Іоганн III (герцог Баварії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоганн III
AREND(03) p541 JAN VAN BEIJEREN.jpg
Народився 1374(1374)
Ле-Кенуа
Помер 6 січня 1425
Гаага
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність священик, католицький священик
Титул герцог Баварії-Штраубін
Посада князь-єписком Льєжа[d], герцог Баварії[d] і католицький єпископ[d]
Термін 1417—1425 роки
Попередник Вільгельм II
Наступник Ернст I
Людвіг VII
Генріх XVI
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Альбрехт I
Мати Маргарита Бжезька
Брати, сестри
У шлюбі з Єлизавета фон Гьорліц

Іоганн III Безжальний (*Johann III. Ohnegnade, 1374 — 6 січня 1425) — князь-єпископ Льєзький у 13891425 роках, герцог Баварського-Штраубінський у 1417—1425 роках, герцог Люксембургу у 1418—1425 роках, граф Голландії, Зеландії та Геннегау.

Життєпис[ред. | ред. код]

Князь-єпископ[ред. | ред. код]

Походив з династії Віттельсбахів. Молодший син Альбрехта I, герцога Баварія-Штраубін, графа Голландії, Зеландії та Геннегау, й Маргарити (доньки Людовіка I П'яста, князя Легніцько-Бжезького). Народився у 1374 році в Ле-Кенуа. Замолоду готувався до духовної кар'єри. Спочатку він став каноніком кафедрального собору в Камбре, з 1389 року пробстом в соборі Кельна, 14 листопада 1389 року за підтримки папи римського Боніфація IX Іоганн став князем-єпископом Льєжа. При цьому відмовився до прийняття чернечого сану.

Його сувора політика в єпископстві призвела до заворушень серед містян і шляхти, які зрештою повстали 1395 року. Іоганн був вимушений залишити Льєж. У 1397 році після смерті його старшого брата Альбрехт II, герцога Баварсько-Штраубінського, призначається адміністратором цього володіння Віттельсбахів. Але Іоганна цікавили нідерландські справи, тому він залишив тут фогта генріха Нотафта, а сам невдовзі повернувся до єпископства. Для придушення заворушень, що тривали, Іоганн звернувся по допомогу до брата Вільгельма II, родича Людвіга VII, герцога Баварсько-Інгольштадтського, Жана I, герцога Бургундії.

Водночас як єпископ Льезький на рейхстазі у 1400 році підтримав свого родича Рупрехта, пфальцграфа Рейнського, у боротьбі за імператорську корону. У 1405 році супроводжував родича Жана, герцога Бургундського, у подорожі до Парижу. після цього залишався прихильником союзу з Бургундією.

Лише у 1408 році повсталим було завдано рішучої поразки у битві при Офі. За свою жорстокість в розправах з лідерами повстанців Іоганн отримав своє прізвисько — «Безжальний». 1409 року увійшов до арбітражу, який розглядав суперечку стосовно замку Екайон між Жаном Бургундським та братом Іоганна — Вільгельмом II.

1410 року Людвіг VII призначив Іоганна регентом свого герцогства на час перебування у Франції. Водночас приділяв увагу Баварсько-Штраубінському герцогству, наказавши звести замок Герцогсшлос в Штраубіні та надав привілеї місту Кастенгоф. Втім найбільшого піднесення досягла столиця — Штраубін, де було прокладено якісні дороги, прикрашено чудовими спорудами та будинками. 1417 року за посередництва імператора Сигізмунда уклав мирний договір з містянами Льєжу, за яким визнав їх старовинні права.

Герцог Баварія-Штраубіна[ред. | ред. код]

У 1417 році після смерті брата Вільгельм II, то Іоганн відмовився від сану і за підтримки імператора Сигізмунда I висунув на спадок своєї родини. Герцогство Баварсько-Штраубінське він отримав без спротиву. У 1418 році Іоганн III одружився на внучці імператора Карла IV та удові Антуана Брабантского, разом з якою став спільно володарювати в герцогстві Люксембурзькому.

Невдовзі вирішив повністю прибрати до рук графства Голландія, Зеландія, Геннегау, зіштовхнувшись зі спротивом своєї небоги Якоби. Зрештою суперечка вилилася у війну, в яку втрутилися французькі феодали. На боці Іоганна III виступив Філіп III, герцог Бургундії. Іоганна III також підтримував стрийко дружини імператор Сигізмунд. Зумівши відбити у 1419 році напад супротивника на місто Дордрехт, Іоганн III уклав договір з чоловіком небоги — Жаном IV Брабантським щодо спільного управління графствами. При цьому Якобі не було надано якоїсь політичної влади. 1421 року Якоба перебралася до Англії, а її чоловік відмовився від своїх прав на нідерландські графства. В результаті Іоганн III став повновладним їх володарем.

Протягом 1420-х років надавав значну фінансову допомогу імператору у боротьбі з гуситами в Богемії. У 1425 році Іоганн III помер, ймовірно від отруєння гофмаршалом Ян ван Влітом. Після смерті Іоганна III протектором його земель став бургундський герцог Філіп III, з яким Якоба була змушена помиритися. Баварсько-Штраубінське герцогство за рішенням імператора 1429 року було розділене між Баварсько-інгольштадтський, Лансгут-Баварським і Баварсько-Мюнхенським герцогствами.

Меценат[ред. | ред. код]

Іоганн був покровителем мистецтв. Оселившись у 1420 році в Гаазі, він запрошував майстрів з усіх своїх та сусідніх володінь. Тут з 1422 року працював відомий живописець Ян ван Ейк.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Єлизавета, донька Іоганна Гьорліца

дітей не було

Джерела[ред. | ред. код]

  • Friedrich Schneider: Herzog Johann von Baiern. Erwählter Bischof von Lüttich und Graf von Holland (1373—1425). Ein Kirchenfürst und Staatsmann am Anfang des XV. Jahrhunderts. Kraus, Vaduz 1965 (Nachdruck der Ausgabe Berlin 1913).
  • Joachim Wild: Holland. Die Wittelsbacher an der Nordsee (1346—1436). In: Alois Schmid, Katharina Weigand (Hrsg.): Bayern mitten in Europa. Vom Frühmittelalter bis ins 20. Jahrhundert. C. H. Beck, München 2005, ISBN 3-406-52898-8, S. 92–106, insbesondere S. 102—105.