Єлизавета Євфимія Вишневецька
| Єлизавета Євфимія Радзивілл | |
|---|---|
._%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B6%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%B0_%D0%AF%D1%9E%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%BB_(%D0%92%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B0%D1%8F)_(V._%C5%9Alandzinski,_1884).jpg) | |
| Народилася |
1569 Вишневець |
| Померла |
9 листопада 1596 Біла Підляська / Несвіж |
| Поховання | Костел Божого тіла (Несвіж) |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | меценатка |
| Відома завдяки | «Несвизька цариця Савська» |
| Титул | княгиня |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Андрій Вишневецький |
| Мати | Євфимія Вербицька |
| Брати, сестри | Сапєга Ганна Андріївна, Ізабела Олександра Вишневецька і Софія Анна Вишневецька |
| У шлюбі з | Миколай Кшиштоф Радзивілл «Сирітка» |
| Діти | 6 синів, 3 доньки |
Єлизавета Євфимія Вишневецька (пол. Elżbieta Eufemia z Wiśniowieckich; 1569 — 9 листопада 1596) — руська княжна, наймолодша донька Андрія Івановича Вишневецького, воєводи брацлавського й волинського, та Євфимії Євфрозини Вербицької.
Життєпис[ред. | ред. код]
У віці п'ятнадцяти літ дівчина побралась із литовським магнатом Миколаєм Криштофом Радзивіллом «Сиріткою», чиї маєтності розкинулись неподалік тих, що належали її батькам, і який здавна з ними приятелював. Шлюб відбувся 25 листопада 1584 в Деревні. В посаг Єлизавета, чи то пак Гальшка, принесла 3000 коп грошей; чоловік же натомість записав їй віно розміром 6000 коп грошей на Білій Підляській, а пізніше — додатково села Свержень, Биховщина та Альба[1].
Після смерті матері до Вишневецької відійшли головні володіння тої біля Несвіжа: двір та містечко Деревна з фільварками Хотове, Деражне й Острів, двір Потеки в Новогрудському повіті і батьківський маєток Жодішки в Ошмянському повіті з фільварками Абрамовським й Занароцьким; Жодішки невдовзі було продано[1][2].
Хоча Єлизавета і була вихована кальвіністкою, під впливом чоловіка перейшла у католицтво, про що той повідомляв понтифіку в листі від 25 лютого 1585. Після цього вона переїздить до Несвіжа — маєтку чоловіка. Шлюб був досить вдалим — Єлизавета стала не тільки коханою, але і порадницею Радзивілла.
Завдяки батьківському спадку вона розгорнула значну меценатську діяльність, підтримуючи будівництво костелів, церков, діяльність шкіл, видання книг. Сформувала у Несвіжі культурницький гурток. Її діяльність була спрямованою на підтримку католицької церкви. За розум і чарівність Єлизавету Радзивілл прозвали «Несвізькою царицею Савською». У 1590—1595 роках у Несвіжі на її власні кошти було споруджено перший у Великому князівстві Литовському монастир бенедиктинок з витонченою брамною вежею. Тут вона була похована разом з двома своїми доньками — Христиною і Катериною (згодом їх прах було перенесено до крипти єзуїтського костелу).
В заповіті призначила бернардинцям 1200 кіп литовських грошів для будівництва костелу та кляштору в Несвіжі. Сприяла будівництву костелу в Деревному.
Померла Єлизавета Евфимія у Білій Підляській чи Несвіжі 9 листопада 1596 року. Була похована в усипальниці костелу єзуїтів Несвіжа 10 грудня 1596.
Родина[ред. | ред. код]
Чоловік — Миколай Кшиштоф Радзивілл (Сирітка) (1549—1616). Діти:
- Микола, помер у дитинстві
- Єлизавета (1585—1618)
- Іван-Юрій (Ян-Юрій) (1588—1625)
- Альберт (Ольбрахт) Владислав (1589—1636)
- Криштоф Микола (1590—1607)
- Сиґізмунд Карл (1591—1642)
- Катерина (1593—1600)
- Христина (1593—1599)
- Олександр Людовик (1594—1654)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czamańska, 2007, с. 98.
- ↑ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою Коммиссиею. Т. 1. № 208. С. 246.
Джерела[ред. | ред. код]
- Czamańska, Ilona (2007). Wiśniowieccy: Monografia rodu. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie. ISBN 978-83-7177-229-0.