Психічний розлад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Психі́чний ро́злад — термін, що останнім часом замінив традиційний термін «психічна хвороба», поширений до 1960-1980-х років. Термін «розлад» використовується у «Міжнародній класифікації хвороб» 10-го перегляду (МКХ-10), оскільки терміни «хвороба» та «захворювання» при використанні викликають великі складнощі.

Термінологія[ред.ред. код]

«Психічний розлад» не є точно визначеним терміном, але в МКХ-10 під ним детально описана визначена група клінічних симптомів або поведінкових ознак, які у більшості випадків завдають страждання і перешкоджають особистісному функціонуванню. Також зазначено, що ізольовані соціальні відхилення або конфлікти без особистісної дисфункції не повинні включатися до групи психічних розладів[1].

Для тлумачення терміну «психічний розлад» використовується визначення способом негації — його визначають як відсутність психічного здоров'я; або ж як комплекс характеристик і моделей поведінки, які не є частиною нормального розвитку особистості чи культури.

Всесвітня організація охорони здоров'я визначає психічне здоров'я як стан благополуччя, при якому кожна людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також здійснювати внесок у життя своєї спільноти[2].

Термін психічний розлад може мати спеціальні визначення у національній юриспруденції, психіатрії та психології.

Деякі з психічних розладів виникають на ранньому етапі індивідуального розвитку, інші є результатом соціального життя.

Означення[ред.ред. код]

Психічні розлади можуть бути розділені традиційно на психотичний розлад або психоз (англ. psychoses), тобто хворобливі стани, в яких наявні маячні ідеї, галюцинації, порушення свідомості, велике порушення емоцій і настрою, з'єднані з розладами мислення і діяльності, і не-психотичні розлади, що включає в себе неврози і інші типи невротичних розладів (наприклад, адаптивні реакції), частина психосоматичних розладів, розумова відсталість, більшість груп органічного розладу особистості, алкогольні залежності (і ін. речовини), деякі сексуальні відхилення. Цей поділ не є точним, оскільки в ході деяких непсихотичних розладів, наприклад наркоманія, можуть з'явитися психотичні симптоми (наприклад, порушення свідомості).

Виокремлення більшості різних психологічних розладів, що застосовуються в даний час в класифікації, такій як DSM або МКХ-5-10, зроблені в основному з практичних міркувань, пов'язаних з правилами поведінки медичної, соціальної та правової. Крім того, автори цих класифікацій використовують більш загальний термін «розлад» (англ. Disorder), щоб уникнути серйозних сумнівів щодо терміну «хвороба» (англ. disease або англ. illness). Тим не менш, деякі джерела використовують терміни «психічний розлад» і «психічне захворювання» як взаємозамінні, за винятком відмінностей між конотацією цих термінів чи винятками.

Більш вузьким способом визначення «психічних розладів» є ідентифікація психозу. Поняття розладів, пов'язане з поняттями психічного здоров'я, нормальної поведінки і його патології.

Критерії психічного здоров'я[ред.ред. код]

Всесвітня організація охорони здоров'я сформулювала критерії психічного здоров'я, відхилення від яких можуть розглядатися як ознака психічного розладу:

  • усвідомлення та відчуття безперервності існування, постійність, ідентичність фізичного і психічного «Я»;
  • відчуття подібності переживань в однотипних ситуаціях;
  • критичне ставлення до себе, результатів своєї діяльності;
  • відповідність психічних реакцій силі й частоті впливів, соціальних ситуацій та обставин;
  • здатність корегувати свою поведінку;
  • планування своєї діяльності, реалізація цих планів;
  • здатність змінити свою поведінку відповідно до ситуації[3].

Особливості застосування поняття[ред.ред. код]

Уявлення про те, що є, а що не є психічним розладом, змінюються разом із часом. Так, гомосексуальність з XIX ст. до 50-70-х рр. ХХ ст. вважалася психічним розладом, однак наукові дослідження довели, що це не так. На відміну від розладів особистості, психічні розлади мають конкретно-особистісне значення, пов'язане із порушенням нормального соціального функціонування особи, що не мало місце у переважній більшості випадків гомосексуальності[4]. Сама по собі сексуальна орієнтація не може розглядатися як розлад, вона може бути розладом, тільки якщо у зв'язку з нею виникають психологічні проблеми (пункт F 66)[5].

У європейському регіоні кількість психічних розладів у різних країнах коливається від 1 % до 6 %, у більшості країн також — від 1 % до 6 %. У ринкових та пострадянських країнах Європи, за розрахунками на 1990 р., найпоширенішими розладами були депресія, біполярні порушення та шизофренія, які охоплювали понад 9,5 % усіх хвороб та інвалідностей загалом[6].

Джерела і посилання[ред.ред. код]