Оноє-Мару
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: | Оноє-Мару (Onoe Maru) |
| Власник: |
|
| Будівник: | Harima Shipbuilding and Engineering |
| Будівельний номер: | 261 |
| Закладений: | 15 червня 1939 |
| Спуск на воду: | 26 грудня 1939 |
| Завершений: | 15 березня 1940 |
| Доля: | 26 листопада 1943 потоплене на шляху від Рабаулу на Трук |
| Основні характеристики | |
| Тип: | вантажне |
| Тоннаж: | 6667 GRT |
| Довжина: | 132,5 м |
| Ширина: | 17,9 м |
| Осадка: | 10 м |
| Двигуни: | 1 парова турбіна |
| Швидкість: | 17,6 вузла |
Оноє-Мару (Onoe Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни взяло участь в операціях японських збройних сил в Індонезії, на Соломонових островах та в архіпелазі Бісмарка.
Передвоєнна служба[ред. | ред. код]
Оноє-Мару спорудили в 1940 році на корабельні Harima Shipbuilding and Engineering в Айой на замовлення компанії Nippon Yusen.[1]
16 серпня 1941-го Оноє-Мару реквізували для потреб Імперського флоту Японії. З 5 по 19 жовтня на корабельні Mitsubishi Heavy Industries у Кобе воно пройшло модернізацію в судно для транспортування амуніції.
Перші операції[ред. | ред. код]
10—14 грудня 1941-го судно доправило 4500 тонн озброєння та припасів із Куре до Мако (важлива база японського ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки).
19 лютого 1942-го Оноє-Мару вийшло з порту Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) та 3 березня прибуло в затоку Старинг (південно-східне завершення острова Сулавесі поблизу міста Кендарі). Тут воно поповнило боєзапас цілого ряду кораблів, зокрема лінкора «Хіей», важких крейсерів «Тоне» і «Тікума». 28 березня судно полишило Сулавесі та 6 квітня прибуло до Куре.
Операція проти атола Мідвей[ред. | ред. код]
1 червня 1942-го Оноє-Мару прибуло на атол Трук на сході Каролінських островів (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, де мало поповнювати боєзапас кораблів, залучених до операції проти атола Мідвей.[2]
Втім, операція завершилась катастрофічною поразкою, а Оноє-Мару вже у середині червня був у Куре.
Рейс до архіпелагу Бісмарка[ред. | ред. код]
На початку серпня 1942-го союзники здійснили висадку на острові Гуадалканал, що започаткувало важку шестимісячну битву. Як наслідок, 16 серпня Оноє-Мару вийшло з порту Хашираджима та попрямувало до південно-східного сектору бойових дій.
На початку жовтня Оноє-Мару перебувало на Труці, звідки 13 жовтня вирушило разом зі ще двома транспортами під охороною есмінця «Юзакі». На переході конвой розділився — два транспорти попрямували до Кавієнгу (а потім до Рабаулу), тоді як есмінець повів Оноє-Мару до якірної стоянки Шортленж — прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі перед рейдами далі на схід Соломонових островів. 18 жовтня Оноє-Мару прибуло до місця призначення, де, ймовірно, провадило перевантаження боєприпасів.
Близько опівдня 22 жовтня Оноє-Мару перебувало поблизу мису Сент-Джордж (південне завершення острова Нова Ірландія), дещо більше за сотню кілометрів від Рабаулу — головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарка, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Тут його торпедував підводний човен Grayback, проте пошкодженому судну вдалось дойти до Рабаулу, де ремонтне судно Хаккай-Мару виконало певні відновлювальні роботи. 16 грудня 1942-го Оноє-Мару змогло прибути до Куре, де стало на капітальний ремонт, що тривав до 18 квітня 1943-го. Судно при цьому перекласифікували у звичайний допоміжний транспорт.
Рейси до Мікронезії[ред. | ред. код]
20—28 квітня 1943-го Оноє-Мару в складі конвою № 420 перейшло з японського порту Саєкі на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), звідки 8—12 травня пройшло на Трук. 21 травня воно вийшло звідси разом з конвоєм № 4521 та 30 травня прибуло до Йокосуки.
27 липня 1943-го Оноє-Мару покинуло Йокосуку у складі конвою № 3727 та 4 серпня знову опинилось на Труці. 13—17 серпня в конвої № 1133 судно перейшло до Рабаула.
Останній рейс до архіпелагу Бісмарка[ред. | ред. код]
На початку листопада 1943-го Оноє-Мару перебувало в Рабаулі. 2 листопада на цю базу здійснили потужний наліт (75 бомбардувальників B-25 «Мітчелл» під прикриттям 70 винищувачів P-38 «Лайтнінг»). Один транспорт затонув, багато кораблів та суден, і в тому числі Оноє-Мару, зазнали пошкоджень.
25 листопада 1943-го Оноє-Мару покинуло Рабаул у складі конвою на Трук, котрий включав ще два судна та мисливець за підводними човнами CH-40 (крім того, до охорони загону залучали патрульну гідроавіацію). Конвой мав пройти через район на захід від острова Муссау (найпівнічніший в архіпелазі Бісмарка), де діяв підводний човен Raton. Із субмарини помітили ворожі судна та почали переслідування. Надвечір 26 листопада за дві з половиною сотні кілометрів на північний захід від Муссау Raton торпедував і потопив Оноє-Мару, загинув один член екіпажу. CH-40 контратакував глибинними бомбами, проте не лише не досяг успіху, але й сам зазнав певних пошкоджень внаслідок детонації. Надалі CH-40 підібрав із води 196 осіб та попрямував на Трук.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Onoe Maru (1939~1941) Onoe Maru (+1943).
- ↑ Bertke, Donald A.; Smith, Gordon; Kindell, Don (31 травня 2014). World War II Sea War, Vol 6: The Allies Halt the Axis Advance (англ.). Lulu.com. ISBN 978-1-937470-09-8.
- ↑ Japanese Ammunition Ships. www.combinedfleet.com. Процитовано 8 грудня 2020.