Гістріонний розлад особистості

Істери́чний ро́злад особи́стості (англ. Histrionic personality disorder, HPD) — психічний розлад, що, за визначенням Американської психіатричної асоціації, характеризується надмірним бажанням привернути увагу до власної особи, схильністю до сексуальної звабливості в поведінці та потребою у зовнішній підтримці. Зазвичай перші прояви розладу виникають у період раннього дорослішання. Особи з істеричним розладом надмірно переймаються власною зовнішністю, через що в середньому виглядають фізично привабливішими, а також є емоційними, соціально активними та схильними до флірту.

Належить до драматичного кластеру розладів особистості.

Уражені істеричним розладом мають високу потребу бути в центрі уваги, перебільшують власні вчинки та емоції, часто показуються з нетипово яскравою зовнішністю, поводяться сексуально провокативно та маніпулятивно задля досягнення власних цілей.

Ознаки

Люди з істеричним розладом особистості зазвичай активні та соціально успішні. Більшість із них має гарні соціальні навички, попри намагання використати їх для маніпуляції іншими. Проте істеричний розлад особистості може серйозно зашкодити романтичним стосункам людини та її здатності вирішувати власні проблеми. Розрив романтичних чи інших близьких стосунків у людини з розладом може викликати клінічну депресію.

Додатковими ознаками є:

• Надмірна стурбованість власною зовнішністю
• Постійна потреба в підтримці ззовні
• Надмірна чутливість до критики чи несхвалення
• Гордість за свою особистість та небажання чи страх змінюватися
• Сексуально провокативна поведінка та потреба зваблювати інших
• Потреба постійно перебувати в центрі уваги
• Недостатня терпимість до розчарувань чи несвоєчасного отримання задоволення
• Різкі зміни емоційного стану, що здаються поверховими та награними
• Схильність вважати стосунки ближчими, ніж вони є насправді
• Часті необдумані вчинки
• Звинувачення інших у власних помилках та невдачах
• Чутливість до впливу з боку інших
• Схильність до ексгібіціонізму
• Надмірна емоційність та драматичність.

Причини

Точні причини виникнення істеричного розладу особистості достеменно невідомі. Більшість професіоналів погоджуються з думкою, що однією причиною наявність розладу не пояснюється, натомість, існує цілий комплекс причин — біологічні та генетичні, соціальні (стосунки з родиною та друзями в ранньому дитинстві) та психологічні (темперамент та характер особи, зумовлені оточенням та раннім досвідом боротьби зі стресовими ситуаціями). Дослідження показують, що діти осіб з істеричним розладом мають незначно підвищений ризик успадкувати його.

Діагностика

Зазвичай розлад діагностується методом психологічної оцінки за результатами спостережень за поведінкою та зовнішністю людини.

DSM-IV-TR

Каталог DSM IV-TR дає визначення істеричного розладу особистості: Тривала демонстрація в усіх сферах життя надмірної емоційності та прагнення до уваги оточуючих, що починається з раннього дорослішання та відбивається на багатьох ситуаціях, за умови відповідності принаймні п'яти критеріям:

• особа некомфортно почувається в ситуаціях, де не є центром уваги
• часто застосовує сексуально звабливу чи провокативну поведінку в спілкуванні з іншими
• демонструє швидкоплинне та поверхове вираження емоцій
• постійно використовує фізичну зовнішність для привертання уваги до себе
• має стиль мовлення, що відрізняється особливою імпресіоністичністю, але недостатньою увагою до подробиць
• виражає самодраматизацію, театральність та перебільшену емоційність
• легко піддається впливу інших осіб чи обставин
• вважає стосунки інтимнішими, ніж вони є насправді.

МКХ-10

Каталог МКХ-10, укладений ВОЗ, визначає істеричний розлад таким чином:

Розклад особистості характеризується такими ознаками:

• неглибока та лабільна емоційність,
• самодраматизація,
• театральність,
• перебільшене вираження емоцій,
• чутливість до зовнішнього впливу,
• егоцентризм,
• потурання своїм бажанням,
• недостатня турбота про інших,
• надмірно вразливі почуття,
• постійне прагнення до схвалення, збудження та уваги.

Лікування

Психотерапія

Як і інші розлади особистості, істеричний може потребувати багаторічної терапії та завдавати тривалої шкоди людині протягом її життя. Тривала психодинамічна терапія має на меті визначити внутрішні конфлікти пацієнта та допомогти йому знизити емоційну реактивність.

Метою когнітивно-поведінкової терапії є послаблення негативних думок людини з істеричним розладом. Вони можуть включати в себе, наприклад, думки про неспроможність впоратися з собою. Конкретною ціллю для істеричного розладу особистості є перехід від глобального, поверхового способу мислення до більш методичного, систематичного та структурованого зосередження на проблемах. Когнітивна терапія націлена на позбавлення думок пацієнта про неповноцінність та нездатність вирішувати проблеми та вчить пацієнтів ідентифікувати автоматичні думки, працювати над занадто імпульсивною поведінкою та набувати навички вирішення проблем.

Окрема тактика, що застосовується для заспокоєння драматичної поведінки людини, полягає в моделюванні поведінкової ситуації задля пояснення пацієнту негативних наслідків його театральної поведінки у суспільстві.

Медикаменти

Істеричний розлад не лікується медикаментами. Винятками є випадки, коли людина має пов'язані симптоми: наприклад, якщо пацієнт страждає від постійної депресії, антидепресанти можуть певною мірою допомогти. При цьому за наявності істеричного розладу він може бути схильний до зловживання цими медикаментами.

Епідеміологія

За деякими даними, поширеність істеричного розладу становить 1,8% серед усього населення, як чоловічого, так і жіночого,, інші джерела вказують цифру до 3% та суттєве переважання розладу серед жінок.

Див. також

• Сказ матки