The Police

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Police
фотографія
The Police у 2007 році
Основна інформація
Жанр Пост-панк
реґі-рок
поп-рок
New Wave
Роки 19771984
20072008
Країна Англія
Звідки Лондон
Мова англійська
Лейбл A&M, Polydor
Колишні
учасники
Стінґ
Енді Саммерс,
Стюарт Коупленд,
Анрі Падовані
thepolice.com

The Police — британський рок-гурт, що здобув популярність на хвилі панку. Також на їх музичний стиль вплинув ска.

Гурт заснований на початку 1977 року в Лондоні, його засновиками були Стінґ (бас-гітара і вокал), Енді Саммерс (Andy Summers, гітара) та Стюард Копіленд (Stewart Copeland, ударні), Хенрі Пейдовані (Henrie Padovani, гітара). Їх першим хітом став сингл Roxanne виданий у 1978.

Історія гурту[ред.ред. код]

Ініціатором створення The Police був екс-ударник формації Curved Air Стюарт Копіленд, який запросив до співпраці двох маловідомих музикантів: Хенрі Пейдовані та колишнього учасника Last Exit Стінга. Вже в лютому 1977 року гурт зробив перший запис — сингл «Fall Out» (у травні його видала фірма «Illegal», що належала брату Стюарта та менеджеру The Police Майлзу Копіленду), а в березні дебютував перед публікою в одному з ньюпортських клубів. Незабаром гурт вирушив у невелике турне Британією разом з формацією Cherry Vanilla, а в серпні 1977 року взяв участь у панк-роковому фестивалі, що відбувся у французькому місті Мон де Марсан.

Після появи на музичному ринку дебютного синглу Police, учасник формації Gong Майк Хоулетт рекомендував Копіленду ветерана британської рок-сцени Енді Саммерса (Andy Summers), справжнє ім'я якого Ендрю Самерс (Andrew Somers), 31.12.1948, Поултон-ле-Файлд, Велика Британія — гітара, синтезатор, який ще на початку 1960-х років почав виступати почергово з Zoot Money's Big Roll Band, Dantalion's Chariot, The Soft Machine, The Animals, а також з гуртами Кевіна Койна та Кевіна Ейерса. Коли у серпні 1977 року Пейдовані залишив The Police, на його місце запросили Саммерса, який завдяки своєму досвіду не мав проблем з пристосуванням до техніки гри Стюарта та незвичайного вокалу Стінга. Саммерс доповнив звучання The Police повною винахідливості та з використанням спеціальних ефектів грою на гітарі.

Під час приватного відвідування Франції Стінг написав пісню «Roxanne», що спиралась на карибські ритми і розповідала про паризьку повію. Щоправда, на виданому 1978 року фірмою «А & М» синглі цей твір не підкорив чарти, але перевидання цієї пісні наступного року вже завоювало одинадцяту позицію у Британії та тридцять дев'яту в США. Така ж доля спіткала і записаний під впливом музики реггі альбом 1978 року «Outlandos D'Amour», що лише у перевиданні 1979 року досяг британського Тор 10 та американського Тор 40. Подібний за звучанням наступний лонгплей «Regatta De Blanc» вже в оригінальному виданні очолив британський чарт (у США піднявся до 25 місця) та приніс такі хіт-сингли, як, наприклад, «Message In A Bottle» та «Walking On The Moon».

Доступні, але досить інтелектуальні тексти Стінга робили з кожного твору ціле оповідання, яке супроводжували виконані за визначеними правилами мелодії, але оригінально опрацьовані. Основу звучання становили партії бас-гітари (іноді контрабасу) та ударних інструментів, що єднало тріо з панк-роком, але вони були прикрашені короткими акордними секвенціями гітари Саммерса з вібраційним звуком (приставка «echoplex»). Взагалі, у часи своєї діяльності The Police знайшли багато послідовників. Суміш таких незвичайних елементів сприяли тому, що звучання гурту стало справді унікальним. Це підтверджують альбоми, кожний з яких у музичному плані є кроком уперед.

Коли на музичному ринку з'явився третій лонгплей «Zenyatta Mondatta», відбілене завдяки пануючій панк-моді волосся «поліцейських» вже встигло потемніти, а гурт вдало закріпився на позиції одного з найпопулярніших гуртів світу. Сам альбом став платівкою, яка найкраще розкуповувалася за всю кар'єру The Police. І не тільки в США, Європі та Японії, але й інших країнах.

Третім британським хіт-синглом номер один гурту був «Don't Stand So Close To Me» — сповідь про спокуси, що виникають у вчителів (цю тему Стінг знав з особистого досвіду, бо перед початком музичної кар'єри був викладачем у школі), після появи якого музиканти запропонували насичений у текстовому плані, але названий дуже просто твір «De Do Do Do De Da Da Da». Наступного року, вже після завоювання майже всього світу, гурт представила вражаючий альбом «Ghost In The Machine», на якому тексти Стінга доповнило майстерне продюсування Х'ю Педема. З цього альбому походили чергові хіт-сингли — «Spirit In The Material World», що спонукав до роздумів, «Invisible Sun», в якому торкалися тема конфлікту в Північній Ірландії, та веселий «Every Little Thing She Does Is Magic», який став ще одним британським хітом номер один.

1982 року музиканти вирішили на деякий час відпочити один від одного і зайнялись сольними проектами. Ще 1980 року під псевдонімом Klark Kent Копіленд дебютував альбомом «Music Madness From The Kinetic Kid», а пізніше склав музику до фільмів «Rumblefish» та «Wall Street». Енді Саммерс у гітарному дуеті з Робертом Фріппом теж запропонував кілька альбомів. У свою чергу у цей період Стінг присвятив себе акторській кар'єрі, знявшись у фільмі Денніса Поттера «Brimslone & Treacle» та записав спеціально для цієї стрічки кілька пісень.

Знову «поліцейські» зібралися 1983 року, щоб записати чудовий альбом «Synchronicity». До нього ввійшло кілька потенційно великих хітів, для яких було знято цікаві відеокліпи. Сенсаційний твір «Every Breath You Take», майже найкращий у кар'єрі The Police, протримався чотири тижні на першій позиції британського чарту та вісім тижнів очолював американський. Альбом у ранзі бестселера провів сімнадцять тижнів на першому місці. До «Synchronicity» ввійшли як витончені композиції, наприклад «Tea In The Sahara» чи «Wrapped Around Your Finger», так і динамічні у стилі «Synchronicity II».

Наприкінці 1983 року діяльність The Police завершилась на піку популярності, а гурт та його учасники посіли належне місце в історії популярної музики. Останній концерт гурт дав у 1984 в Мельбурні.

1986 року гурт ненадовго відновив свою діяльність, щоб записати нові версії таких хітів, як, наприклад, «Don't Stand So Closed To Me» та «Roxanne», але 1987 року офіційно її припинив. За час своєї діяльності гурт видав цілий ряд альбомів і здобув 6 нагород Греммі.

У наступні роки музиканти займались власними проектами, а Стінгу сольна кар'єра принесла статус зірки першої величини. Чималу популярність мав Стінг і як актор.

Час від часу на музичному ринку з'являються ретроспективні видання гурту, як наприклад «The Very Best Of Sting/The Police», присвячене двадцятирічному ювілею з дня створення The Police.

10 березня 2003 зібралися разом з нагоди їх впровадження до Зали слави рок-н-ролу, а 2007 — як гості церемонії вручення нагород Греммі в Лос-Анжелесі. З цієї пори гурт відновив свої спільні виступи.

Дискографія[ред.ред. код]

Стюард Копіленд[ред.ред. код]

  • 1980: Music Madness From The Kinetic Kid
  • 1984: Rumblefish (soundtrack)
  • 1985: The Rhythmatist
  • 1987: The Equalizer (& Other Cliffhangers)
  • 1988: Wall Street (soundtrack)
  • 1989: Animal Logic (разом з групою Animal Logic)
  • 1991: Animal Logic II (разом з групою Animal Logic)
  • 1994: Rapa Nui (soundtrack)

Енді Саммерс[ред.ред. код]

  • 1982: I Advance Mashed (разом з Робертом Фріппом)
  • 1984: Bewitched (разом з Робертом Фріппом)
  • 1987: XYZ
  • 1989: The Golden Wire
  • 1989: Mysterious Barricades
  • 1990: Charming Snakes
  • 1991: World Gone Strange
  • 1993: Invisible Threads (разом з Джоном Етеріджем)
  • 1995: Synaestesia

Посилання[ред.ред. код]