Координати: 46°29′17″ пн. ш. 30°44′14″ сх. д. / 46.487916666667° пн. ш. 30.737222222222° сх. д. / 46.487916666667; 30.737222222222

Будинок вчених (Одеса): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→Архітектура: Опечатка
Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 14: Рядок 14:


== Архітектура ==
== Архітектура ==
Архітектурний комплекс Будинку вчених включає дві будівлі<ref name="list">Объект №&nbsp;555 Перечня памятников и объектов культурного наследия г. Одесса. Национальный памятник архитектуры и градостроительства, городской памятник истории ({{Cite web|url=http://www.odessa.ua/ru/monuments/|title=Перечень памятников и объектов культурного наследия г. Одессы|last=|date=весна 2009 года|website=|publisher=Официальный сайт города Одесса|accessdate=2012-11-22|language=ru|archiveurl=https://www.webcitation.org/6E46obQYw?url=http://www.odessa.ua/ru/monuments/|archivedate=2013-01-30}})</ref>&nbsp;— особняк графа Толстого (2-о поверховий особняк з 12 кімнатами) і прибудована до нього в 1896—1899 роках будівля картинної галереї (архітектори [[Фердинанд Фельнер|Ф. Фельнер]] і [[Герман Гельмер|Г. Гельмер]]), в якій [[Толстой Михайло Михайлович (старший)|М . М. Толстой]] зберігав свою колекцію [[Картина|картин]]. Деякі кімнати зберегли інтер'єри колишніх власників. До 1934 року в будівлі картинної галереї розташовувався Фонд галерей російського живопису [[Одеський художній музей|Одеського художнього музею]].
Архітектурний комплекс Будинку вчених включає дві будівлі<ref name="list">Объект №&nbsp;555 Перечня памятников и объектов культурного наследия г. Одесса. Национальный памятник архитектуры и градостроительства, городской памятник истории ({{Cite web|url=http://www.odessa.ua/ru/monuments/|title=Перечень памятников и объектов культурного наследия г. Одессы|last=|date=весна 2009 года|website=|publisher=Официальный сайт города Одесса|accessdate=2012-11-22|language=ru|archiveurl=https://www.webcitation.org/6E46obQYw?url=http://www.odessa.ua/ru/monuments/|archivedate=2013-01-30}})</ref>&nbsp;— особняк графа Толстого (2-о поверховий особняк з 12 кімнатами) і прибудована до нього в 1896—1899 роках будівля картинної галереї (архітектори [[Фердинанд Фельнер|Ф. Фельнер]] і [[Герман Гельмер|Г. Гельмер]]), в якій [[Толстой Михайло Михайлович (старший)|М . М. Толстой]] зберігав свою колекцію [[Картина|картин]]<ref>{{Cita web|titolo= Новая одесская клиника для больных лимфостазом |url= https://odesa.one/ru/novaya-odesskaya-klinika-dlya-bolnyh-limfostazom/ |lingua= ru }}</ref>.. Деякі кімнати зберегли інтер'єри колишніх власників. До 1934 року в будівлі картинної галереї розташовувався Фонд галерей російського живопису [[Одеський художній музей|Одеського художнього музею]].


Особняк графа Толстого&nbsp;— пам'ятник архітектури. Будувався і перебудовувався з 1830 по 1897 роки за смаками і можливостям трьох його господарів. Перший власник&nbsp;— ротмістр Хорват; архітектором краєзнавці вважають [[Джорджо Торрічеллі|Г.&nbsp;І.&nbsp;Торічеллі]]. У 1840-і роки придбаний у власність графом [[Толстой Михайло Дмитрович|М.]] [[Толстой Михайло Дмитрович|Д. Толстим]], який доручив Л.&nbsp;Ц.&nbsp;Оттону і К.&nbsp;О.&nbsp;Даллакве переоформити інтер'єри в дусі еклектики. У другій половині століття особняк належав його синові графу [[Толстой Михайло Михайлович (старший)|М.]] [[Толстой Михайло Михайлович (старший)|М. Толстому]].
Особняк графа Толстого&nbsp;— пам'ятник архітектури. Будувався і перебудовувався з 1830 по 1897 роки за смаками і можливостям трьох його господарів. Перший власник&nbsp;— ротмістр Хорват; архітектором краєзнавці вважають [[Джорджо Торрічеллі|Г.&nbsp;І.&nbsp;Торічеллі]]. У 1840-і роки придбаний у власність графом [[Толстой Михайло Дмитрович|М.]] [[Толстой Михайло Дмитрович|Д. Толстим]], який доручив Л.&nbsp;Ц.&nbsp;Оттону і К.&nbsp;О.&nbsp;Даллакве переоформити інтер'єри в дусі еклектики. У другій половині століття особняк належав його синові графу [[Толстой Михайло Михайлович (старший)|М.]] [[Толстой Михайло Михайлович (старший)|М. Толстому]].

Версія за 13:45, 30 березня 2021

Будинок вчених
46°29′17″ пн. ш. 30°44′14″ сх. д. / 46.487916666667° пн. ш. 30.737222222222° сх. д. / 46.487916666667; 30.737222222222
Країна Україна
РозташуванняОдеса
Типспоруда
АрхітекторФранческо Боффо і Джорджо Торрічеллі
Адресавулиця Миколи Савича
Будинок вчених. Карта розташування: Україна
Будинок вчених
Будинок вчених
Будинок вчених (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок вчених — громадська інституція, що займає в Одесі історичні будівлі на вулиці Сабанєїв міст під номерами 4 і 6.

Історія

Будинок вчених в Одесі був створений в 1923 році — один з перших в СРСР і перший на Україні. Спочатку розташовувався на вулиці Щепкіна (Єлизаветинська) в будинку 12. Вхід в одеський Будинок вчених був вільним, що зробило його загальноміським культурним центром.

З 1934 року займає палац графа Толстого. Будинок вчених продовжував існувати і працювати і під час окупації Одеси румунськими військами в 1941—1944 роках, нова влада використовувала його в пропагандистських цілях.

З 1945 року членом правління будинку був[1] видатний математик М. Г. Крейн.

У 1960—1980 роках в Будинку працювала їдальня, низький рівень цін в якій дозволяв харчуватися студентам, аспірантам і малооплачуваним науковим співробітникам.

У 2000 році був відкритий музей Будинку вчених, основу експозиції склали зібрані директором будинку Г. В. Терещенко експонати і документи. У 2002 році Будинок вчених отримав статус підприємства і право вести комерційну діяльність.

Архітектура

Архітектурний комплекс Будинку вчених включає дві будівлі[2] — особняк графа Толстого (2-о поверховий особняк з 12 кімнатами) і прибудована до нього в 1896—1899 роках будівля картинної галереї (архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер), в якій М . М. Толстой зберігав свою колекцію картин[3].. Деякі кімнати зберегли інтер'єри колишніх власників. До 1934 року в будівлі картинної галереї розташовувався Фонд галерей російського живопису Одеського художнього музею.

Особняк графа Толстого — пам'ятник архітектури. Будувався і перебудовувався з 1830 по 1897 роки за смаками і можливостям трьох його господарів. Перший власник — ротмістр Хорват; архітектором краєзнавці вважають Г. І. Торічеллі. У 1840-і роки придбаний у власність графом М. Д. Толстим, який доручив Л. Ц. Оттону і К. О. Даллакве переоформити інтер'єри в дусі еклектики. У другій половині століття особняк належав його синові графу М. М. Толстому.

Інтер'єри

  • Шовкова вітальня, за легендою[4] її інтер'єри були створені на початку XX століття за вказівкою господаря будинку М. М. Толстого (молодшого) в зв'язку з нагородженням його орденом Станіслава II ступеня за створення станції швидкої допомоги (1903) і меценатство. Вжите на обробку шовкове полотно було підібрано за зразком перев'язі ордена. У 1950-ті роки значна частина полотен згоріла в пожежі, нові полотна були виготовлені за старими зразками на ткацьких фабриках Іваново (збережені тільки два найменш постраждалих фрагмента).
  • Мармурова вітальня з облицюванням штучним мармуром, який був винайдений і виготовлявся в Одесі (ці роботи були профінансовані Толстими). У вітальні знаходиться відреставрований рояль Ференца Ліста, що залишився в місті після гастролей великого музиканта в 1847 році.[5]
  • Білий зал з дубовим паркетом з 22 сортів дерева і з венеціанськими дзеркалами, що залишилися від колишніх господарів Толстих.
  • Дубова вітальня
  • Турецька вітальня
  • Горіхова вітальня, де знімалися сцени для комедії «Пістолет Страдіварі».[6]
  • Зелений зал

У кінематографі

В радянські часи в інтер'єрах будинку знімалися сцени телефільму «Д'Артаньян і три мушкетери», в яких зображені покої Лувра. У 1991—2005 рр. тут проходили зйомки передачі «Джентльмен-шоу»: в стінах одеського палацу джентльмени вели свої світські бесіди. У палаці була також знята сцена одруження в кінці фільму «Сім днів з російською красунею».

Секції

  • «Урбоекологія»
  • Пушкінська наукова комісія[7]
  • «Таубмановські читання»
  • Суспільство гомеопатів
  • Секція книги
  • Наукове об'єднання «Екосфера людини»[8]
  • Наукове філософське товариство
  • Філософське товариство ім. А. І. Уйомова
  • Наукове товариство біохіміків
  • Семінар з теорії, історії та історіографії міжнародних відносин (ТІІМО)
  • Наукова історико-краєзнавча секція «Одессика»
  • Секція психологів
  • Секція соціології
  • Спілка фотохудожників
  • Асоціація нейрохірургів
  • Асоціація невропатологів
  • Суспільство отоларингологів
  • Наукова астрономічна секція
  • Наукове товариство «ІМОНТ»

Клуби

  • Клуб «Ліра»
  • Асоціація ветеранів культпросвітроботи
  • Літературна вітальня
  • Клуб всіх муз

Див. також

Примітки

  1. ↑ К 90-летию Одесского Дома Ученых
  2. ↑ Объект № 555 Перечня памятников и объектов культурного наследия г. Одесса. Национальный памятник архитектуры и градостроительства, городской памятник истории (Перечень памятников и объектов культурного наследия г. Одессы (рос.). Официальный сайт города Одесса. весна 2009 года. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 22 листопада 2012.)
  3. ↑ Новая одесская клиника для больных лимфостазом (рос.).
  4. ↑ Шелковая гостиная Дома учёных
  5. ↑ La Vita Odessa — Italia: Итальянцы в Одессе
  6. ↑ В Одессе в Доме ученых раздавались смертельные угрозы и стреляли из пистолетов
  7. ↑ ПУШКИНСКАЯ КОМИССИЯ ОДЕССКОГО ДОМА УЧЕНЫХ
  8. ↑ «Экосфера человека»[недоступне посилання з Июнь 2018]

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Будинок_вчених_(Одеса)&oldid=31109328