Єрмоленко Анатолій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єрмоленко Анатолій Миколайович
Народився 5 грудня 1952(1952-12-05) (69 років)
Київ
Країна Україна Україна
Діяльність професор
Alma mater Філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь філософія
Заклад Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України
Посада Директор
Звання Член-кореспондент Національної академії наук
Ступінь доктор філософських наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України

Єрмоленко Анатолій Миколайович (нар. 5 грудня 1952; Київ — український науковець, філософ, доктор філософських наук (1991), професор (1996), член-кореспондент Національної академії наук України (2018). Заслужений діяч науки і техніки України.

З 5 червня 2018 року директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України.[1]


Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 грудня 1952 року у Києві.

Закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1978).

Навчався в аспірантурі Інституту філософії АН УРСР (1978–1981).

З 2002 року завідувач відділу соціології і філософії.

За сумісництвом, з 1993 – викладач, від 2000 року – професор кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Запрошений дослідник: Вільний Університет Берліна (2004; 2009); Інститут філософських досліджень Ганновера (2007); запрошений професор Європейського гуманітарного університету (Вільнюс, 2007, 2008).

За сумісництвом, працював у 1993–1998 році професором кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету, професором Науково-консультаційного центру Національної академії аграрних наук України.

5 червня 2018 року обраний Директором Інституту філософії НАН України.

Наукові напрямки[ред. | ред. код]

Вивчає проблематику соціальної та практичної філософії. На основі концепту комунікативної раціоналізації життєвого світу, здійснив дослідження українського етносу, шляхи модернізації, ціннісно-нормативної переорієнтації українського суспільства На засадах дискурсивної етики обстоює пріоритет універсальних етичних норм над партикулярними цінностями локальних життєвих форм.

Науково-редакційна діяльність[ред. | ред. код]

Керівник проекту серії видань перекладів праць сучасних німецьких філософів «Vernunft und Gesellschaft», зокрема переклади праць К.-О.Апеля, Д.Бьолера, Ю.Габермаса, В.Гьосле, Г.Йонаса, Г.Ленка, К.-М. Маєр-Абіха та ін. Дослідження в царині соціальної філософії, соціальної етики, німецької практичної філософії та теоретичної соціології

Міжнародна співпраця[ред. | ред. код]

Член міжнародного комітету Інтернаціонального філософського центру К.-О. Апеля (Козенса, Італія); член міжнародного Центру Ганса Йонаса (Берлін).

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Неоконсервативная революция»: Лозунги и реальность. К., 1990;
  • Этика ответственности и социальное бытие человека: Современ. нем. практ. философия. К., 1994;
  • Комунікативна практична філософія: Підруч. К., 1999;
  • Етика і політика. К., 2001 (співавт.); Етос і мораль у сучасному світі. К., 2004 (співавт.);
  • Philosofia transcendalpragmatica – Transcendalpragmatische Philosophie – Script in onore Karl-Otto Apel per il suo 85º compleanno. Cosensa, 2007 (співавт.);
  • Постсоветская публичность: Беларусь, Украина: Сб. науч. тр. Вильнюс, 2008 (співавт.).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
  • Номінант дослідницької Премії імені Александра фон Гумбольдта від Вільного університету Берліна, (2006)
  • Лауреат дослідницької Премії Американської Ради наукових товариств (ACLS), (2005)
  • Лауреат Премії імені Д.І.Чижевського НАН України, (2015).

Почесні звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cайт Інституту філософії НАН України. Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 14 березня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

в Google-Академія[ред. | ред. код]