Битва за Атлантику (1939—1945)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Битва за Атлантику (1939—1945) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна | |||||||
Офицери на містку британського есмінця (1941) |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
| Командувачі | |||||||
|
|||||||
| Втрати | |||||||
| 30 248 моряків 3 500 торгівельних судів |
28 000 моряків 783 підводних човна |
||||||
|
|
|---|
|
|
|---|
|
1939-1940
Дивна війна – Саарська битва – Данія-Норвегія – Бельгія – Люксембург – Голландія – Франція – Британія – «Зеельове» 1942 Сен-Назер – Дьєп 1944-1945 Нормандія – Південна Франція – «Лінія Зігфрида» – Голландія – Хюртгенвальд – Аахен – Шельда – Арденни – Ельзас-Лотарингія – Кольмар – «Верітейбл» – Рейн – «Версіті» – Рур – Центральна Європа – Ельба Бойові дії на морі Атлантика |
|
(1939—1945) |
|---|
|
Ла-Плата — «Альтмарк» — «Дервіш» — SC-7 — HX-84 — HX-106 — «Берлін» — Данська протока — «Бісмарк» — «Цербер» — затока Св. Лаврентія — PQ-17 — Баренцеве море — Нордкап
|
Битва за Атлантику (Друга битва за Атлантику, на відміну від кампанії в рамках Першої світової війни) — військова кампанія Другої світової війни, боротьба союзників по Антигітлерівській коаліції з Німеччиною та Італією за комунікації і панування в Атлантичному океані й прилягаючих до нього морях. Основною метою країн Осі було порушення атлантичних комунікацій Великої Британії з іншими союзниками, стратегічною метою — примус її до переговорів і розвал коаліції.
Примітки [ред.]
