Канонік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кано́нік (від лат. canonicus, грец. κανων, «правило»), також крилошанин[1][2], або капітуляр[2] — у католицькій і англіканській церквах член капітули духовних осіб соборів і колегіальних церков[3][4]. Є дійсні (при єпископській резиденції) та почесні каноніки, що мають лише титул, без будь-яких обов'язків і прав.[2].

У православній церкві термін «канонік» має інше значення і стосується богослужбової книги, що містить канони Богородиці та ін.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Канонік, крилошанин [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Українська Мала Енциклопедія. — Кн. 5: Літери К–Ком. — Буенос-Айрес, 1959. — С. 591
  2. а б в Канонік [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 950
  3. Канонік // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
  4. Словник іншомовних слів. За редакцією О. С. Мельничука. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1974. — 776 с.
  5. Канонік [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.