Інтелектуальна гнучкість
 | Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (жовтень 2016) |
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2016) |
Інтелектуальна гнучкість — описує процеси, за допомогою яких людський інтелект може бути збільшено через зміни в нейропластичності. Ці зміни можуть зумовлюватися генетикою, фармакологічними чинниками, психологічними факторами, поведінкою або умовами навколишнього середовища. Інтелектуальна гнучкість може належати до змін у когнітивних навичках, пам'яті, мисленні, або м'язовій пам'яті, пов'язаних з моторикою.
Чарльз Спірмен, який ввів загальний фактор інтелекту «g», описав інтелект як свою здатність адаптуватися до навколишнього йому середовища з безліччю корисних навичок, включаючи міркування і розуміння закономірностей і взаємозв'язків. Він вважав, що окремі особи високо розвинені в одній з інтелектуальних здібностей, як правило, мали тенденцію бути високо розвиненими в інших інтелектуальних здібностях.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
Визначення[ред. | ред. код]
- Інтелект: дуже загальна здатність, яка, крім усього іншого, передбачає здатність міркувати, планувати, розв'язувати проблеми, абстрактно мислити, осмислювати складні ідеї, швидко вчитися та вчитися на досвіді[1].
- Критичний період: обмежений період розвитку, протягом якого нервова система особливо чутлива до впливу досвіду[2].
Основи нейронауки[ред. | ред. код]
Біологічна основа інтелекту ґрунтується на мірі зв’язності нейронів у мозку та різній кількості білої та сірої речовини. Дослідження показують, що інтелект позитивно корелює із загальним об'ємом мозку[3]. Хоча це правда, що кількість нейронів у мозку фактично зменшується протягом усього розвитку, у міру того, як нейронні зв’язки зростають і шляхи стають більш ефективними, підтримувальні структури мозку збільшуються. Це збільшення підтримувальних тканин, включно з мієлінізацією, судинами та гліальними клітинами, призводить до збільшення загального розміру мозку[3]. З порівняння окружності мозку та IQ у 9-річних дітей було виявлено позитивну кореляцію між ними. Збільшення на 2,87 бала IQ спостерігалося для кожного стандартного відхилення збільшення окружності мозку[4].
Важливість критичного періоду[ред. | ред. код]
Мозок швидко росте за перші п’ять років розвитку людини. У п'ятирічному віці мозок людини становить 90% від загального його розміру. Потім мозок поступово закінчує рости до двадцяти років. Від початку до кінця мозок збільшується в розмірах на понад 300% від народження[5]. Критичний період, визначений як перші роки розвитку мозку, має важливе значення для інтелектуального розвитку, оскільки мозок оптимізує надвиробництво синапсів, що наявне при народженні[5]. Під час критичного періоду, вдосконалюються нейронні шляхи, виходячи з того, які синапси активні й отримують передачу. Це явище "використати або втратити"[5] .
Нейронна пластичність[ред. | ред. код]
Нейронна пластичність стосується будь-якої зміни структури нейронної мережі, яка формує центральну нервову систему. Нейронна пластичність — це нейронна основа для змін у роботі розуму, включно з навчанням, формуванням пам’яті та змінами інтелекту. Однією з добре вивчених форм пластичності є довготривала потенціація[6]. Це стосується зміни нейронної зв'язаності внаслідок високої активації з обох сторін синаптичної щілини. Ця зміна нейронної зв'язаності дозволяє легше обробляти інформацію, оскільки нейронний зв’язок, пов'язаний з цією інформацією, посилюється через довготривалу потенціацію[5]. Інші форми пластичності передбачають формування нових нейронів, формування нових зв’язків між нейронами та вибіркове усунення таких зв’язків, що називається "дендритним обрізанням"[7].
Генетичні фактори інтелекту[ред. | ред. код]
Люди мають різну ступінь нейропластичності завдяки їх генетичному складу, що впливає на їх здатність пристосовуватися до умов їхнього середовища та ефективно вчитися на досвіді[3]. Ступінь, в якому результати тесту на інтелект можна пов'язати з генетичною спадковістю, збільшується з віком. Зараз немає пояснень цього спантеличуючого результату, однак підозрюються недоліки в методах тестування. Дослідження нідерландських близнюків показали, що інтелект 5-річних дітей на 26% визначається спадковістю, тоді як у 12-річних дітей - на 64%. Конструктивно, генетичні впливи пояснюють 77–88% дисперсії товщини середньосагітальної області мозолистого тіла, об’єму хвостатого ядра та об’ємів тім'яної та скроневої часточок[1].
Фармакологічний вплив[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deary, I. J., Penke, L., & Johnson, W. (2010). The neuroscience of human intelligence differences. [Review]. Nature Reviews Neuroscience, 11(3), 201–211.
- ↑ Purves, D., Augustine, G., Fitzpatrick, D., Hall, W., LaMantia, A., McNamara, J., et al. (2008). Neuroscience (4th ed.). Sunderland, MA: Sinauer Associates, Inc.
- ↑ а б в Garlick, D. (2002). Understanding the nature of the general factor of intelligence: The role of individual differences in neural plasticity as an explanatory mechanism. [Review]. Psychological Review, 109(1), 116–136.
- ↑ Gale, C. R., O'Callaghan, F. J., Godfrey, K. M., Law, C. M., & Martyn, C. N. (2004). Critical periods of brain growth and cognitive function in children. [Article]. Brain, 127, 321–329.
- ↑ а б в г Linden, D. J. (2007). The Accidental Mind: How Brain Evolution Has Given Us Love, Memory, Dreams, and God. Cambridge: The Belknap Press of Harvard University Press.
- ↑ Malenka, R.C.; Nicoll, R.A. (1999). Long-term potentiation – a decade of progress?. Science. 285 (5435): 1870—1874. doi:10.1126/science.285.5435.1870.
- ↑ Segal, M. (2005). Dendritic spines and long-term plasticity. Nature Reviews. Neuroscience. 6: 277—284. doi:10.1038/nrn1649.