Ісаєв Леонід Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ісаєв.
Ісаєв Леонід Олексійович
Народився 17 квітня 1937(1937-04-17)
Деркачі, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 9 січня 2019(2019-01-09) (81 рік)
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність політик
Alma mater УкрДУЗТ
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Знання мов українська і російська
Членство Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партія КПРС і Партія регіонів
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений працівник транспорту України

Ісаєв Леонід Олексійович (нар. 17 квітня 1937(19370417), м. Дергачі Харківської області — 9 січня 2019) — український політик, кандидат технічних наук, народний депутат України IV—VI скликань.

Освіта[ред. | ред. код]

В 1968 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту за спеціальністю інженер-механік, напрямок «Тепловози та тепловозне господарство».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 6-го скликання з червня 2010 до грудня 2012 від Партії регіонів, № 218 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з червня 2010). Член Комітету з питань соціальної політики та праці.

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до листопада 2007 від Партії регіонів, № 131 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член Комітету з питань транспорту і зв'язку (з липня 2006), член фракції Партії регіонів (з травня 2006).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 169, Харківська область, висунутий Блоком «За єдину Україну!». «За» 23.43 %, 28 суперників. На час виборів: начальник Харківського метрополітену, член Партії регіонів. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член групи «Європейський вибір» (червень 2002 — листопад 2003), член фракції «Регіони України» (листопад 2003 — вересень 2005), член фракції Партії регіонів «Регіони України» (з вересня 2005). Член Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (з червня 2002).

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

  • 1955—1956 — слюсар турбінного заводу, м. Харків.
  • 1956—1960 — служба в армії.
  • 1960—1961 — курсант технічної школи, м. Білгород.
  • 1961—1972 — помічник машиніста, машиніст, машиніст-інструктор, секретар цехової парторганізації депо «Октябрь» Південної залізниці, м. Харків.
  • 1972—1974 — старший ревізор служби локомотивного господарства, начальник відділу воєнізованої охорони Південної залізниці, м. Харків.
  • 1974—1983 — інструктор відділу транспорту і зв'язку Харківського обкому КПУ, другий секретар Ленінського райкому КПУ м. Харкова.
  • 1983—1984 — заступник начальника — дорожній ревізор з безпеки руху на Південній залізниці, м. Харків.
  • 1984—2002 — начальник ДП «Харківський метрополітен».

Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 171 (2004—2005)[4]; член Політради Партії регіонів.

Знак «Почесний залізничник» (1986). Заслужений працівник транспорту України (1996)[5]. Почесний працівник транспорту України (2002). Почесний громадянин міста Харкова (2000). Орден «За заслуги» III (травень 1997)[6], II ступенів (2004). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (грудень 2003)[7]. Почесна грамота ВР України (грудень 2005).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 17 грудня 2004 року № 1319 «Про скасування реєстрації та реєстрацію довірених осіб кандидата на пост Президента України Януковича В.Ф. у територіальних виборчих округах»
  5. ↑ Указ Президента України від 2 серпня 1996 року № 622/96 «Про присвоєння почесних звань України працівникам залізничного транспорту»
  6. ↑ Указ Президента України від 6 травня 1997 року № 386/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  7. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2036 «Про нагородження народних депутатів України Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Посилання[ред. | ред. код]

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісаєв_Леонід_Олексійович&oldid=41007049