Іоселіані Ярослав Костянтинович

Іоселіані Ярослав Костянтинович
Народився	29 лютого 1912(1912-02-29) село Лахірі, тепер Местійський муніципалітет, Грузія
Помер	23 березня 1978(1978-03-23) (66 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	пантеон Сабуртало
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	грузин
Діяльність	підводник, моряк
Галузь	військова справа
Alma mater	Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Знання мов	російська
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	капітан 1-го рангу
Партія	КПРС
Нагороди

Ярослав Костянтинович Іоселіані (29 лютого 1912(19120229), село Лахірі, тепер Местійський муніципалітет, Грузія — 23 березня 1978, місто Тбілісі, тепер Грузія) — грузинський радянський військовий діяч, командир підводного човна С-17, капітан 1-го рангу. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання. Герой Радянського Союзу (16.05.1944).

Життєпис

Народився в селянській родині в горах Верхньої Сванетії. Виховувався в інтернаті в Гаграх, де закінчив школу, потім — два курси Сухумського педагогічного технікуму. У 1933 році закінчив економічний факультет Московського фінансового інституту.

З квітня 1934 року перебував на службі у Робітничо-селянському Червоному флоті (ВМФ СРСР). У 1938 році закінчив Військово-морське училище імені Фрунзе в Ленінграді.

З червня 1938 по листопад 1939 року командував штурманською бойовою частиною підводного човна Щ-207 «Касатка» Чорноморського флоту. Потім відряджений на навчання, у 1940 році закінчив вищі спеціальні курси командного складу Навчального загону підводного плавання імені Кірова.

У листопаді 1940 року призначений помічником командира підводного човна Щ-216. Корабель ще добудовувався і вступив у дію лише в серпні 1941 року. На ньому Іоселіані виконав 6 бойових походів (включаючи транспортні походи в оточений Севастополь). Член ВКП(б) з липня 1941 року.

У червні 1942 року призначений командиром підводного човна «М-111» типу «Малютка» 3-ї дивізії підводних човнів бригади підводних човнів Чорноморського флоту. Під його командуванням з листопада 1942 по грудень 1943 року «М-111» здійснив 11 бойових походів, виконав торпедні атаки на 12 суден, з яких потопив 2 транспорти та ліхтер, а також пошкодив 1 транспорт.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фашистськими загарбниками зі звільнення Криму та виявлене при цьому геройство» Іоселіані Ярославу Костянтиновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У квітні 1944 року разом із екіпажем через Мурманськ переїхав до Великобританії, де прийняв у союзників підводний човен В-4 (колишній «Урсула») випуску 1937—1938 рр. У серпні 1944 року перевів підводний човен із Шотландії на базу в Полярний, де його включили до складу Північного флоту СРСР.

З січня 1945 по травень 1947 року командував підводним човном С-17 «Радянська Сванетія» Північного флоту, який вступив у бойовий склад флоту в травні 1945 року. З травня 1947 по квітень 1950 року служив інспектором групи інспекторів з підводних сил Головної інспекції ВМС.

У 1952 році закінчив військово-морський факультет Вищої військової академії імені Ворошилова.

З грудня 1952 року — командир бригади підводних човнів 4-го ВМФ на Балтійському морі. Після перебування в розпорядженні командувача флотом (з червня 1954 року) був у листопаді 1954 року призначений командиром бригади підводних човнів, що будуються. З листопада 1958 року перебував у науково-дослідній групі Генерального штабу. З жовтня 1959 року — начальник 1-го відділу управління начальника військово-морських навчальних закладів, з січня 1961 року — заступник начальника Вищого військово-морського училища підводного плавання імені Ленінського комсомолу.

У жовтні 1966 року звільнений у запас, проживав у Тбілісі.

Помер 23 березня 1978 року в Тбілісі. Похований на Сабурталінському цвинтарі Тбілісі.

Звання

• капітан 3-го рангу
• капітан 2-го рангу
• капітан 1-го рангу (27.04.1950)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (16.05.1944)
• орден Леніна (16.05.1944)
• чотири ордени Червоного Прапора (7.04.1943, 19.05.1943, 7.11.1944, 1954)
• орден Нахімова ІІ ст. (2.09.1944)
• орден Вітчизняної війни І ст. (7.12.1943)
• орден Червоної Зірки (20.06.1949)
• медаль «За бойові заслуги» (3.11.1944)
• медаль «За оборону Севастополя»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

Джерела

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред.. ред. коллегии И. Н. Шкадов. Москва: Воениздат, 1987. Т. 1 /Абаев — Любичев/. 911 с. (рос.)