Істотний інфімум та істотний супремум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Концепції істотного супремуму і істотного інфімуму пов'язані з поняттями супремуму і інфімуму, але пристосовані до теорії міри і функціонального аналізу, де користувач часто працює з твердженнями не чинними для всіх елементів множини, але швидше майже скрізь, тобто, окрім як на множині міри нуль.

Визначення

[ред. | ред. код]

Нехай буде дійснозначна функція визначена на множині X. Дійсне число a зветься верхньою межею для якщо тобто, якщо множина

є порожньою. Нехай

буде множина верхніх меж Тоді супремум визначено через

якщо множина верхніх меж непорожня і інакше.

До того ж припустимо, що  — вимірний простір і, для простоти, припустимо, що функція є вимірною. Число називають істотною верхньою межею для якщо вимірна множина є множиною міри нуль,[a] тобто, якщо для майже всіх Нехай

буде множиною істотних верхніх меж. Тоді істотний супремум визначають як

якщо , і інакше.

Так само визначають істотний інфімум як супремум істотних нижніх меж, що є,

якщо множина істотних нижніх меж непорожня, і як інакше.

Приклади

[ред. | ред. код]

Розглянемо на дійсній осі міру Лебега і відповідну їй σ-алгебру Визначимо функцію через формулу

Супремумом функції є 5, а інфімумом −4. Однак, функція набуває цих значень лише на множинах {1} і {−1} відповідно, обидві міри нуль. which are of measure zero. В інших точках функцію приймає значення 2. Отже істотний супремум і інфімум для цієї функції 2.

Як ще один приклад розглянемо

З точки зору міри Лебега, раціональні числа мають міру нуль, тому тут істотний супремум це а істотний інфімум це

Подивимось на функцію визначену на всіх дійсних Її істотним супремумом є і її істотний інфімум це

Властивості

[ред. | ред. код]
  • Якщо маємо . Якщо міри нуль і .[1]
  • коли обидва множники праворуч невід'ємні.

Див. також

[ред. | ред. код]

Зауваження

[ред. | ред. код]
  1. Для невимірних функцій означення треба змінити, припускаючи, що міститься у множині міри нуль

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dieudonne J.: Treatise On Analysis, Vol. II. Associated Press, New York 1976. p 172f.

Посилання

[ред. | ред. код]