Лігниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Легниця)
Перейти до: навігація, пошук
Лігниця
пол. Legnica
Герб Прапор
Лігниця
Розташування міста Лігниця
Основні дані
51°07′ пн. ш. 17°02′ сх. д. / 51.117° пн. ш. 17.033° сх. д. / 51.117; 17.033Координати: 51°07′ пн. ш. 17°02′ сх. д. / 51.117° пн. ш. 17.033° сх. д. / 51.117; 17.033
Країна Польща Польща
Регіон Нижньосілезьке воєводство
Засновано 1149
Магдебурзьке право 1253
Населення 101 992[1]
Агломерація 272 429 агломерація (ЛГОМ)
Площа міста 56,29 км²
Густота населення 1814 осіб/км²
Поштові індекси від 59-200 до 59-220
Телефонний код 48 076
Висота НРМ 113-168 м
Міста-побратими Вупперталь, Німеччина Німеччина
Дрогобич, Україна Україна
Бланско, Чехія Чехія
Роанн, Франція Франція
Оренбург, Росія Росія
Міська влада
Адреса

Pl. Słowiański 8 59-220  Legnica

tel. 076 721-21-99; faks 076 721-21-15
Веб-сторінка legnica.um.gov.pl
Мер міста Тадеуш Кшаковскі
(Tadeusz Krzakowski)

CMNS: Лігниця на Вікісховищі

Лігни́ця (пол. Legnica; нім. Liegnitz, Лі́гніц) — місто у Польщі, у Нижньосілезькому воєводстві. Адміністративний центр Легницького повіту.

Населення — 101,9 тис. осіб (2013).

Походження назви[ред.ред. код]

Деякі дослідники ототожнюють назву міста із назвою племені лугії. Так, про плем'я лугіїв (Lugii, Lygii) згадане на карті античного вченого Клавдія Птолемея 142—147 н. е., про них писав і Тацит. Обидва згадують і місто лугіїв — Lugidunum, яке ототожнюють як з Легницею (лат. Lignitium)[2], так і з Глогувом[3].

Існують і інші версії, пов'язані з назвою болотистої місцевості[джерело?].

Перша письмова згадка датується 1242[4].

Історія[ред.ред. код]

Перші документовані сліди слов'янського поселення на території сучасної Лігниці датуються VIII століттям. Дослідження показують, що під час царювання Мешко I тут близько 985 року побудувано поселення, згодом замок, одночасно з будівництвом замків у Вроцлаві та Ополе.

Старовинне польське місто (1149). Лігниця одна зі столиць Сілезького князівства першої польської князівської і королівської династії Пястів. Після поразки від монголів війська сілезького князя Генріха II Благочестивого (син Св. Ядвиги і Генріха I) у битві на Легницькому (Доброму) полі (нім. Вальштатська битва) і загибелі самого князя 9 квітня 1241 місто було осаджено монголами, але не здалося. Лігниця стала останнім пунктом просунення військ Батия на Захід.

Місто сильно постраждало під час Гуситських війн та тридцятирічної війни.

Після завершення правління князівської та королівської династії П'ястів, місто увійшло до складу Австрії 1675 року. У результаті першої Сілезької війни (1740—1742), місто в 1742 відійшло до Пруссії.

Під час семирічної війни 15 серпня 1760 року під Лігніцом (німецька назва міста) відбулась битва між військом прусського короля Фрідріха II та австрійцями в якій останні зазнали поразки.

В серпні 1813 році під командуванням Гебхарда Блюхера з'єднані російсько-пруські війська (Сілезьке військо) здобули перемогу при Кацбаху (німецька назва річки Качава) над французькими військами під командуванням Макдональда.

Лігніц до 1919 та з 1938 по 1941 входив до складу прусської провінції Сілезія, а з 1919 по 1938 та з 1941 по 1945 до Нижньої Сілезії.

У 1945, Лігніц як і вся Сілезія була окупована радянською Червоною Армією та Армією Людовою, в ході Сілезького наступу, як частина визволення Східної Німеччини. На той час велика частка німецького населення покинули місто, побоюючись помсти радянських військ, але багато хто повернувся після німецької капітуляції. Згідно з положеннями Ялтинської конференції та Потсдамської конференції, у 1945, місто як і Німецька Сілезія на схід від річок Одер і Нейсе була передана до Польщі.

З 1945 по 1984 у місті дислокувався штаб Північної групи військ, першим командувачем був Маршал Радянського Союзу Рокоссовський К. К. (29 травня 1945 — жовтень 1949). У Польщі Легницю називали «Малою Москвою».

З 1 червня 1975 по 31 грудня 1998, місто було центром Легницького воєводства. Після адміністративної реформи 1 вересня 1999 адміністративний центр Легницького повіту.

У 90-х роках у місті відкрились філіали Вроцлавського Політехнічного університету, мовний колегіум, Вища професійна школа та інші.

Географія[ред.ред. код]

Лігниця розміщена в Центральній Європі, у Нижній Сілезії, на північ від Судет.

У місті протікають 3 річки: Качава, Вержбяк та Чорна Вода.

Парки займають територію у 610 га, це 11 % від загальної площі міста. Перший парк, площею 50 га, було закладено в 1840 році.

Клімат[ред.ред. код]

Місто одне з найтепліших у воєводстві, середня температура за рік становить +9,2 °C, середня сума опадів складає 520 мм на рік. Вегетаційний період становить 225 днів на рік, цей показник один з найдовших у країні, що має позитивний вплив на навколишнє середовище.

Клімат Легниці
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середня температура, °C −2,1 −1 5,6 9,6 13,6 16,8 18,9 18,7 15,1 10,2 4,5 1 9,2
Норма опадів, мм 24 18 27 35 55 66 81 71 48 30 33 32 520
Джерело: [1]

Населення[ред.ред. код]

Динаміка населення міста в 1939—2014 роках.

Економіка[ред.ред. код]

Місто є центром польської мідної промисловості, тут розташовані три найбільші заводи з переробки міді.

У місті також діє Інститут кольорових металів, що складається з 3-х заводів з міделиварного; експериментальної металургії та експериментальної хімії та кафедри абразивів.

Найбільшу кількість співробітників (1300) використовує компанія Вінкельман — виробник водонагрівачів та комплектуючих для санітарно-гігієнічної промисловості та автомобільної промисловості.

Розвинуте сільськогосподарське виробництво.

Освіта[ред.ред. код]

Загальноосвітні школи[ред.ред. код]

У 1945 році в Лігниці була заснована I середня загальна середня школа імені Т. Костюшка, а в 1948 році II середня школа. У 1960 році з Злоториї була перенесена середня школа з українською мовою навчання. Вона спочатку мала номер III і була поєднана з середньою школою з навчанням мовою іврит.

У 1962 році школа з українською мовою навчання, що стоїть на вулиці імені Тараса Шевченка, виокремилася і отримала назву «IV Загальноосвітній ліцей у Лігниці»[5]. У школі працює багато художніх ансамблів, зокрема «Дикі бджоли», хор «Полонина», танцювальна група «Горицвіт», а також театральний гурток[6] У школі навчання відбувається в малих групах, існує співпраця з Вроцлавською політехнікою[pl] та школами в Україні.[7]

Університети[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Народжені в Лігниці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://stat.gov.pl/obszary-tematyczne/ludnosc/ludnosc/stan-i-struktura-ludnosci-oraz-ruch-naturalny-w-przekroju-terytorialnym-w-2013-r-stan-w-dniu-31-xii,6,16.html
  2. Pierre Deschamps. Dictionnaire de géographie ancienne et moderne. Straubling & Müller, 1922.
  3. James Cowles Prichard. Researches Into the Physical History of Mankind. Sherwood, Gilbert, and Piper. London, 1841.
  4. Georg Korn, Breslauer Urkundenbuch, Erster Theil, Breslau, Verlag von Wilhelm Gottlieb Korn 1870, s. 10.
  5. IV Загальноосвітній ліцей у Лігниці. Монографія школи diasporiana.org.ua
  6. ЗАПРОШУЄМО до ліцею! Наше слово, № 13, 27.03.2011
  7. Українські школи в Польщі чекають Наш вибір 30.04.2013

Посилання[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.