Інгібітори протонного насосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інгібітор протонного насосу Омепразол.

Інгібі́тори прото́нного насо́су (ІПН) (ще називають — інгібітори протонної помпи) — група ліків, дія яких полягає в тривалому подавленні виділення шлункового соку. За механізмом дії ці ліки — інгібітори протонного насосу системи H+/K+ АТФази парієтальних клітин шлунка. Це найефективніші інгібітори шлункової секреції, наявні сьогодні. Вони значно перевершують інший клас ліків, які використовуються для цієї ж цілі, але з іншим механізмом дії, блокаторів H2-рецепторів. За структурою, більшість інгібіторів протонного насоса — похідні бензімідазолу, нові препарати включають також похідні імідазопіридина.

Найоб'єктивнішим критерієм для оцінки успіху терапії ІПН у пацієнтів з ГЕРХ є езофаго-рН-моніторингу.