U-140 (1940)
| U-140 | ||
|---|---|---|
| U 140 | ||
 | ||
| Однотипний з U-140 підводний човен U-2 | ||
| Верф | Deutsche Werke, Кіль | |
| Під прапором | .svg){kind=small} Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Порт приписки | Кіль, Берген, Готенгафен | |
| Замовлення | 25 вересня 1939 | |
| Закладений | 16 листопада 1939 | |
| Спуск на воду | 28 червня 1940 | |
| Введений до складу флоту | 7 серпня 1940 | |
| На службі | 1940—1945 | |
| Загибель | 5 травня 1945 року затоплений екіпажем у порту міста Вільгельмсгафен | |
| Сучасний статус | розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику * Конвой HX 90 Кампанія на Балтійському морі | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | торпедний прибережний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 12,7 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 7,4 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 150 м | |
| Автономність плавання | 56 миль (104 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 5650 миль (10460 км) на швидкості 8вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 25 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 43,97 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,916 м | |
| Висота | 8,1 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,93 м | |
| Водотоннажність надводна | 314 т | |
| Силова установка | ||
| дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MWM RS 127 S, 2 електродвигуни SSW PG VV 322/36 | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 510 к.с. (дизелі) 2 × 370 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
3 носових ТА. 5 торпед або 12 TMA чи 18 TMB | |
| ППО | 1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі |
1-ша флотилія ПЧ 22-га флотилія ПЧ 31-ша флотилія ПЧ |
| Командувачі |
Oblt. Ганс-Петер Гінш Oblt. Ганс-Юрген Гелльрігель KptLt. Клаус Попп Oblt. Альбрехт Маркерт Oblt. Герберт Цейсслер Oblt. Вольфганг Шерфлінг |
| Операції | 3 походи |
| Перемоги | 3 судна (12 410 GRT) та один військовий корабель (206 тонн) затоплені |
U-140 — німецький прибережний підводний човен типу IID, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 16 листопада 1939 року на верфі № 269 компанії Deutsche Werke у Кілі, спущений на воду 28 червня 1940 року. 7 серпня 1940 року корабель увійшов до складу 1-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. 5 травня 1945 року затоплений екіпажем у порту міста Вільгельмсгафен.
Історія служби[ред. | ред. код]
U-140 належав до німецьких малих так званих прибережних підводних човнів типу IID, однієї з модифікацій типу субмарин Третього Рейху. Службу розпочав у складі 1-ї навчальної флотилії ПЧ, 1 грудня 1940 року перейшов до бойового складу цієї флотилії. 1 січня 1941 року продовжив службу в лавах 22-ї флотилії ПЧ Крігсмаріне (школа підводників), а 1 квітня 1945 року переведений до 31-ї флотилії ПЧ. З листопада 1940 до липня 1941 року підводний човен здійснив три бойових походи в Атлантичний океан та Балтійське море під час яких потопив три судна (12 410 GRT) та один військовий корабель (206 тонн)[2].
Командири[ред. | ред. код]
- оберлейтенант-цур-зее Ганс-Петер Гінш (7 серпня 1940 — 6 квітня 1941)
оберлейтенант-цур-зее Ганс-Юрген Гелльрігель (7 квітня — 9 грудня 1941)- капітан-лейтенант Клаус Попп (21 жовтня 1941 — 1 вересня 1942)
- оберлейтенант-цур-зее Альбрехт Маркерт (2 вересня 1942 — 31 липня 1944)
- оберлейтенант-цур-зее Герберт Цайсслер (1 серпня — 19 листопада 1944)
- оберлейтенант-цур-зее Вольфганг Шерфлінг (20 листопада 1944 — 5 травня 1945)
Перелік уражених U-140 суден у бойових походах[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
- ↑ U-140. uboat.net. Архів оригіналу за 18 квітня 2021.(англ.)
- ↑ а б Ships hit by U-140. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ Patrols by U-140. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ Victoria City. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ Penang. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ Ashcrest. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ M-94. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 9 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- U 140 [Архівовано 20 січня 2020 у Wayback Machine.](нім.)
- Type IID [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ II СЕРИИ [Архівовано 8 травня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- Type II U-Boats [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Type II U-Boat [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- U-140 (1940)(рос.)
| ||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
