Наплес-Мару
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: | Наплес-Мару (Naples Maru) |
| Власник: |
|
| Будівник: | Kawasaki Dockyard |
| Будівельний номер: | 460 |
| Закладений: | 30 квітня 1919 |
| Спуск на воду: | 28 червня 1919 |
| Завершений: | 17 липня 1919 |
| Доля: | 20 листопада 1943 потоплене при слідуванні з Рабаулу на Палау |
| Основні характеристики | |
| Тип: | вантажо-пасажирське |
| Тоннаж: | 5824 GRT |
| Довжина: | 117,4 м |
| Ширина: | 15,9 м |
| Двигуни: | 1 парова машина потрійного розширення, 437 к.с. (на гвинті) |
| Швидкість: | 10 вузлів |
Наплес-Мару (Naples Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни взяло участь у операціях японських збройних сил у Бірмі та архіпелазі Бісмарка.
Судно спорудили в 1919 році на верфі Kawasaki Dockyard у Кобе на замовлення компанії Kawasaki Kisen, а з 1922-го його власником стала Kokusai Kisen.[1]
24 листопада 1941 судно реквізували для потреб Імперської армії Японії.
18 лютого 1942-го Наплес-Мару разом зі ще шістьома транспортами вийшли з японського порту Муцре, маючи на борту другий ешелон 56-ї дивізії. 22 лютого вони прибули в Такао (наразі Гаосюн на Тайвані), де збирались сили вторгнення до Бірми — всього для перевезення 56-ї дивізії тут сформували транспортний загін із 32 суден.
25 березня Перший бірманський транспортний конвой прибув до Рангуну.
29 жовтня 1943-го судно вийшло з Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів) у складі конвою SO-904 та 6 листопада прибуло до Рабаулу — головної передової бази у архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.
20 листопада Наплес-Мару вирушило у зворотний рейс у складі конвою O-006, маючи на борту більш як п'ятсот військовослужбовців. Увечері цього ж дня при проходженні біля центральної частини західного узбережжя острова Нова Ірландія конвой атакували літаючі човни PBY «Каталіна», котрі потопили Наплес-Мару. Загинуло 5 членів екіпажу та 121 військовослужбовець з числа пасажирів.[2]
- ↑ Naples Maru (+1943).
- ↑ Japanese Subchasers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.