Євграф Рейтерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євграф Рейтерн Романович
нім. Gerhardt Wilhelm von Reutern
Reutern Evgraf Romanovich.png
Портрет художника Євграфа Романовича Рейтерна роботи[1] Т.Гільдебрандта, 1838. Російський музей (Санкт-Петербург)
Ім'я при народженні нім. Gerhardt Wilhelm von Reutern
Дата народження 17 липня 1794(1794-07-17)
Місце народження Рестхоф поблизу Валка, Ліфляндська губернія
Дата смерті 22 березня 1865(1865-03-22) (70 років)
Місце смерті у Франкфурті-на-Майні
Громадянство Німеччина
Жанр жанровий живопис
Вплив Йоганн Вольфганг фон Ґете
Твори На кладовищі Вілленсхаузена. 1842.,Селянка з Вілленсхаузена зі сплячою дитиною. 1843.,Авраам приносить Ісака в жертву. 1849., Святе сімейство. 1858..
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Премії

орден Святого Володимира 4 ступеня, з бантом, орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Кульмський хрест,

медалі: «В пам'ять Вітчизняної війни 1812 року» (бронзова на Володимирській стрічці), «За взяття Парижа 19 березня 1814 р.»
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Евгра́ф Рома́нович Ре́йтерн, він же Ге́рхардт-Вільга́льм тло Ре́йтерн (нім. Gerhardt Wilhelm von Reutern; 17 липня 1794, маєток Рестхоф поблизу Валка, Ліфляндська губернія — †22 березня 1865, Франкфурт-на-Майні) — російсько-німецька художник.

Біографія[ред.ред. код]

Родом з знатного остзейського сімейства. Отримавши загальну освіту в училищі при лютеранської церкви святих Петра і Павла в Санкт-Петербурзі, протягом року слухав лекції в Дерптському університеті, в 1811 році вступив на військову службу. В 1813-1815 році служив в кавалерії в чині поручика, брав участь в закордонному поході російської армії; в Битві народів під Лейпцигом позбувся правої руки. Влітку 1814 року, будучи у Веймарі, Рейтерн познайомився з Гете; відновивши знайомство в 1815 році в Гейдельберзі і в 1817 році в Єні, вступив з ним в листування. Гете розпізнав у Рейтерна талант художника і порадив серйозно зайнятися живописом.

Оговтавшись від важкого поранення, Рейтерн оселився в Віллінгсхаузене, в 1820 році одружився на Шарлотті фон Швертцелль. В 1825 році разом з Людвігом Гріммом (братом прославлених філологів Якоба та Вільгельма) заснував «Вілленсхаузенскую колонію художників». Деякий час працював як художник — самоучка, потім навчався живопису в Берні, Касселі і Дюссельдорфі; писав головним чином жанрові картини. В 1837 році став придворним художником російського імператорського двору, отримував почесну пенсію; створював картини на біблійні сюжети, з яких особливим успіхом користувалася полотно «Авраам приносить Ісаака в жертву» (1849). Поперемінно жив у Німеччині, Франції, Швейцарії, Італії та Росії (приїжджаючи в своє Ліфляндська маєток і Санкт-Петербург), з 1844 року остаточно оселився у Франкфурті-на-Майні. Працював, за потребою, лівою рукою.

Сім'я[ред.ред. код]

Рейтерн був близьким другом В. А. Жуковського, який в 1841 році одружився з його донькою Рейтерн Єлизаветі (18211856). Його внучка Жуковська Олександра Василівна стане морганатичною дружиною великого князя Олексія Олександровича.

Син Е. Р. Рейтерна, О. Г. Рейтерн був генерал-лейтенантом і Таврійським губернатором. Брат Христофор з відзнакою брав участь в Наполеонівських війнах, потім командував кавалерійськими дивізіями. Племінник Михайло був міністром фінансів Російської імперії.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний Російський музей. Живопис XVIII — початку XX ст. Каталог / під ред. Пушкарьова В.А.. — Л. : Аврора, Мистецтво, 1980. — С. 92, кат. в„– 1398.