Пі-зв'язок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Утворення молекулярної орбіталі \pi-зв'язку етену. Вузлова площина кожної з атомних орбіталей є також вузловою площиною утворенного π-зв'язку

Пі-зв'язо́к або π-зв'язо́к — зв'язок, що виникає між атомними або молекулярними орбіталями, які мають щонайменше одну вузлову площину (атомні орбіталі p та d, молекулярна орбіталь π* або їхні просторові комбінації). Утворена зв'язуюча молекулярна орбіталь має бути антисиметричною відносно певної визначальної площини.

Коли йдеться про двоцентрову локалізовану молекулярну орбіталь, пі-зв'язок визначається як той, що має вузлову площину, крізь яку проходить вісь, котра з'єднує два ядра. На відміну від пі-зв'язку, сигма-зв'язок не має вузлової площини, a дельта-зв'язок має дві вузлові площини.

Одним з найпростішіх прикладів пі-зв'язку є π-зв'язок у молекулі етену. Він утворюється перекриванням двох pz-орбіталей Карбону (перша частина визначення) та є антисиметричним відносно площини (друга частина визначення), крізь яку проходить вісь, котра з'єднує два атоми Карбону. Сигма-зв'язок між двома атомами Карбону у молекулі етену також утворений двома орбіталями, кожна з яких має вузлову площину (sp2), але, на відміну від попередньо згаданного звязку, не існує визначальної площини, відносно якої цей звязок є антисиметричним.

d-орбіталь перехідного металу утворює π-звязок з двома σ*-орбіталями фосфіну.

Пі-зв'язки можуть існувати між атомами, між якими не існує сигма-звязку, — наприклад, при взаємодії молекулярних орбіталей лігандів з атомними орбіталями перехідних металів, утворюючи координаційні π-комплекси.[1]

Сигма і пі-зв'язки використовуються при наближеному описі кратних (подвійних та потрійних) ковалентних зв'язків. Альтернативним варіантом є опис за допомогою еквівалентних тау-зв'язків.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Muller P. Glossary of terms used in physical organic chemistry (IUPAC Recommendations 1994) // Pure and Applied Chemistry. — 1994. — Т. 66, вип. 5. — С. 1077–1184. — DOI:10.1351/pac199466051077. (англ.)
  2. Deslongchamps Ghislain. Bent bonds, the antiperiplanar hypothesis and the theory of resonance. A simple model to understand reactivity in organic chemistry / Deslongchamps Pierre. // Org. Biomol. Chem.. — 2011. — Т. 9. — С. 5321-5333. — DOI:10.1039/C1OB05393K. (англ.)


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.