Ексгібіціонізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ексгібіціонізм
Mardi Gras Flashing - Color.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6D30
МКХ-10 F65.2
MeSH D005084
CMNS: Exhibitionism у Вікісховищі
Марк Робертс, відомий стрікер, на турнірі з реґбі у 1994 році.

Ексгібіціоні́зм (від лат. виставляти) — така форма сексуальності, коли досягнення статевого збудження і насолоди реалізується шляхом демонстрації статевих органів особам протилежної або своєї статі поза ситуаціями статевих контактів.

Ексгібіціонізм як статеве почуття притаманний переважно чоловікам. В основі даного пошуку статевої задоволеності знаходиться жага до ефекту раптовості із переляком жінки (жінок), чоловіків, іноді дітей. Найчастіше публічна демонстрація статевого органу супроводжується онанізмом.

Види ексгібіціонізму[ред. | ред. код]

Розрізняють правдивий та неправдивий ексгібіціонізм. За неправдивого ексгібіціонізму оголювання є хуліганством, а за правдивого – хворобою, що відноситься до хвороб сексуального вподобання (код F65.2 МКБ-10). У випадку хвороби ексгібіціоніст втрачає контроль над власними діями.

Справжній ексгібіціонізм може проявлятися через емоційні порушення. У такому випадку періоди нападів ексгібіціонізму чергуються з тривалими періодами нормальної поведінки.

Окремою формою ексгібіціонізму є кандаулезизм. Це є бажання демонструвати іншим наготу свого статевого партнера або показувати іншим свій секс із ним.

В МКБ-10 виділяються садистський тип (F65.21) мазохістичний тип (F65.22) ексгібіціонізму. За першого виду ексгібіціоніст отримує своє задоволення спостерігаючи страх жертви, а за другого – агресивну реакцію жертви.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Виникнення ексгібіціонізму тягнеться з часу, коли носіння одягу стало звичною, а радше обо‘язковою справою і розповсюдження набуло ставлення до наготи як до чогось стидливого. Випадки ексгібіціонізму відомі ще за античності. Так, Феофраст писав:

(1) Безсоромність неважко визначити: це явна й безсоромна нагота, а безсоромний чоловік от який:

(2) Зустрівши вільних жінок, він задирає плащ свій та показує їм свою стать..

Причини поведінки[ред. | ред. код]

Справжній ексгібіціоніст очікує побачити в жертві певний комплекс емоційних реакцій: подив, страх і допитливість, часом агресію. Інша реакція на його дії не зможе задовільнити ексгібіціоніста і може навіть викликати в нього напад агресії. Окрім того важливою складовою є страх бути переслідуваним.

В світі тварин демонстрація статевого органу в стані ерекції є зрозумілим комунікаційним жестом виклику, агресії, готовності до нападу та демонстрації своєї сили та влади. Аналогічні прояви мають місце і в людському суспільстві, про це каже й розповсюдженість символічних фалічних знаків і жестів («кукіш», «фак»). H. Mester пояснює ексгібіціонізм реліктовими інстинктами, які спонукають людину до самоствердження і показу своєї влади шляхом фалічної демонстрації.

Причиною ексгібіціонізму також може бути паталогічне відхилення чи органічна травма головного мозку. Споживання алкоголю також позитивно впливає на розвиток хвороби: багато актів ексгібіціонізму робляться під впливом алкогольних напоїв.

Окрім того, потреба в демонстрації оголеного тіла може скластися ще під впливом дитячих травм і порушень сексуальної поведінки, що були пов‘язані зі спостереженням актів оголення, участю в них, сексуальними іграми в дитячих компаніях.

Правдивий акт ексгібіціонізму проводиться імпульсивно, в стані звуженої свідомості. Йому передують зміни в настрої, тривожність, активне сексуальне фантазування. Для справжнього ексгібіціоніста протидіяти бажанню оголити себе може бути неможливо, однак після вдалого акту починається ремісія, тривалість якої індивідуальна.

Згідго з наукової статті Говорухи Ольги Сергіївни ( соціальний педагог та автор багатьох наукових статей опублікованихна електронному ресурсі :https://www.interconf.top/) То в основі ексгібіціоністські потреб також можуть лежати сформувалися в дитячому віці стереотипи сексуальної поведінки, пов'язані з наглядом актів оголення, участю в них, і з сексуальними іграми в дитячих компаніях. На основі сказаного вище можна можна спробувати ввести в науку таке поняття, як shaping the norms of sexual behavior, що в перекладі означає сформовані норми сексуальної поведінки. Серед усієї вивченої літератури ,я ні де не зустріла чогось де б йшла мова про те ,що ексгібіціонізм може бути причиною неправильного виховання. Щоб пояснити про ,що йде мова можна привести в приклад історію. Син 5 років стає свідком жорстокого статевого акту батьків і через деякий час питає батька про те як називається те, що він побачив. Батько ,що звик відноситися до жіночої статі ,як до представників ссавців ,що у будь який час за його вимогою повинні задовольняти його сексуальні потреби, прививає своїй дитині таку ж саму думку. Наслідком цього може бути те, що в дорослому віці в хлопця можуть з’явитися нахили до сексуальної поведінки ,що виходить за рамки норми. Тобто суть цієї теорії полягає в тому ,що формування сексуальної поведінки та розвиток ексгібіціонізму , відбувається в родині і в більшій степені на родині лежить відповідальність за те якою виростає їх дитина. Так звичайно є й інші агенти соціалізації , в процесі соціалізації формуються основні властивості особистості, які забезпечують її життєдіяльність у суспільстві .Проте найголовнішим все ж таки виступає родина в якій відбувається процес формування життєвих цінностей та прививання поняття про норми поводження в суспільстві . Тому все ж таки головним висновком буде те ,що – сексуальна поведінка дорослої людини це наслідок стосунків в її родині.

Див. також

Посилання[ред. | ред. код]