Івашко Немирич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івашко Немирич
Народився невідомо
Помер 1543 або 1545
Підданство Велике князівство Литовське
Посада чорнобильський державця
Термін 1514—1524 роки
Рід Немиричі
Батько Немиря Гридкевич (Грицькевич)
У шлюбі з невідома
з Обернейовичів
Йордана Скобейко
Діти 1 син
Герб
Герб

Івашко Немирич (д/н — 1543/1545) — державний діяч, урядник часів Великого князівства Литовського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Стосовно походження існують дискусії: за одними належав до овруцького боярства, за іншими — до хрещеної татарської знаті. Син Немирі Гридкевича (Грицькевича). за різними версіями Немиря або його син Івашко служив київському воєводі Івану Глинському, брату Михайла Львовича Глинського, який очолив у 1508 році повстання проти польсько-литовської влади. Можливо вони обидва перебували на службі у Глинських.

Івашко Немирич через свого батька Немирю повідомив короля польського і великого князя литовського Сигізмунда I про змову Глинського. В подальшому сприяли придушенню цього повстання. Цей вчинок, а також вдалі одруження Івашка Немирича дали поштовх до стрімкого зростання сім'ї в соціальному і економічному плані.

У 1514—1524 роках Івашко Немирич був господарським дворянином і чорнобильським державцею. також в нагороду 1514 року отримав с. Меленевичі та Тупачоловщину в Заушші. Того ж року подарував Київському Микільсько-Пустинному монастиреві частину Меленевичів.

У 1518 році до Івашка Немирича від його дружини з роду Обернейовича у вигляді посагу мало відійти село Городище поблизу Малина. Однак батько нареченої Юхно Обернейович відписав Городище Київському Пустинно-Микільському монастиреві. Івашко Немирич звернувся до ченців з проханням продати йому Городище. У 1529 році подарував Київському Микільсько-Пустинному монастиреві ще деякі ґрунти в Меленевичах.

7 грудня 1531 року зем'яни Потаповичі продала Івашку Немиричу своє дідичне село Ворохобовичі біля Білого Берега за 120 кіп грошей литовських. Також Немирич отримав у свою власність с. Пинязевичі. Після тривалих переговорів Немирич дійшов згоду з ченцями Київського Пустинно-Микільського монастиря, обмінявши Городище на Ворохобовичі.

Івашко Немирич вирішив перетворити Городище на місто з замком з метою захисту від набігів татар. 9 лютого 1539 року король польський і великий князь литовський Сигізмунд II Август підписав консенс (дозвіл), в якому Немиричу дозволялося в Городищах «на власной своей земли для небезпечности от людей неприятельских татар замок збудувати», а також «место людьми вольними садити и торг корчмы мати».

У 1541 році Немирич отримав ще одне підтвердження на спорудження замка в Городищі, яке було розширене правом осадження міста і проведення торгів та ярмарку. Лист доповнювався рішенням брати мито із солі та інших товарів за півгроша з воза. 1543 року подарував Київському Микільсько-Пустинному монастиреві половину Тупачоловщини. Ймовірно невдовзі після цього помер, оскільки згаданий в пам'яникуцього монастиря. В будь-якому разі до 1545 року не було в живих, оскільки цього року головою Немиричів стає його син Йосип.

Майно[ред. | ред. код]

Мав значні землеволодіння в Олевській та Заушській волостях Київського воєводства, які складатися передусім завдяки господарським наданням та землям, отриманим у посаг за дружинами.

Родина[ред. | ред. код]

З усіх дружин відомо, що друга походила з роду Обернейовичів, а третьою була — Йордана Скобейко, від якої Немирич мав сина Йосипа.

Джерела[ред. | ред. код]