Історична фабрика Масте-Барендорф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історична фабрика Масте-Барендорф
51°24′30″ пн. ш. 7°41′35″ сх. д. / 51.40860000002777497° пн. ш. 7.69333000002777734° сх. д. / 51.40860000002777497; 7.69333000002777734Координати: 51°24′30″ пн. ш. 7°41′35″ сх. д. / 51.40860000002777497° пн. ш. 7.69333000002777734° сх. д. / 51.40860000002777497; 7.69333000002777734
Тип музей
Країна  Німеччина
Адреса Baarstraße 220-226, 58636 Iserlohn
Засновано 1985
Історична фабрика Масте-Барендорф. Карта розташування: Німеччина
Історична фабрика Масте-Барендорф
Історична фабрика Масте-Барендорф (Німеччина)
Мапа

CMNS: Історична фабрика Масте-Барендорф у Вікісховищі

Історична фабрика Масте-Барендорф (нім. Historische Fabrikenanlage Maste-BarendorfHistorische Fabrikenanlage Maste-Barendorf) — пам'ятка культури і музей у місті Ізерлоні; у XIX столітті фабрика була промисловим поселенням, яке складалося з десяти будівель.[1]

Історія і опис[ред. | ред. код]

На початку XIX століття ізерлонські підприємці Дункер і Масте заснували на півночі від міста, на річці Барбах, фабрику з виробництва мідних виробів. Річка використовувалась для приведення в рух машин, установленних на підприємстві: спочатку це був прокатний станок і піч для відпалювання готових виробів. З часом був збудований ряд додаткових будівель, у котрих размістились фабричні цехи: ливарний, паяльний та інші. Так на цьому місці виникло ціле промислове поселення. У доповнення до голок, на підприємстві вироблялась меблева фурнітура, дверні ручки та свічники, які експортували не тільки у інші міста майбутньої Німецької імперії, але й у інші країни світу. У 1850 році співвласник Дункер вийшов з підприємства, у результаті чого компанія стала повністю належати сім'ї Масте. Після Першої світової війни будівлі заводу були продані або здані у оренду, а виробництво — зупинене.

У 1960-х роках у міської влади виникла ідея зберегти фабрику, створивши на базі вцілілих будівель промисловий музей, доступний для широкої публіки. Поступово будівлі були включені у список архітектурної спадщини міста і були повністю викуплені міською адміністрацією до 1981 року. Таким чином, у 1985 році, почалося будівництво музею і відновлення історичного селищя («Museums-und Künstlerdorfes»): у 1987 році на території фабрики був створений музей голок, який дозволив городянам отримати уявлення про найважливіше промислове виробництво міста у XIX столітті. Також було відновлене обладнання цеху по виробництву шпильок.

На початку XXI століття у ливарному цеху стали проводити демонстрації процесів, пов'язаних з литтям латунних деталей. Музей також пропонує і екскурсії для школярів і молоді. На його території проводять дитячі дні народження, а також — проходять весілля. Деякі будівлі використовують і як мистецькі майстерні: їх використовують у тому числі і призери змагань, що проводяться місцевим союзом «Märkischen Kulturkonferenz». Окрім того — як сама фабрика, так і територія навколо її, що обладнена велосипедними доріжками — стали популярнми місцем відпочинку городян. На території історичної фабрики функціонує кафе. Також, тут регулярно організовується місцевий різдвяний ринок і рок-фестиваль.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Figge, Katrin (29 листопада 2015). Burgen, Schlösser, Dörfer – Kleine Weihnachtsmärkte in NRW. Westfälische Rundschau (нім.). Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 3 листопада 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Götz Bettge. Iserlohn-Lexikon / Stadt Iserlohn. — 1. Aufl. — Iserlohn : Hans-Herbert Mönnig Verlag, 1987. — ISBN 3-922885-37-3.

Посилання[ред. | ред. код]