Інагуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інагуа
Дата створення / заснування 1800
Зображення
Країна  Багамські Острови
Столиця Matthew Townd
Адміністративна одиниця Багамські Острови
Розташовується на водоймі Атлантичний океан
Геодані Data:The Bahamas/Inagua.map
Висота над рівнем моря 33 м
Площа 1679 км²
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Інагуа у Вікісховищі

Координати: 21°04′36″ пн. ш. 73°17′13″ зх. д. / 21.07681111113877748° пн. ш. 73.28705000002777581° зх. д. / 21.07681111113877748; -73.28705000002777581

Інагуа - найпівденніший район Багамських островів, що складається з островів Великий Інагуа та Малий Інагуа. Районна рада знаходиться в Метью-Тауні.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Першими поселенцями були лукайці, які прибули десь між 500 і 800 роками н.е., переправившись на земляних каное з Іспаніоли та/або Куби на Багамські острови[2].

Назва Енеагуа походить від іспанського виразу, що означає "там можна знайти воду" [3]. Дві назви, очевидно, лукайського походження, Інагуа (що означає "Малий східний острів") і Банеке (що означає "Великий водяний острів"), використовувалися іспанцями для позначення Великого Інагуа[4][5].

Між 1500 і 1825 роками на рифах Інагуа було знищено багато задокументованих кораблів зі скарбами. Двома найціннішими затонулими біля Інагуа були навантажені скарбами іспанські галеони: "Санта-Роза" у 1599 році та "Інфанта" у 1788 році. Серед інших кораблів значної цінності, що зазнали там аварії, - французький "Ле Граф де Па" у 1713 році, британський "Лоустоффе" у 1801 році та британський "Статіра" у 1815 році[6][7][8].

Вже у 1600-х роках сіль виробляли і відправляли до іспанських колоній, а до 1803 року її видобуток став процвітаючим бізнесом[9].

Анрі Крістоф, король північної Гаїті з 1811 по 1820 рік, побудував літню резиденцію на північно-східній точці Великого Інагуа[9]. Місцева легенда свідчить, що він також закопав там схованку із золотом[10].

До 1918 року, після закінчення Першої світової війни, зниження цін на сіль і конкуренція призвели до того, що дрібні виробники на Великій Інагуа збанкрутували, і солеварні були занедбані, за винятком певного місцевого використання[11].

У 1935 році брати Еріксони з Массачусетсу заснували компанію West India Chemicals Ltd., викупивши занедбані солеварні у британського уряду[12]. Вони пробурили пробні свердловини, облаштували офіси та почали реставрацію будівель, але місцеві жителі відчували загрозу, побоюючись змін у статус-кво владних структур. У серпні 1937 року спалахнув бунт, було вбито працівника, і Еріксони були змушені тікати. Незабаром вони повернулися, і повномасштабна забудова відновилася[12][13][14][15].

Острови[ред. | ред. код]

Великий Інагуа[ред. | ред. код]

Великий Інагуа - другий за величиною острів Багамських островів площею 596 кв. миль (1544 км2), розташований приблизно за 55 миль (89 км) від східного краю Куби. Острів має розміри приблизно 89 на 31 км(55 на 19 миль) і є переважно рівнинним з деякими піщаними пагорбами, найвищими точками якого є пагорб Іст-Хілл на висоті 40 м (132 фути), пагорб Солт-Понд на висоті 31 м (102 фути) і пагорб Джеймс-Хілл на висоті 27 м (90 футів)[3]. Він оточений кількома озерами, найвідомішим з яких є озеро Віндзор довжиною 19 км (12 миль) (також відоме як озеро Роза), що займає майже чверть внутрішньої території. Населення Великого Інагуа становить 913 осіб (перепис 2010 року)[16].

Столиця і єдина гавань острова - Метью-Таун, названа на честь Джорджа Метью, губернатора Багамських островів у 19 столітті. У цьому місті розташоване головне підприємство компанії Morton Salt Company.

На цьому острові також розташований аеропорт.

У великому пташиному заповіднику в центрі острова мешкає понад 80 000 західноіндійських фламінго та багато інших видів птахів, зокрема багамський папуга, інагуа, багамський шилохвіст, бурий пелікан, триколірна чапля, біла чапля, руда чапля, смугастий танагер, двоголовий баклан, неотропічний баклан, рожева чайка, американська пустельга та норова сова. Національний заповідник Юніон-Крік спеціально виділений для вивчення зелених морських черепах (Chelonia mydas)[17][18].

Малий Інагуа[ред. | ред. код]

Малий Інагуа - невеликий віддалений острів у Багамських островах. Це найбільший незаселений острів у Карибському морі, який не має прісної води[19]. Острів залишається в недоторканому природному стані.[20].

У 2002 році уряд Багамських островів визначив його як "Національний парк Малий Інагуа"[21] Площа парку становить приблизно 31 600 акрів, і він поширюється і на морську зону до 100 фатомів.[22] У парку мешкає велика кількість різноманітних рептилій, птахів, диких кіз та ослів.[23] Крім того, острів є місцем гніздування зникаючих видів морських черепах[21].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Main Guest House in Matthew Town, Great Inagua
    Головний гостевий будинок в місті Маттью, Великий Інагуа
  • Downtown Matthew Town, Great Inagua
    Місто Маттью, Великий Інагуа
  • Old disused prison, Matthew Town, Great Inagua
    Стара недобудована в'язниця, Меттью-Таун, Велика Інагуа
  • Window in old prison, Matthew Town, Great Inagua
    Вікно у старій в'язниці, Меттью-Таун, Великий Інагуа
  • Modern police station, Matthew Town, Great Inagua
    Сучасний поліцейський участок, Меттью Таун, Великий Інагуа
  • Grocery store in Matthew Town, Great Inagua
    Магазин в Меттью Таун, Великий Інагуа
  • Part of the Morton Salt facilities on the north shore of Great Inagua
    Частина об'єктів Мортон-Солт на північному березі Великого Інагуа
  • Northern rocky shore of Great Inagua exposing Pleistocene reef limestones
    Північний скелястий берег Великого Інагуа, де видноПлейстоцен рифські варовики
  • Great Inagua and Little Inagua viewed from the International Space Station on 2022-12-09
    Великий Інагуа і Малий Інагуа з Міжнародної космічної станції, 2022-12-09

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ In 2012 $20,000 was contracted for repairs to the government complex in Matthew Town, including repairs to "the clock tower rooftop, the post office area and the upstairs district council area." McCartney, Juan (13 June 2012). Minister's contract claims disputed. The Nassau Guardian. Архів оригіналу за 3 February 2017.
  2. ↑ Keegan, William F. (1992). The people who discovered Columbus : the prehistory of the Bahamas. Gainesville: University Press of Florida. ISBN 0-8130-1137-X. OCLC 25317702.
  3. ↑ а б Saunders, Gail (1993). The Bahamas: A Family of Islands (вид. second). London: Macmillan. с. 180. ISBN 978-0-333-59212-0.
  4. ↑ Julian Granberry and Gary S. Vescelius.
  5. ↑ Ahrens, Wolfgang P. (2015). Naming the Bahamas Islands: History and Folk Etymology. Onomastica Canadiana (англ.). 94 (2): 101. ISSN 2816-7015.
  6. ↑ Brooks, Baylus C. (2016). Quest for Blackbeard: The True Story of Edward Thache and His World. Lake City, Florida: Lulu. с. 225—226. ISBN 978-1-365-32821-3.
  7. ↑ Goodwin, Peter (2002). Nelson's Ships: A History of the Vessels in which he Served: 1771–1805. Mechanicsburg, Pennsylvania: Stackpole Books. с. 63. ISBN 978-0-8117-1007-7.
  8. ↑ The Statira Shoal, just southeast of Great Inagua, is named after it and is where the ship wrecked. Barnett, Edward та ін. (1887). The Bahamas general description, population, exports and imports: Great Inagua. The West India Pilot, Volume II (вид. Fourth). London: HM Hydrographic Office. с. 486.
  9. ↑ а б Pavlidis, Stephen J. (2002). On and off the beaten path: The central and southern Bahamas guide from south Florida to the Turks and Caicos (вид. second). Port Washington, Wisconsin: Seaworthy Publications. с. 300. ISBN 978-0-9639566-9-9.
  10. ↑ Hannau, Hans W.; Mock, Bernd H. (1973). Beneath the Seas of the West Indies: Caribbean, Bahamas, Florida, Bermuda. New York: Hastings House. с. 47. OCLC 253266419.
  11. ↑ Erickson, 1987, с. 25.
  12. ↑ а б (Erickson, 1987)
  13. ↑ Blames Gang in Inagua. The New York Times. 9 September 1937. с. 8.
  14. ↑ One Slain, 15 exiled in Great Inagua Riot. The New York Times. 15 August 1937. с. 9.
  15. ↑ Notably George and Willis Duvalier who were sentenced to hang as a result of the riot. 2 Brothers Doomed in Bahamas Slaying. The New York Times. 4 November 1937. с. 7.
  16. ↑ Inagua Population by Settlement and Total Number of Occupied Dwellings: 2010 Census (PDF). Bahamas Department of Statistics. Архів (PDF) оригіналу за 30 June 2016.
  17. ↑ Ecotourism In Inagua. The Bahamas Ministry of Tourism. Архів оригіналу за 3 February 2017.
  18. ↑ National Park or Protected Area: Union Creek Reserve. National Geographic. Архів оригіналу за 3 February 2017.
  19. ↑ Little Inagua National Park. The Bahamas National Trust. Процитовано 15 August 2023.
  20. ↑ Unprecedented Expansion of National Park System (PDF). Currents. Bahamas National Trust. June 2002. с. 4. Процитовано 4 January 2019.
  21. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою LINP2 не вказано текст
  22. ↑ LITTLE INAGUA NATIONAL PARK. The Islands of the Bahamas. Bahamas Ministry of Tourism. Процитовано 15 August 2023.
  23. ↑ Things to Do in Great Inagua. Frommer. Процитовано 15 August 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інагуа&oldid=41588766