Омепразол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Омепразол
Omeprazol-Strukturformeln V.3.png
Omeprazole-3D-balls.png
Систематична назва (IUPAC)
(RS)-5-methoxy-2-[(4-methoxy-3,5-dimethyl-
pyridin-2-yl)methylsulfinyl]-3H-benzimidazole
Ідентифікатори
Номер CAS 73590-58-6
Код ATC A02BC01
PubChem 4594
DrugBank APRD00446
Хімічні дані
Формула C17H19N3O3S 
Мол. маса 345,4 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 35–60%
Метаболізм Гепатичний (CYP2C19, CYP3A4)
Період напіврозпаду 1 - 1,2 години
Виділення 80% Нирковий
20% фекальний
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B3(AU) C(США)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) P (UK) OTC (US)

Використання перорально, внутрішньовенно

Омепразол (англ. Omeprazole, лат. Omeprazolum) — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу[1][2], та відноситься до групи інгібіторів протонної помпи[3][4], для перорального та парентерального застосування.[5][6] Омепразол використовується при лікуванні диспепсії, пептичної виразки, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і синдрома Золлінгера — Еллісона.[7] Препарат був розроблений у 1979 році[8] у Швеції компанією «AstraZeneca»[9][10] під назвою Лосек (Losec) і Прилосек (Prilosec), та зараз продається багатьма виробниками під різними назвами. Омепразол є одним з найпоширеніших ліків, що прописується у всьому світі та знаходиться у вільному продажу в деяких країнах.

Омепразол входить до переліку найнеобхідніших ліків Світової Організації Охорони Здоров'я (англ. World Health Organization's List of Essential Medicines).[11]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Омепразол — синтетичний препарат, що є похідним бензимідазолу та відноситься до групи інгібіторів протонної помпи. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку H+/K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування переносення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти.[1][3] Після введення в організм омепразол накопичується в каналах обкладочних клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+/K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку.[2][12][13] Омепразол має найвищу ефективність при показнику pH шлункового соку близько 4.[14][12] Омепразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном.[15] Оскільки застосування омепразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину.[3][12] Омепразол має власну активність проти Helicobacter pylori і використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму.[14][12] Омепразол має середній серед усіх блокаторів протонної помпи час зв'язування із протонною помпою— 30 годин, що менше, ніж у пантопразолу (46 годин), більше, ніж у лансопразолу (становить лише 15 годин), та рівний такому показнику у рабепразола.[15][1] Омепразол у найбільшому ступені серед інгібіторів протонної помпи взаємодіє із системою цитохрому Р-450, що призводить до збільшення його взаємодії з іншими лікарськими препаратами (зокрема, клопідогрелем, циклоспорином та метотрексатом) та деяке зниження ефективності застосування препарату в порівнянні з іншими блокаторами протонної помпи.[2][1] При застосуванні омепразолу в дозі 00 мг/добу протягом 2—4 тижнів спостерігається заживлення виразки дванадцятипалої кишки у більшості хворих, при застосуванні протягом 4—8 тижнів аналогічної дози препарату при виразці шлунку також спостерігається заживлення виразки у більшості хворих.[5] Висока ефективність омепразолу спостерігається при застосуванні даного препарату і при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі[13][5], а також при синдромі Золлінгера — Еллісона.[6][5] При тривалому застосуванні омепразолу (більше 3 років) спостерігається збільшення кількості хромафінних клітин у слизовій оболонці шлунку, що пов'язано із підвищеним виробленням гастрину на фоні тривалого застосування препарату, а також у разі тривалого застосування омепразолу підвищується ризик виникнення карциноїду шлунку.[15] У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (більше 1 року) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі омепразолу, а також езомепразолу, пантопразолу, лансопразолу, рабепразолу та декслансопразолу).[16][17]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Омепразол швидко та повністю всмоктується при прийомі всередину, біодоступність препарату при пероральному застосуванні складає 35 % при першому прийомі[17][13], та до 60—65 % при повторному застосуванні.[17][13] Максимальна концентрація омепразолу в крові досягається протягом 0,5—3,5 годин.[17][13] Омепразол майже повністю (на 90—95 %) зв'язується з білками плазми крові.[6][4] Омепразол всмоктується у слизовій оболонці тонкого кишечника, та накопичується у парієтальних клітинах шлунку.[15][3] Після всмоктування омепразол перетворюється у активну форму — сульфенамід, та незворотньо зв'язується із молекулою цистеїну протонної помпи.[17][3][12] У інших тканинах омепразол не створює високих концентрацій, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр[6], може проходити через плацентарний бар'єр та виділятися у грудне молоко.[5] Метаболізується омепразол у печінці з утворенням трьох неактивних та малоактивних метаболітів.[6] Виводиться препарат із організму переважно із сечею (у середньому 77 %), частково із калом (20 %).[17][6][4] Період напіввиведення препарату становить 0,5—1,5 години[17][6][4], при печінковій недостатності та нирковій недостатності цей час може зростати.[6][4]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Езомепразол застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та рефлюкс-езофагіті, хронічному гастриті, шлунково-кишкових кровотечах, у схемах ерадикації Helicobacter pylori, для профілактики та лікування медикаментозних уражень шлунку та дванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами.[6][4]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При проведенні спостережень виявлено, що при застосуванні омепразолу побічні ефекти спостерігаються нечасто, та не мають серйозних клінічних наслідків.[13] При застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[4][6]:

Протипоказання[ред. | ред. код]

Омепразол протипоказаний при підвищеній чутливість до препарату, порушеннях функції печінки, вагітності та годуванні грудьми.[6][4]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Омепразол випускається у вигляді таблеток та капсул по 0,01; 0,02 та 0,04 г і ліофілізату для ін'єкцій у флаконах по 0,04 г.[18] Сучасною формою випуску препарату є желатинові капсули із мікрогранулами омепразолу (пелетами), які випускаються також по 10 та 20 мг препарату в капсулі.[19] Омепразол випускається у вигляді нефіксованої комбінації з кларитроміцином та тинідазолом під торговою назвою «Пілобакт»[20], з кларитроміцином та амоксициліном під торговими назвами «Пілобакт АМ»[21] та «Пілобакт Нео».[22] Омепразол випускається також у комбінації з домперидоном.[23]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Эффективность и безопасность пантопразола в лечении кислотозависимых заболеваний (рос.)
  2. а б в Ингибиторы протонной помпы: от фармакологический свойств к клинической практике (рос.)
  3. а б в г д Фармакотерапевтические аспекты применения ингибиторов протонной помпы (рос.)
  4. а б в г д е ж и https://www.vidal.ru/drugs/molecule/768 (рос.)
  5. а б в г д http://www.gastroscan.ru/handbook/144/1870 (рос.)
  6. а б в г д е ж и к л м http://compendium.com.ua/akt/79/1404/omeprazolum (рос.)
  7. Omeprazole. The American Society of Health-System Pharmacists. Процитовано 1 грудня 2015.  (англ.)
  8. Fischer, edited by János; Ganellin, C. Robin (2006). Analogue-based drug discovery. Weinheim: Wiley-VCH. с. 88. ISBN 9783527607495.  (англ.)
  9. Нексиум (эзомепразол) — новое слово в лечении кислотозависимых заболеваний желудочно-кишечного тракта (рос.)
  10. Эволюция лечения кислотозависимых заболеваний: от первых антацидов до эзомепразола (рос.)
  11. WHO Model List of EssentialMedicines. World Health Organization. October 2013. Процитовано 22 April 2014. 
  12. а б в г д Омепразол в терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (рос.)
  13. а б в г д е Омепразол или пантопразол: острые моменты дискуссии (рос.)
  14. а б Ингибиторы протонной помпы
  15. а б в г Пантопразол — інгібітор протонної помпи з доведеною переносимістю, безпечністю та ефективністю
  16. http://www.gastroscan.ru/literature/authors/3427 (рос.)
  17. а б в г д е ж Ингибиторы протонной помпы: свойства и применение (рос.)
  18. https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/768 (рос.)
  19. Лосек МАПС (рос.)
  20. https://www.vidal.ru/drugs/pylobact__1917 (рос.)
  21. https://www.vidal.ru/drugs/pylobact_am__13122 (рос.)
  22. http://compendium.com.ua/info/167936/pilobakt-neo (рос.)
  23. https://www.vidal.ru/drugs/omez_d__24169 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]