Гаїті (острів)
| Гаїті | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. La Española фр. Hispaniola | ||||
 Острів Гаїті з космосу | ||||
|
Карта  | ||||
| Фізична карта Гаїті | ||||
| Географія | ||||
| 19° пн. ш. 71° зх. д. / 19° пн. ш. 71° зх. д. | ||||
| Континент | Північна Америка | |||
| Місцезнаходження |
Кариби | |||
| Акваторія | Атлантичний океан | |||
| Група островів | Великі Антильські острови | |||
| Площа | 76192 км² (22 місце) | |||
| Берегова лінія | 3059 км | |||
| Найвища точка | Пік Дуарте, 3087 м | |||
| Країна | ||||
 Домініканська Республіка  Гаїті | ||||
| Населення | більше 21 мільйона (2018) | |||
  Гаїті Гаїті (Кариби) | ||||
 Гаїті на Вікісховищі | ||||
Гаїті (інколи Еспаньйола) — другий за площею та населенням острів Карибів (Вест-Індії), відноситься до групи Великих Антильських островів, розташований між островами Куба на заході і Пуерто-Рико на сході. Західну третину острова займає країна Гаїті, а східні дві третини — Домініканська Республіка. З мови карибських індіанців назва означає «гористий». Площа Еспаньйоли — близько 76,48 тис. км². Населення острова — більше 21 мільйона осіб (2018).
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
Острів Гаїті омивається на півночі Атлантичним океаном, на півдні — Карибським морем. Розташований між Кубою на заході (від якої відділений Навітряною протокою) і Пуерто-Рико на сході (від якого відділений протокою Мона).
Береги сильно порізані, здебільшого високі (за винятком південно-східних), оточені рифами; на заході — велика затока Гонав з однойменним островом. В основі Еспаньйоли — вулканічні і осадові породи середнього кайнозою; надра містять золото, срібло, мідь, залізо, кам'яну сіль. Рельєф гірський (звідси і назва); із заходу на схід простяглися чотири гірських хребти, найбільший з яких — Кордильєра-Сентраль (Центральна Кордильєра) з вищою точкою острова і всієї Вест-Індії — горою Пік Дуарте (3087 м.); він, як і випливає з назви, займає центральне положення і тягнеться від північно-західної частини острова до південного узбережжя Домініканської республіки. У південній частині острова, за низовиною долини Сибао, Центральним плато і западиною Кюль-де-Сак, знаходяться хребти От, Сель, Сьєрра-де-Бауроко, що простягнулися вздовж південного берега острова, а також Сьєрра-де-Нейба і Мато. На півночі острова — хребти Північний (продовження Центральної Кордильєри), Кордильєра-Септентріональ (вища точка 1249 м.) і невисока Кордильєра-Орієнталь (найбільша висота — 701 м.). У південно-східній частині острова — обширна низовина.
На острові часто стаються землетруси.
Річки повноводні, бурхливі, в основному мають незначну протяжність (найбільші — Артібоніт на заході, Яке-дель-Норте на півночі і Осама на півдні). Багато озер; найбільші — безстічні Енрикільйо і Соматр.
Клімат тропічний пасатний; багато опадів (вологий сезон з червня по грудень; середньорічна норма опадів на навітряних схилах — до 2000 мм, у внутрішніх долинах — 300—1000 мм); в серпні-вересні часті урагани.
Природа[ред. | ред. код]
Фауна[ред. | ред. код]
На острові мешкає безліч видів птахів, комах і амфібій. Рептилії представлені ящірками і крокодилами. Багато видів сухопутних тварин перебувають під загрозою зникнення. Фауна острова бідна ссавцями (широко представлені лише кажани і гризуни); хижаки відсутні. Тут також багато ендемічних видів, включаючи комах і інших безхребетних, рептилій і ссавців. Найвідомішим ендемічним ссавцем на острові є хутія гаїтянська (Plagiodontia aedium). Серед птахів острова шість ендемічних родів — Calyptophilus, Dulus, Nesoctites, Phaenicophilus, Xenoligea і Microligea. Більше половини фауни екорегіону острова було втрачено через знищення середовища проживання.[1]
Див. також Список ссавців Гаїті та Список ссавців Домініканської Республіки
Флора[ред. | ред. код]
На острові чотири екорегіони. Екорегіон вологих лісів Гаїті охоплює приблизно 50% території острова, переважно низовини на півночі і сході, але місцями простягається до висоти 2100 метрів. Екорегіон сухих лісів займає приблизно 20% острова, перебуваючи в дощовій тіні гір у південній і західній частині острова і в долині Сібао (центр північної частини острова Гаїті). Екорегіон соснових лісів Гаїті займає 15% площі острова (гірську частину з висотами більше 850 метрів). Екорегіон затоплюваних луків і саван на півдні центральної частини острова оточує ланцюг озер і лагун, серед яких найбільш помітними є озера Соматр і Тру-Кайман (Гаїті) і Енрикільйо (Домініканська Республіка).
У вічнозелених тропічних лісах ростуть цінні породи дерев (палісандр, кампешеве дерево, різні пальми та ін); на схилах Кордильєри-Сентраль — хвойно-твердолисті ліси; у внутрішніх районах острова переважають листяні листопадні ліси і чагарники.
Зведення лісів в Гаїті призвело до екологічної кризі — опустелюванню частини гаїтянської території. Причиною різкого скорочення площі лісів стало надмірне і все більш широке використання деревного вугілля як палива для приготування їжі. Деякі ЗМІ стверджують, що в країні збереглося тільки 2 % лісового покриву, але це не було підтверджено дослідженнями.[2]
Недавні поглиблені дослідження супутникових знімків і аналізу навколишнього середовища, що стосуються класифікації лісів, показують, що в Гаїті насправді ліси займають приблизно 30% території країни;[3] проте це різке скорочення в порівнянні з 60% 1925 року.
До 2003 року площа лісів Домініканської Республіки зменшилася до 32% території, але до 2011 року площа збільшився майже до 40%. Успіх відродження домініканських лісів обумовлений цілою низкою політичних дій уряду Домініканської Республіки і приватних організацій, а також активною освітньою кампанією, яка привела до підвищення обізнаності населення Домініканської Республіки про важливість лісів для їх добробуту та для збереження біорізноманіття на острові.[4]
Клімат[ред. | ред. код]
Внаслідок свого гористого рельєфу клімат острова Гаїті демонструє значну мінливість на коротких відстанях і є найбільш різноманітним з усіх Антильських островів.[5]
За винятком літнього сезону на острові переважають північно-східні пасати. Як і на Ямайці і на Кубі, ці вітри віддають свою вологу горам на півночі і створюють виразну дощову тінь на південному узбережжі, де в деяких районах випадає всього 400 міліметрів опадів, тому ці райони мають напівпосушливий клімат. Щорічна кількість опадів менше 600 міліметрів також спостерігається на південному узбережжі північно-західного півострова і в центральній частині району Азуа, на рівнині Кюль-де-Сак. Більш того, в цих регіонах навіть у сезон ураганів з серпня по жовтень випадає мало опадів, і посухи не рідкість, якщо ураганів немає.[6]
На північному узбережжі, навпаки, кількість опадів може досягати максимуму в період з грудня по лютий, хоча дощі йдуть протягом усього року. Річна кількість опадів зазвичай коливається від 1700 до 2000 міліметрів на північній прибережній низовини; ймовірно, на схилах Кордильєри-Септентріональ набагато більша.
Внутрішня частина острова Гаїті, поряд з південно-східним узбережжям навколо Санто-Домінго, зазвичай отримує близько 1400 міліметрів опадів на рік, з виразним сезоном дощів з травня по жовтень. Зазвичай цей сезон має два піки: один в травні, другий — у сезон ураганів. У внутрішніх високогір'ях кількість опадів значно більша, близько 3100 міліметрів на рік, але з тими ж особливостями, які спостерігаються на низовинах.
Як і на інших тропічних островах, коливання температури набагато менш помітні, ніж зміни опадів і залежать тільки від висоти. Низинна частина острова зазвичай дуже спекотна і волога, температура в середньому становить 28° С з високою вологістю в денний час і близько 20° С вночі. На великих висотах температура неухильно падає, тому під час сухого сезону на найвищих піках трапляються приморозки, а максимуми температури не перевищують 18° С.
Історія[ред. | ред. код]
Гаїті — це перший острів, відкритий Колумбом під час його подорожей до Америки: уперше він висадився на острові 5 грудня 1492 та назвав його Еспаньйолою (ісп. La Española). Під час другої подорожі (Колумб зупинявся тут протягом чотирьох подорожей) на острові засновано першу іспанську колонію в Новому Світі в 1493 році. Саме тут жив і інший дослідник Америки Васко Нуньєс де Бальбоа.
Повідомлялось, що загін, направлений на пошук золота усередину Еспаньйоли (о. Гаїті), знайшов багаті поклади розсипного золота серед пісків гірського району Кордильєра-Сентраль. Це перше відкриття золотого родовища в Новому Світі сталося в січні 1494 р. Колумб повідомляв також, що перше поселення на Еспаньйолі він заклав «в найкращому для видобутку золота місці».
Держави[ред. | ред. код]
Східну частину острова займає Домініканська Республіка, західну — Республіка Гаїті:
| Держава | Населення, осіб (2018) |
Площа, км² |
Густота населення, осіб/км² |
|---|---|---|---|
| Домініканська Республіка | 10 298 756[7] | 48 730 | 211 |
| Республіка Гаїті | 10 788 440[8] | 27 750 | 389 |
Населення[ред. | ред. код]
Домініканська Республіка — це іспаномовна країна, яка налічує більше 10 мільйонів осіб. На іспанської говорять всі домініканці. Римський католицизм є офіційною і домінуючою релігією.
Гаїті — франкомовна країна з населенням більше 10 мільйонів осіб. На французькій мові переважно говорить освічена та багата меншість, а практично все населення говорить гаїтянською креольською, однією з декількох французьких креольських мов. Римський католицизм є домінуючою релігією, яку сповідує більш ніж половина населення, хоча в деяких випадках в поєднанні з гаїтянської вірою вуду. Ще 25 % населення належать до протестантських церков. Гаїті стала першою Чорною республікою в світі.
Етнічний склад[ред. | ред. код]
Етнічний склад домініканського населення становить 73% мулатів,[9] 16% білих і 11% чорних. Нащадки ранніх іспанських поселенців і чорних рабів із Західної Африки складають дві основні расові групи.
Етнічний склад Гаїті, за оцінками, становить 95% чорного населення та 5% білого населення і мулатів.
Останнім часом домініканські та пуерториканські дослідники виявили у поточному домініканському населення наявність генів, що належать до аборигенів Канарських островів (зазвичай їх називають гуанчами).[10] Ці типи генів також були виявлені в Пуерто-Рико.[11]
Економіка[ред. | ред. код]
Острів має найбільшу економіку на Великих Антильських островах, однак більша частина економічного потенціалу припадає на Домініканську Республіку, економіка Гаїті значно слабкіша. За даними CIA World Factbook у 2017 році ВВП на душу населення становить 1 800$ на Гаїті і 17 000$ в Домініканській Республіці.
Величезна різниця в рівні економічного розвитку між Гаїті і Домініканською Республікою створює для Домініканської Республіка одну з найсерйозніших проблем міграції в Північній і Південній Америці.
Експортується кава, какао, цукор, тютюн, бавовна, маніок, ваніль, банани, цінні породи дерева, домініканський ром.
Землетрус 2010 року[ред. | ред. код]
Землетрус магнітудою 7,0 балів стався 12 січня біля берегів Гаїті. Епіцентр знаходився в 15 кілометрах від міста Порт-о-Пренс. Місто Порт-о-Пренс сильно постраждало, число жертв склало десятки, а за деякими оцінками сотні тисяч людей. Магнітуда першого землетрусу, що стався в десяти кілометрах на захід від міста Каррефур, що неподалік від Порт-о-Пренса, становила 7-7,3. Пізніше в цій же області було зареєстровано ще три повторних землетруси магнітудою 5,5 і вище. Під час землетрусу сильно постраждали багато будівель, у тому числі Президентський палац, а також будівля готелю «Крістоф», в якій була розквартирована місія ООН в Порт-о-Пренсі.
Кількість жертв склала 222 570 осіб. Також 22 лютого на території Гаїті стався ще один землетрус магнітудою близько 4,7 балів в 20 кілометрах від Порт-о-Пренса. Постраждало 3 особи.
Цікавий факт[ред. | ред. код]
Гаїті — єдиний острів у світі, на якому розташовані 2 столиці. Однак, це спірний момент, оскільки ще є Кіпр, з турецькою і грецькою частиною.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The island of Hispaniola in the Caribbean | Ecoregions | WWF. World Wildlife Fund (en). Процитовано 2018-10-04.
- ↑ O'Connor, M. R., ред. (13 October 2016). One of the Most Repeated Facts about Haiti is a Lie. Vice News.
- ↑ Haiti is Covered with Trees. EnviroSociety. Tarter, Andrew. Процитовано 19 May 2016.
- ↑ República Dominicana aumenta su cobertura boscosa a 39.7% - Fundación Global Democracia y Desarrollo.
- ↑ Alpert, Leo (1941). The Areal Distribution of Mean Annual Rainfall Over the Island of Hispaniola. Monthly Weather Review 69 (7): 201. doi:10.1175/1520-0493(1941)069<0201:TADOMA>2.0.CO;2.
- ↑ Camberlin, Pierre (2010). More variable tropical climates have a slower demographic growth. Climate Research 41: 157. doi:10.3354/cr00856.
- ↑ CENTRAL AMERICA :: DOMINICAN REPUBLIC / The World Factbook (CIA)
- ↑ CENTRAL AMERICA :: HAITI / The World Factbook (CIA)
- ↑ DOMINICAN REPUBLIC. Encyclopedia of the Nations.
- ↑ Un estudio descubre la presencia de genes guanches en la República Dominicana
- ↑ Estudio del genoma Taíno y Guanche
Посилання[ред. | ред. код]
- Hispaniola (ISLAND, WEST INDIES) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
- Гаити / БРЭ (рос.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Гаїті. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Домініканської Республіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
