька нагород, зокрема дві нагороди від D.I.C.E. Awards[101][127], Game Developers Choice Awards[102][128], SXSW Gaming Awards[129][130] та Writers Guild of America Awards[131][132].

42-річний чоловік дивиться ліворуч від камери
31-річна жінка дивиться праворуч від камери
38-річна жінка дивиться ліворуч від камери
Виступи (зліва направо) Троя Бейкера, Ешлі Джонсон та Лори Бейлі в ролях Джоела, Еллі та Еббі відповідно, були високо оцінені критиками та отримали кілька нагород.

Критики високо оцінили персонажів серії. Стосунки між Джоелом та Еллі в першій грі були високо оцінені; Метт Хелгесон з Game Informer знайшов їх впізнаваними та гострими[133], а Девід Мейклхем з OPM вважає їх найкращими персонажами будь-якої гри для PlayStation 3[119]. Похвалу отримали стосунки Еллі та Райлі у Залишених позаду[134], а також стосунки Еллі та Діни у другій частині[135]. Кірк Маккінд з VG247 описав кожного персонажа другої частини як «складного і людяного»[136], а Кріс Картер з Destructoid відчув емпатію до головних героїв[137]. Гра акторів була високо оцінена, особливо Троя Бейкера в ролі Джоела, Ешлі Джонсон в ролі Еллі та Лори Бейлі в ролі Еббі[123][133][138]: за Останніх з нас Бейкер отримав нагороду за Найкращу чоловічу роль на Spike VGX[139], а Джонсон отримала нагороду D.I.C.E. Award за Видатне виконання ролі персонажа[101]. Джонсон отримала дві поспіль нагороди Британської академії ігор як Виконавиця за Останніх з нас і Залишених позаду[100][140], а також була номінована на нагороду за Частину II, але програла Бейлі за виконання ролі Еббі[141]; Бейлі виграла нагороду за Найкращу жіночу роль на церемонії вручення Game Awards 2020 проти Джонсон[108].

Рецензенти здебільшого розглядали The Last of Us, Part II та Part I як графічні вітрини для PlayStation 3, PlayStation 4 та PlayStation 5 відповідно[133][124][142]. Енді Келлі з Computer and Video Games назвав художнє оформлення першої гри «видатним»[143], а Олі Велш з Eurogamer - «приголомшливим»[144]. Кеза Макдональд з The Guardian описала графіку Частини II як «ретельну та вражаючу»[145]. Джонатон Дорнбуш з IGN високо оцінив здатність світу розповідати додаткові історії[146]. Ендрю Вебстер з The Verge порівняв покращену графіку першої частини з сучасними блокбастерами[147], а Джош Толентіно з Siliconera написав, що вона відповідає його пам'яті про оригінал[148]. Перша гра отримала нагороду D.I.C.E. за видатні досягнення в художній режисурі[101], а Частина II - за найкращий візуальний дизайн на 38-й церемонії вручення премії Golden Joystick Awards[110]; обидві гри були номіновані на премію Британської академії ігор за мистецькі досягнення[100][141] та на премію Game Developers Choice Award за найкраще візуальне мистецтво[102][128]. Частина I отримала нагороду за видатні візуальні ефекти в проєкті в реальному часі на 21-й церемонії нагородження Visual Effects Society Awards[149].

Багато рецензентів вважали, що бої в грі освіжаюче відрізняються від інших ігор. Хелгесон з Game Informer високо оцінив вразливість під час боїв[133], а Моріарті з IGN вважав, що система крафтингу допомагає в бою, а остання сприяє емоційній цінності оповіді, змушуючи відчувати ворогів «людьми»[118]. Стейс Гарман з Eurogamer високо оцінила здатність Left Behind пов'язати ігровий процес з історією[138], хоча послідовність геймплея наприкінці гри отримала певну критику за те, що вона здається неприродною та вимушеною[120][150]. Авард з GamesRadar+ вважав, що нова ігрова механіка другої частини представляє рівень ретельності та автентичності, характерний для Naughty Dog[124]. Майкл Лері з Game Revolution високо оцінив узгодженість між ігровим процесом і розповіддю, а також здатність першого викликати емпатію[124]. Покращення ігрового процесу в першій частині були відзначені за реалістичність та інтенсивність[151][152]; деякі рецензенти вважали, що бої не йдуть у порівняння з боями в другій частині, хоча й визнали їх значним покращенням оригіналу[153][154]. The Last of Us отримала нагороду Game Developers Choice Award за найкращий дизайн[102], на яку було номіновано сиквел[128]. Обидві гри були номіновані на премію Британської академії ігор за ігровий дизайн[100][108], а Частина II отримала першу нагороду «Інновації в доступності» на церемонії The Game Awards 2020[108].

Робота композитора Густаво Сантаолальї над обома іграми була високо оцінена і нагороджена за покращення сюжетів.

Використання звуку в іграх було високо оцінено за його вражаючий вплив на ігровий процес[122][155]; Велш з Eurogamer вважав звукове оформлення першої гри значно кращим, ніж в інших іграх[144], а Роб Закні з Vice вважав, що звукове оформлення другої частини зробило обстановку більш реалістичною, чого іноді не вдавалося зробити візуальним ефектам[156]. Використання 3D-аудіо в першій частині змусило деяких рецензентів грати без звуку чи навушників[147][152]; Авард з GamesRadar+ вважає, що це зробило заражених ще більш жахливими[157]. Перша гра отримала нагороди за звуковий дизайн на преміях Британської академії ігор[100], D.I.C.E. Awards[101], Game Audio Network Guild Awards[158] та SXSW Gaming Awards[159]; сиквел переміг на Game Audio Network Guild Awards[160] та Golden Joystick Awards[110], а також отримав номінації на кількох інших преміях[127][128][141]. Деякі рецензенти назвали музику Сантаолальї для обох ігор «переслідувальною»[133][161]; Джим Стерлінг з Destructoid вважав, що вона доповнює ігровий процес у першій грі[162], а Дорнбуш з IGN знайшов її зворушливою у другій[146]. Перша гра отримала нагороду за найкращий музичний супровід на SXSW Gaming Awards[129], а друга - за найкращий OST на Titanium Awards[111]; обидві гри отримали музичні номінації на премії Британської академії ігор[100][141], Game Audio Network Guild Awards та New York Game Awards[163][163].

Серія отримала похвалу за зображення жіночих та ЛГБТ-персонажів. Джейсон Кіллінгсворт з Edge знайшов відсутність сексуалізованих жіночих персонажів у першій грі освіжаючою[164], а Еллі Гібсон з Eurogamer похвалила Еллі як «іноді сильну, іноді вразливу, але ніколи не клішовану»[165]. Сем Ейнхорн з GayGamer.net вважає, що розкриття сексуальності Білла «збагатило персонажа... але не зробило його стереотипним»[166], а американська організація GLAAD назвала Білла одним з «найбільш інтригуючих нових ЛГБТ-персонажів року». Поцілунок Еллі та Райлі у Залишених позаду Кірк Гамільтон з Kotaku назвав «проривним моментом» і «великою подією»[167], а Кеза Макдональд з IGN - «красивим, природним і смішним»[168]. Деякі члени трансґендерної спільноти заперечували проти зображення Лева з другої частини, трансґендерного допоміжного персонажа; критика була зосереджена на лиходіях, які використовують його мертве ім'я, на тому, що персонаж був створений цисґендерними сценаристами, і на використанні трансісторій як трагедій[169][170]. Стейсі Хенлі з VG247 відповіла, що мертве ім'я Лева використовується рідко, а Ієн Александер, актор-трансгендер, озвучив персонажа і надав захоплення руху[169]; Вейверлі з Paste похвалив вибір актора-трансгендера на роль Лева, але вважає, що було зроблено занадто великий акцент на його гендерній ідентичності і стражданнях, яких він зазнав через це[171].

The Last of Us - одна з найбільш продаваних ігор для PlayStation 3[172], а Remastered і Part II - серед найбільш продаваних ігор для PlayStation 4[173][174]. Перша гра була продана в кількості понад 1,3 мільйона одиниць протягом семи днів[175] і 3,4 мільйона протягом трьох тижнів, що стало найбільшим запуском оригінальної гри з часів L.A. Noire 2011 року[176]. Це була десята найбільш продавана гра 2013 року[177]. До квітня 2018 року The Last of Us і Remastered були продані загальним накладом 17 мільйонів копій[172]. The Last of Us Part II розійшлася по всьому світу накладом понад чотири мільйони копій у вихідні, ставши найшвидше продаваним ексклюзивом для PlayStation 4, випередивши за той самий період Marvel's Spider-Man 3,3 мільйона і God of War 3,1 мільйона копій[178][179]. До червня 2022 року Частина ІІ була продана накладом понад десять мільйонів копій по всьому світу[75]. Станом на грудень 2022 року франшиза була продана накладом понад 37 мільйонів копій[180].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Miller, Greg (12 лютого 2013). The Last of Us Delayed. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  2. ↑ а б Square, Push (2 серпня 2021). The Last of Us 2: Full Story Recap. Push Square (en-GB) . Процитовано 14 листопада 2023.
  3. ↑ Gaming releases out this week. Digital Spy (en-GB) . 10 лютого 2014. Процитовано 14 листопада 2023.
  4. ↑ Karmali, Luke (10 червня 2014). E3 2014: The Last of Us: Remastered PS4 Release Date Announced. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  5. ↑ The Last of Us: Left Behind launches as a standalone download this month. PlayStation.Blog (амер.). 1 травня 2015. Процитовано 14 листопада 2023.
  6. ↑ Release Date Updates For The Last of Us Part II, Ghost of Tsushima. PlayStation.Blog (амер.). 27 квітня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  7. ↑ The Last Of Us 2's Ending Explained - What It All Means. GameSpot (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  8. ↑ а б Last of Us remake confirmed for PS5 and PC with trailer. VGC (en-GB) . 9 червня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  9. ↑ а б Yang, George (3 лютого 2023). The Last of Us Part 1's PC Port Delayed 3 Weeks. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  10. ↑ а б в г Rebuilding The Last of Us Part I: A deep dive into combat, animation, audio and visual changes with Naughty Dog. PlayStation.Blog (амер.). 29 серпня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  11. ↑ The Last of Us Part I: full list of accessibility features. PlayStation.Blog (амер.). 26 серпня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  12. ↑ Last of Us remake confirmed for PS5 and PC with trailer. VGC (en-GB) . 9 червня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  13. ↑ Carpenter, Nicole (9 червня 2022). The Last of Us Part 2 multiplayer launching as a stand-alone game. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  14. ↑ Goldfarb, Andrew (12 жовтня 2012). The Last of Us Prequel Comic, Art Book Revealed. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  15. ↑ McWhertor, Michael (21 липня 2014). The Last of Us will be performed on stage for just one night. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  16. ↑ Writer, Alex Meehan Senior Staff (25 вересня 2020). The Last of Us board game on the way from Blood Rage studio. Dicebreaker (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  17. ↑ Plant, Logan (1 листопада 2022). Naughty Dog Announces The Last of Us Tabletop Game. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  18. ↑ Last Of Us Board Game In The Works, Promises "Dark Twist" On The Video Game. GameSpot (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  19. ↑ https://twitter.com/themeborne/status/1669018886551871489. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 14 листопада 2023.
  20. ↑ White, Abbey (15 червня 2023). Universal Studios Unveils ‘The Last of Us’ House for 2023 Halloween Horror Nights. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  21. ↑ 'The Last of Us' is coming to Universal Studios' Halloween Horror Nights. Los Angeles Times (амер.). 15 червня 2023. Процитовано 14 листопада 2023.
  22. ↑ published, Jordan Gerblick (4 серпня 2023). The Last of Us actors Troy Baker and Ashley Johnson are playing Joel and Ellie again - for a theme park attraction. gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  23. ↑ Vejvoda, Jim (6 березня 2014). Screen Gems to Distribute Sam Raimi-Produced The Last of Us Movie. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  24. ↑ Watts, Steve (28 січня 2015). The Last of Us Movie to Have 'Big Changes'. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  25. ↑ Schwartz, Terri (4 квітня 2016). Naughty Dog's Neil Druckmann Offers Updates on Uncharted, Last of Us Movies. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  26. ↑ Vejvoda, Jim (16 листопада 2016). Producer Sam Raimi Says The Last of Us Movie Stuck at a 'Standstill'. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  27. ↑ Purslow, Matt (28 квітня 2021). The Last of Us Movie Fell Apart Because It Was Too Action-Focused. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  28. ↑ Maisie Williams gives Last of Us film update. Digital Spy (en-GB) . 21 квітня 2015. Процитовано 14 листопада 2023.
  29. ↑ а б Hibberd, James (4 січня 2023). How ‘The Last of Us’ Plans to Bring the Zombie Genre Back to Life. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  30. ↑ а б Otterson, Joe (5 березня 2020). ‘The Last of Us’ Series in Development at HBO From ‘Chernobyl’ Creator. Variety (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  31. ↑ а б White, Peter (20 листопада 2020). ‘The Last Of Us’: HBO Hands Series Order To Video Game Adaptation From Craig Mazin & Neil Druckmann. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  32. ↑ Tinoco, Armando (22 серпня 2022). ‘The Last Of Us’: HBO Releases First Footage Of Pedro Pascal Series Based On PlayStation Video Games. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  33. ↑ а б Otterson, Joe (15 квітня 2021). ‘Last of Us’ Series at HBO Casts Gabriel Luna. Variety (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  34. ↑ Shanley, Borys Kit,Patrick; Kit, Borys; Shanley, Patrick (5 березня 2020). ‘The Last of Us’ Series in the Works at HBO From ‘Chernobyl’ Creator Craig Mazin, Neil Druckmann (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  35. ↑ Reimann, Tom (13 березня 2020). The Last of Us Game Composer Returning to Score HBO Series. Collider (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  36. ↑ Nast, Condé (27 лютого 2023). The Last of Us Season 1 Soundtrack Released. Pitchfork (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  37. ↑ Andreeva, Nellie (11 лютого 2021). Pedro Pascal To Star As Joel In ‘The Last Of Us’ HBO Series Based On Video Game. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  38. ↑ Goldberg, Borys Kit,Lesley; Kit, Borys; Goldberg, Lesley (11 лютого 2021). ‘Last of Us’: ‘Game of Thrones’ Breakout Bella Ramsey to Star as Ellie (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  39. ↑ Goldberg, Lesley (27 травня 2021). ‘Last of Us’ Game Star to Reprise Role in HBO Series (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  40. ↑ Rosario, Alexandra Del (22 липня 2021). ‘The Last Of Us’: Anna Torv To Recur In HBO Series Adaptation Of PlayStation Video Game. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  41. ↑ Dornbush, Jonathon (21 березня 2021). The Last of Us HBO Show: Season 1 Adapts the First Game, But Will 'Deviate Greatly' in Some Episodes. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  42. ↑ HBO's The Last of Us adaptation to shoot in Calgary area, starring Mandalorian, Game of Thrones actors.
  43. ↑ Moreau, Jordan (2 листопада 2022). HBO’s ‘The Last of Us’ Sets Early 2023 Release Date. Variety (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  44. ↑ Petski, Denise (27 січня 2023). ‘The Last of Us’ Renewed For Season 2 At HBO. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  45. ↑ Moriarty, Colin (12 грудня 2011). Naughty Dog Officially Split Into Two Teams. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  46. ↑ а б в Hanson, Ben. New Tricks: An Interview With Naughty Dog's Co-Presidents. Game Informer (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  47. ↑ Turi, Tim. Expanding The House: Naughty Dog's Second Team. Game Informer (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  48. ↑ The Last of Us|The Definitive Playthrough-P15(Troy Baker,Nolan North,Neil Druckmann,Ashley Johnson) (uk-UA) , процитовано 14 листопада 2023
  49. ↑ Webster, Andrew (19 вересня 2013). The power of failure: making 'The Last of Us'. The Verge (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  50. ↑ What inspired The Last of Us (interview). VentureBeat (амер.). 6 серпня 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  51. ↑ Contributor, Johnny Cullen (11 грудня 2011). Naughty Dog's The Last of Us announced at VGAs. VG247 (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  52. ↑ а б digitalspy.com.au. www.digitalspy.com.au. Процитовано 14 листопада 2023.
  53. ↑ Developers' Most Anticipated Games of 2013. Eurogamer.net (англ.). 2 січня 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  54. ↑ IGDA LA "The Last of Us" design panel by Naughty Dog @ Art Institute of Santa Monica (4/3/2014) (uk-UA) , процитовано 14 листопада 2023
  55. ↑ From Dreams - The Making of The Last of Us: Left Behind (uk-UA) , процитовано 14 листопада 2023
  56. ↑ Podcast, The Official The Last of Us. The Official The Last of Us Podcast - “Take on me” - Behind Part II. Google Подкасти (укр.). Процитовано 14 листопада 2023.
  57. ↑ Neil Druckmann Discusses New The Last of Us Part II Details. PlayStation.Blog (амер.). 9 жовтня 2019. Процитовано 14 листопада 2023.
  58. ↑ Editor, Matt Kim News; USgamer (17 квітня 2019). The Last of Us Part 2 Has Finished Shooting Its Final Scene. VG247 (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  59. ↑ The Last of Us Part 2 Will Push Graphics Quality Even Further, Game Is In Full Production. GamingBolt (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  60. ↑ а б в Nast, Condé (9 червня 2020). The Last of Us Part II: how Naughty Dog made a classic amidst catastrophe. British GQ (en-GB) . Процитовано 14 листопада 2023.
  61. ↑ The Last of Us Part II MoCap Has Begun Shooting - Hardcore Gamer (амер.). 15 квітня 2017. Процитовано 14 листопада 2023.
  62. ↑ Dornbush, Jonathon (26 вересня 2019). The Last of Us Part 2 Creative Director on Joel's Role, Ellie's New Relationship. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  63. ↑ The Last of Us 2: Bruce Straley Not Returning to Direct. GameSpot (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  64. ↑ Contributor, James Brightman (13 вересня 2017). Naughty Dog's Bruce Straley leaves the studio. GamesIndustry.biz (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  65. ↑ а б An Update from Studio President Evan Wells || Naughty Dog. www.naughtydog.com (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  66. ↑ The Last of Us Part II game directors unravel their E3 demo for us. VentureBeat (амер.). 14 червня 2018. Процитовано 14 листопада 2023.
  67. ↑ Breaking: Our New Last Of Us Part II Podcast Discusses All The New Gameplay With Naughty Dog’s Co-Game Director!. nygamecritics.com (амер.). 26 вересня 2019. Процитовано 14 листопада 2023.
  68. ↑ Over 2,000 people and 14 studios worked on The Last of Us Part 2 - VG247. web.archive.org. 27 липня 2020. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  69. ↑ The Last of Us Part II. PlayStation.Blog (амер.). 3 грудня 2016. Процитовано 14 листопада 2023.
  70. ↑ Dornbush, Jonathon (24 жовтня 2019). The Last of Us Part 2 Release Date Delayed to May. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  71. ↑ Peters, Jay (2 квітня 2020). The Last of Us Part II delayed indefinitely due to novel coronavirus. The Verge (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  72. ↑ Hernandez, Patricia (27 квітня 2020). The Last of Us Part 2 leak seems to show massive spoilers. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  73. ↑ As Naughty Dog Crunches On The Last Of Us II, Developers Wonder How Much Longer This Approach Can Last. Kotaku (англ.). 12 березня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  74. ↑ Sony’s Obsession With Blockbusters Is Stirring Unrest Within PlayStation Empire. Bloomberg.com (англ.). 9 квітня 2021. Процитовано 14 листопада 2023.
  75. ↑ а б в The Growing Future of The Last of Us. PlayStation.Blog (амер.). 9 червня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  76. ↑ 'The Last of Us Part I' directors explain why the game stayed so true to the original. Engadget (амер.). 2 вересня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  77. ↑ Shankar, Bradly (31 серпня 2022). The Last of Us Part I directors on remaking the beloved game for PS5. MobileSyrup (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  78. ↑ The Last of Us remake is being led by the director of Marvel’s Avengers. VGC (en-GB) . 9 червня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  79. ↑ Carpenter, Nicole (31 серпня 2022). The Last of Us Part 1 considered every detail — it’s not just ‘beauty for the sake of it,’ say co-directors. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  80. ↑ 'The Last of Us' game makers explain the hype around HBO series. EW.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  81. ↑ What's next for Naughty Dog? | The Last of Us Part One Remake Interview. www.9news.com.au. 5 вересня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  82. ↑ Dayus, Oscar (19 червня 2018). The Last Of Us 2 Has Multiplayer, Naughty Dog Confirms. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 4 березня 2023.
  83. ↑ Silver, Dan (27 вересня 2019). The Last of Us Part 2 exclusive interview: Neil Druckmann on Ellie's sexuality, video game violence and the 'death' of Joel. The Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 4 березня 2023.
  84. ↑ McCarthy, Caty (26 вересня 2019). The Last of Us Part 2 Won't Have Multiplayer After All [Update]. VG247 (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  85. ↑ Kim, Matt (26 вересня 2019). The Last of Us Part 2 Multiplayer Isn't Happening, Will Return in the Future in Some Form. IGN (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 4 березня 2023.
  86. ↑ Bankhurst, Adam (27 вересня 2021). Naughty Dog on The Last of Us Multiplayer Project: 'In Short, We're Working On It'. IGN (англ.). Архів оригіналу за 9 листопада 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  87. ↑ Carpenter, Nicole (9 червня 2022). The Last of Us Part 2 multiplayer launching as a stand-alone game. Polygon (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  88. ↑ Marks, Tom (9 червня 2022). The Last of Us Multiplayer Game Has a Story, and Is 'As Big' as Other Naughty Dog Games. IGN (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  89. ↑ Bailey, Dustin (9 червня 2022). The Last of Us is getting a massive standalone multiplayer game set in San Francisco. GamesRadar+ (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  90. ↑ Cripe, Michael (9 червня 2022). The Last of Us Multiplayer Game Will Tell New Story, Is Just as Big as Dev's Other Titles. The Escapist (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 4 березня 2023.
  91. ↑ Schreier, Jason (26 травня 2023). 'Last of Us' Multiplayer Video Game Faces Setbacks at Sony. Bloomberg News (англ.). Архів оригіналу за 26 травня 2023. Процитовано 27 травня 2023.
  92. ↑ Gach, Ethan (3 жовтня 2023). Last Of Us Studio Naughty Dog Is Cutting Developers. Kotaku (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 4 жовтня 2023.
  93. ↑ Peters, Jay (15 грудня 2023). Naughty Dog cancels its The Last of Us multiplayer game. The Verge (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 17 січня 2024.
  94. ↑ Skrebels, Joe (28 квітня 2021). The Last of Us: Part 3 Has a Plot, But It's Not Being Made... Yet. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  95. ↑ The Last of Us. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  96. ↑ The Last of Us Remastered. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  97. ↑ What Games to Play on PS3. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  98. ↑ What Games to Play on PS4. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  99. ↑ Patten, Dominic (2 лютого 2014). Annie Awards: ‘Frozen’ Wins Big Including Best Feature; Miyazaki Gets Best Writing; Spielberg Honored; ‘Futurama’ & ‘Sofia’ Top TV; ‘Get A Horse!’ Best Short. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  100. ↑ а б в г д е Karmali, Luke (13 березня 2014). BAFTA Games Awards 2014 Winners Announced. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  101. ↑ а б в г д Contributor, Brenna Hillier (7 лютого 2014). The Last of Us takes Game of the Year at D.I.C.E. Awards 2014. VG247 (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  102. ↑ а б в г Pitcher, Jenna (20 березня 2014). The Last of Us cleans up at the 2014 Game Developer Choice Awards. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  103. ↑ Eurogamer's Games of the Generation: The top 50. Eurogamer.net (англ.). 4 листопада 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  104. ↑ Weber, Josh WestContributions from Rachel; Wald, Heather; published, Joe Donnelly (23 листопада 2021). The 50 best games of all time. gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  105. ↑ Moriarty, Colin (7 лютого 2014). Colin Moriarty’s Top 25 Games of All Time. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  106. ↑ The Last of Us Part II. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  107. ↑ published, Hirun Cryer (3 січня 2023). Elden Ring surpasses The Last of Us 2 as the most-awarded Game of the Year recipient. gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  108. ↑ а б в г Stedman, Alex (10 грудня 2020). The Game Awards 2020: Complete Winners List. Variety (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  109. ↑ Ramos, Dino-Ray (9 квітня 2021). GLAAD Media Awards Winners List: ‘Schitt’s Creek’, ‘Disclosure’, ‘Star Trek: Discovery’, ‘We’re Here’ Among Honorees; Deadline’s New Hollywood Podcast Receives Special Recognition. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  110. ↑ а б в published, Ben Tyrer (24 листопада 2020). Every winner at the Golden Joystick Awards 2020. gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  111. ↑ а б las 20:58, David Soriano Publicado el 12 de diciembre de 2020 a (12 грудня 2020). Todos los ganadores de los Premios Titanium de Fun & Serious Game Festival. IGN España (es-es) . Процитовано 14 листопада 2023.
  112. ↑ The Last of Us: Left Behind. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  113. ↑ The Last of Us Part I. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  114. ↑ The Last of Us Part I critic reviews. www.metacritic.com (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  115. ↑ Square, Push (31 березня 2023). The Last of Us PC Is Naughty Dog's Worst Ever Reviewed Game by Some Margin. Push Square (en-GB) . Процитовано 14 листопада 2023.
  116. ↑ Grünwald, Michael (6 квітня 2023). The Last of Us Part 1 PC-Test: Sonys Aushängeschild gerät am PC ins Stottern. PC Games (de-DE) . Процитовано 14 листопада 2023.
  117. ↑ The Last of Us Parte 1, la recensione PC. Multiplayer.it (італ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  118. ↑ а б Moriarty, Colin (5 червня 2013). The Last of Us Review. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  119. ↑ а б The Last Of Us review SPOILER FREE - Naughty Dog's latest masterpiece is apocalypse wow | Official PlayStation Magazine. web.archive.org. 8 червня 2013. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  120. ↑ а б The Last of Us: Left Behind Review. GameSpot (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  121. ↑ published, Henry Gilbert (14 лютого 2014). The Last of Us: Left Behind review. gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  122. ↑ а б McNamara, Andy. The Last of Us Part II Review - The Last Of Us Part II Review – A Perfect Circle. Game Informer (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  123. ↑ а б Square, Push (18 червня 2020). Review: The Last of Us 2 - Essential Sequel Is Naughty Dog's Best Effort. Push Square (en-GB) . Процитовано 14 листопада 2023.
  124. ↑ а б в г published, Alex Avard (12 червня 2020). The Last of Us Part 2 review: "An astonishing, absurdly ambitious epic". gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  125. ↑ Myers, Maddy (12 червня 2020). The Last of Us Part 2 review: We’re better than this. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  126. ↑ The Last Of Us Part 2: The Kotaku Review. Kotaku (англ.). 19 червня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  127. ↑ а б The D.I.C.E. Awards 2021 winners & finalists. Shacknews (англ.). 22 квітня 2021. Процитовано 14 листопада 2023.
  128. ↑ а б в г Beresford, Trilby (22 липня 2021). ‘Hades’ Takes Top Honor at Game Developers Choice Awards. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  129. ↑ а б 2014 SXSW Gaming Awards: So Many Amazing Winners! | South by Southwest 2015 Music, Film and Interactive Festivals - Austin Texas. web.archive.org. 16 березня 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 14 листопада 2023.
  130. ↑ Uncharted 4 Wins Game Of The Year At SXSW Awards. GameSpot (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  131. ↑ Team, The Deadline (2 лютого 2014). WGA Awards: ‘Captain Phillips’ & ‘Her’ Win Top Film Awards; ‘Breaking Bad’, ‘Veep’ & ‘House Of Cards’ Score On TV Side. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  132. ↑ Petski, Denise (15 лютого 2015). WGA Awards: ‘Budapest’, ‘Imitation Game’ Win Top Film Honors, ‘True Detective’, ‘Louie’ Score On TV Side — Full List. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  133. ↑ а б в г д Helgeson, Matt. The Last of Us Review - Naughty Dog's Grim Masterpiece. Game Informer (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  134. ↑ The Last of Us: Left Behind review. The Telegraph (англ.). 1 березня 2014. Процитовано 14 листопада 2023.
  135. ↑ Webster, Andrew (12 червня 2020). The Last of Us Part II is uncomfortable and exhausting, but that’s what makes it great. The Verge (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  136. ↑ Editor, Kirk McKeand Former Deputy (12 червня 2020). The Last of Us Part 2 review - a generation-defining masterpiece. VG247 (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  137. ↑ Review: The Last of Us Part II. Destructoid (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  138. ↑ а б The Last of Us: Left Behind review. Eurogamer.net (англ.). 14 лютого 2014. Процитовано 14 листопада 2023.
  139. ↑ Staff, G. R. (7 грудня 2013). 'Grand Theft Auto V' Tops Spike VGX 2013 Award Winners List. Game Rant (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  140. ↑ NuttContributorMarch 12, Christian; 2015 (12 березня 2015). BAFTA Awards honor Destiny, Monument Valley, and David Braben. Game Developer (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  141. ↑ а б в г Rosario, Alexandra Del (25 березня 2021). BAFTA Games Awards: Supergiant Games’ ‘Hades’ Takes Home Top Prize – Complete Winners List. Deadline (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  142. ↑ Reilly, Luke (31 серпня 2022). The Last of Us Part I Review. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  143. ↑ The Last of Us review: Survival horror masterpiece is Naughty Dog's finest moment - ComputerAndVideoGames.com. web.archive.org. 8 червня 2013. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  144. ↑ а б The Last of Us review. Eurogamer.net (англ.). 31 липня 2014. Процитовано 14 листопада 2023.
  145. ↑ MacDonald, Keza (12 червня 2020). The Last of Us Part 2 review – post-apocalyptic game is groundbreaking and powerful. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 14 листопада 2023.
  146. ↑ а б Dornbush, Jonathon (12 червня 2020). The Last of Us Part 2 Review. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  147. ↑ а б Webster, Andrew (31 серпня 2022). The Last of Us’ PS5 remake makes it feel like a modern game. The Verge (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  148. ↑ Review: The Last of Us Part I Is a Worthy Revisit to a Classic. Siliconera (амер.). 31 серпня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  149. ↑ Giardina, Carolyn (16 лютого 2023). ‘Avatar 2’ Sweeps Visual Effects Society Awards Feature Competition. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  150. ↑ Moriarty, Colin (14 лютого 2014). The Last of Us: Left Behind Review. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  151. ↑ Silver, Dan (31 серпня 2022). The Last of Us Part 1 review: post-apocalyptic PS3 classic gets a next-gen glow-up – but at what price?. The Telegraph (en-GB) . ISSN 0307-1235. Процитовано 14 листопада 2023.
  152. ↑ а б ReedPop, Tom Orry Deputy Editorial Director (31 серпня 2022). The Last of Us Part I review – A PS5 remake that shines above most. VG247 (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  153. ↑ Square, Push (31 серпня 2022). Review: The Last of Us: Part I (PS5) - A Better, More Beautiful Remake of a Modern Classic. Push Square (en-GB) . Процитовано 14 листопада 2023.
  154. ↑ Goroff, Michael (31 серпня 2022). The Last of Us Part I review. EGM (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  155. ↑ The Last of Us Review. GameSpot (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  156. ↑ Zacny, Rob (12 червня 2020). 'The Last of Us Part II' Is a Grim and Bloody Spectacle, but a Poor Sequel. Vice (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  157. ↑ updated, Alex Avard last (31 серпня 2022). The Last of Us Part 1 review: "A remake of exceptional craftsmanship and creative restraint". gamesradar (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  158. ↑ The 12th Annual G.A.N.G. Award Winners Have Been Announced. Original Sound Version (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  159. ↑ 2014 SXSW Gaming Awards: So Many Amazing Winners! | South by Southwest 2015 Music, Film and Interactive Festivals - Austin Texas. web.archive.org. 16 березня 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 14 листопада 2023.
  160. ↑ Ferme, Antonio (29 квітня 2021). G.A.N.G. Awards Winners: ‘The Last of Us Part II’ Leads With Eight Wins. Variety (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  161. ↑ Review: The Last of Us Part II - Hardcore Gamer (амер.). 12 червня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  162. ↑ Review: The Last of Us. Destructoid (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  163. ↑ а б The Nominees! New York Videogame Critics Circle Awards, 2013. nygamecritics.com (амер.). 3 січня 2014. Процитовано 14 листопада 2023.
  164. ↑ Sexism sells? The Last Of Us begs to differ | Features | Edge Online. web.archive.org. 28 червня 2013. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  165. ↑ The Last of Us isn't the solution to sexism in games, but it's a start. Eurogamer.net (англ.). 5 липня 2013. Процитовано 14 листопада 2023.
  166. ↑ GayGamer.net | The Last of Us Has a Gay Character. Really!. web.archive.org. 16 березня 2015. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 14 листопада 2023.
  167. ↑ Video Gaming's Latest Breakthrough Moment. Kotaku (англ.). 17 лютого 2014. Процитовано 14 листопада 2023.
  168. ↑ MacDonald, Keza (19 лютого 2014). The Significance of The Last of Us: Left Behind. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  169. ↑ а б Contributor, Stacey Henley (23 червня 2020). Lev, The Last of Us Part 2, and imperfectly important representation (spoilers). VG247 (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  170. ↑ 'The Last of Us Part II' brings queer stories to a pandemic-ravaged dystopia. NBC News (англ.). 8 липня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  171. ↑ The Cisgender Voyeurism of The Last of Us Part II. Paste Magazine (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  172. ↑ а б Sarkar, Samit (14 червня 2018). The Last of Us sales top 17 million copies across PS3 and PS4. Polygon (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  173. ↑ Bankhurst, Adam (21 травня 2019). God of War Sales Have Passed 10 Million. IGN (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  174. ↑ The Growing Future of The Last of Us. PlayStation.Blog (амер.). 9 червня 2022. Процитовано 14 листопада 2023.
  175. ↑ Shanley, Patrick (26 вересня 2019). ‘Last of Us’ Director Neil Druckmann Embraces Philosophical Themes, Complex Morality. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 14 листопада 2023.
  176. ↑ Editor, Rachel Weber Senior (9 липня 2013). The Last of Us sells over 3.4 million copies. GamesIndustry.biz (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
  177. ↑ MCV Editors (16 січня 2014). The 100 best-selling boxed games of 2013. MCV (англ.). ISSN 1469-4832. Процитовано 14 листопада 2023.
  178. ↑ The Last of Us Part II sells more than 4 million copies. PlayStation.Blog (амер.). 26 червня 2020. Процитовано 14 листопада 2023.
  179. ↑ Square, Push (26 червня 2020). The Last of Us 2 Is the Fastest Selling PS4 Exclusive Ever, Over 4 Million Sold in Three Days. Push Square (en-GB) . Процитовано 14 листопада 2023.
  180. ↑ EditorJanuary 04, Justin CarterContributing; 2023 (4 січня 2023). The Last of Us franchise has sold 37 million copies in 9 years. Game Developer (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
Відеоігри
Інша продукція
Персонажі
Відеоігри
Ранні ігри
Crash Bandicoot[en]
Jak and Daxter[en]
Uncharted
The Last of Us
Див. також
Франшизи
Підрозділи
Дочірні компанії
Колишні
Пов'язані сторінки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=The_Last_of_Us_(франшиза)&oldid=41858356