Інгібітори протонного насосу

Інгібітор протонного насосу Омепразол.

Інгібі́тори прото́нного насо́су (ІПН) (ще називають — інгібітори протонної помпи) — група ліків, дія яких полягає в тривалому подавленні виділення шлункового соку. За механізмом дії ці ліки — інгібітори протонного насосу системи H⁺/K⁺ АТФази парієтальних клітин шлунка. Це найефективніші інгібітори шлункової секреції, наявні сьогодні. Вони значно перевершують інший клас ліків, які використовуються для цієї ж цілі, але з іншим механізмом дії, блокаторів H₂-рецепторів. За структурою, більшість інгібіторів протонного насоса — похідні бензімідазолу, нові препарати включають також похідні імідазопіридина.

Найоб'єктивнішим критерієм для оцінки успіху терапії ІПН у пацієнтів з ГЕРХ є езофаго-рН-моніторинг.

Джерела

• ПРОТИВИРАЗКОВІ ПРЕПАРАТИ [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ФЕ
• Карімова, М.М. та Макаренко, О.В. Сучасний асортимент препаратів групи інгібіторів протонної помпи та їхня фармакологічна оцінка. Одеський медичний журнал, 5(169). С. 23-27. ISSN 2226-2008 Ел.джерело [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] 2018 р.

Посилання

• Застосування інгібіторів протонної помпи і пов’язані із цим ризики [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.] 2017
• A02BC - Інгібітори "протонної помпи" [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]