Мадонна зі щигликом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мадонна з щигликом)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мадонна зі щигликом 1505-1506 р.
італ. Madonna del Cardellino
Творець: Рафаель Санті
Час створення: 1505—1506
Розміри: 107 cm × 77 cm
Висота: 107 см
Ширина: 77 см
Матеріал: полотно, олійні фарби
Жанр: сакральне мистецтво
Зберігається: Флоренція, Італія
Музей: Галерея Уффіці
CMNS: [[commons:Category:Madonna del Cardellino|Мадонна зі щигликом 1505-1506 р.]] у Вікісховищі

«Мадо́нна зі щи́гликом» (італ. Madonna del Cardellino) — одна з картин серії мадонн, що їх створив італійський художник Рафаель Санті (1483—1520).

Як художник, Рафаель Санті багато чого запозичив з творчих знахідок свого вчителя П'єтро Перуджіно. Із цим багажем він і прибув у папський Рим, котрий наприкінці XV століття перетворився на визначний мистецький центр Високого Відродження в Італії. Цикл картин, присвячений Мадонні, стане одним з найкращих в мистецькому доробку художника. Створюючі цикл, художник постійно робив нові й нові варіанти, старанно вивчаючи натуру та не повторюючись, але не забував про узагальнення та ідеалізацію Богородиці. В деяких картинах риси реальності настільки переважатимуть, що «Мадонна дель Грандука» (Мадонна Великого герцога) чи «Мадонна у кріслі» здаються вихопленими з дійсності.

Риси узагальнення та ідеалізації притаманні більше «Мадонні з щигликом». Група подана художником у пейзажі з тонкими деревами і прозорою далечінню, характерними для Умбрії і картин Перуджіно. Рафаель уніс в композицію побутовість: Мадонна відірвалась від читання Біблії, а малий Іван Хреститель передає Христу щиглика. За тогочасними уявленнями, щиглики годувались в терновнику і це вважалось натяком на Страсті Христові, одна зі сцен яких — «Увінчання терновим вінцем». Про сакральний характер полотна нагадували й тонкі, золотаві німби над головами головних персонажів.

Картина пов'язана з весіллям приятеля Рафаеля — Лоренцо Насі із Сандрою ді Маттео ді Джованні Каніджані. Можливо, вона була весільним подарунком художника чи побажанням гараздів молодому подружжю.

1548 року сталося нещастя. Палац Насі, вибудований з прорахунками в технології, завалився. Була сильно пошкоджена і картина Рафаеля Санті, бо уламки порізали полотно на сімнадцять вузьких стрічок. Коштовну картину уславленого художника дублювали на нове полотно і старанно затонували осипи фарб. Незначні смуги реставраційних втручань і досі видно на тлі картини з пейзажем.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шапиро Ю. Г., Персианова О. М., Мытарева К. В., Аране Н. М. 50 кратких биографий мастеров западноевропейского искусства XIV—XIX веков. — Ленинград: Советский художник, 1968. — С. 36-42
  • Варшавський А. С. Долі шедеврів. — Київ: Веселка, 1988. — 206 с.
  • Рафаэль Санти. Альбом. Вступит. ст. А. Габричевского, М., 1956.
  • Pierluigi De Vecchi, Raffaello, Rizzoli, Milano 1975.

A. Pagnani, Storia di Sassoferrato, Fabriano 1975 Pierluigi De Vecchi, Raffaello: la pittura, Firenze 1981

  • J. Beck, Raffaello, Milano 1982
  • K. Oberhuber, Raffaello, Milano 1982
  • John Pope-Hennessy, Raffaello, Torino 1983
  • M. Tafuri, C. L. Frommel, S. Ray, Raffaello architetto, Milano 1984
  • A. Zuccari, Raffaello e le dimore del Rinascimento, Firenze 1986
  • N. Dacos Crifò, Le Logge di Raffaello, Roma 1986
  • V. Labella, Una stagione di giganti. Michelangelo, Leonardo, Raffaello, Cinisello Balsamo 1991
  • AA.VV., Raffaello, Milano 1994
  • W. Lotz, Architettura in Italia 1500—1600, a cura di D. Howard, Milano, Rizzoli 1995.
  • Pasquale Sabbatino, Raffaello Sanzio e Baldassare Castiglione, in La bellezza di Elena. L'imitazione nella letteratura e nelle arti figurative del Rinascimento, Firenze, Olschki, 1997, pp. 35-40, ISBN 88-222-4503-2
  • Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0
  • Bruno Santi, Raffaello, in I protagonisti dell'arte italiana, Scala Group, Firenze 2001. ISBN 88-8117-091-4

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]