Інгібітори протонного насосу
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. |
Інгібітор протонного насосу Омепразол.
Інгібі́тори прото́нного насо́су (ІПН) (ще називають — інгібітори протонної помпи) — група ліків, дія яких полягає в тривалому подавленні виділення шлункового соку. За механізмом дії ці ліки — інгібітори протонного насосу системи H+/K+ АТФази парієтальних клітин шлунка. Це найефективніші інгібітори шлункової секреції, наявні сьогодні. Вони значно перевершують інший клас ліків, які використовуються для цієї ж цілі, але з іншим механізмом дії, блокаторів H2-рецепторів. За структурою, більшість інгібіторів протонного насоса — похідні бензімідазолу, нові препарати включають також похідні імідазопіридина.
Найоб'єктивнішим критерієм для оцінки успіху терапії ІПН у пацієнтів з ГЕРХ є езофаго-рН-моніторингу.
|
Це незавершена стаття з фармакології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
