Іванчев Сергій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іванчев Сергій Степанович
Народився 1 грудня 1932(1932-12-01) (90 років)
м. Мукачеве, нині Закарпатської області
Помер 16 липня 2019(2019-07-16) (86 років)
Санкт-Петербург, Росія
Країна Чехословаччина ЧехословаччинаСРСР СРСРРосія Росія
Національність українець
Діяльність хімік
Alma mater Ужгородський державний університет
Галузь полімерна хімія
Заклад Санкт-Петербургська філія Інституту каталізу імені Г. К. Борескоіа Сибірського відділегння РАН
Посада директор-засновник
Вчене звання професор (1973)
Науковий ступінь доктор хімічних наук (1970)
Нагороди

Іванчев Сергій Степанович (нар. 1 грудня 1932(19321201), м. Мукачеве, нині Закарпатської області) — російський хімік, доктор хімічних наук (1970), професор (1973), член-короспондент Російської Академії наук (1997), Заслужений діяч науки і техніки Російської Федерації (1992).

Навчання[ред. | ред. код]

С.Іванчев в 1954 році з відзнакою закінчив хімічний факультет Ужгородський державний університет.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення вишу почав працювати учителем та навчався у аспірантурі кафедри фізичної хімії Львівського державного університету імені І.Франка. З 1954 по 1957 роки працював асистнетом цієї кафедри.

В 1958 році С.Іванчев перейшов до Одеського державного університету імені І. І. Мечникова старшим викладачем.

У 1961 році захистив кандидатську дисертацію та став доцентом кафедри (1963), а в 1968 році — захитив докторську дисертацію.

З 1967 по 1970 роки обіймав посаду декана хімічного факультету. Також у травні 1969 р. був призначений професором кафедри фізико-хімії полімерів та колоїдів Одеського державного університету.

У жовтні 1970 р. він перейшов на роботу до НДІ полімеризації пластмас у м. Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Спочатку три роки був завідувачем лабораторії, потім з 1973 по 1989 року — завідувачем відділу пошукових досліджень. в 1975—1982 роках, одночасно обіймав посаду заступника директора НДІ полімеризації пластмас.

В 1982 році С.Іванчев був призначений заступником генерального директора Охтинського Науково-виробничого об'єднання «Пластполімер» в м. Ленінграді.

З 1992 року перейшов на посаду директора з науково-дослідної роботи АТ «Пластполімер» в м. Санкт-Петербург.

З 1998 року і до цього часу С.Іванчев — директор-засновник Санкт-Петербургської філії Інституту каталізу імені Г. К. Борескоіа Сибірського відділення РАН.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

  • Дослідження процесів радикальної полімеризації та олігополімеризації у гомогенних і гетерогенних системах;
  • дослідження закономірностей емульсійної полімеризації;
  • вивчення процесів полімеризації наповнення та одержання полімерних композиційних матеріалів, процесів каталізу полімеризації та олігополімеризації.

С.Іванчев зробив значний внесок у дослідження та розроблення нових латексних систем із заданою морфологією, органо-неорганічних блокспівполімерів[1].

Наукові праці[ред. | ред. код]

С.Іванчев — автор 250 наукових праць, 4 монографій, 120 авторських свідоцтв і патентів.

  • Термическая устойчивость и инициирующая активность диацильных перекисей // Доклады АН СРСР. — 1961. — Т. 140. — № 6 (співавт.);
  • Спектральное исследование диацильных перекисей // Доклады АН СРСР. — 1965. — Т. 8. — № 2 (співавт.);
  • Эмульсионная полимеризация и ее применение в промышленности. — Москва, 1976 (співавт.);
  • Закономерности эмульсионной полимеризации виниловых мономеров // УХ. — 1981. — Т. 50. — № 4 (співавт.);
  • Радикальная полимеризация. — Ленинград, 1985;
  • Реакции в полимерных системах. — Ленинград, 1987 (співавт.);
  • Наноструктуры в полимерных системах // Высокомолекулярные соединения. — 2006. — Т. 48. — № 8.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія Ради Міністрів СРСР (1989).
  • Премія імені В. Каргіна (1993).
  • Премія імені Д. Менделєєва (2008) РАН.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сергей Степанович Иванчев: Библиография ученых. Новосибирск, 2002;
  • Сергей Степанович Иванчев (К 75-летию со дня рожд.) // Высокомолекулярные соединения. — 2008. Т. 50. — № 1.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ІВА́НЧЕВ Сергій Степанович. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 27 травня 2017.