Ічнянський районний краєзнавчий музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ічнянський історико-краєзнавчий музей Pictogram infobox palace.png
Ічнянський історико-краєзнавчий музей.jpg
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна: м. Ічня (Чернігівська область)
Адреса вул. Воскресінська, 27
Засновано 1961 рік
Фонд бл. 7 тисяч од. зберігання основного фонду
Директор директор М. М. Даценко

Ічнянський історико-краєзнавчий музей — історичний і краєзнавчий музей у районному центрі Чернігівської області місті Ічня; регіональне зібрання матеріалів, документів, предметів і витворів мистецтва, що висвітлює історію, культурні і мистецькі традиції, природу і людський потенціал Ічнянщини; культурний осередок Ічні та району.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Ічнянський історико-краєзнавчий музей міститься у невеликому цегляному сучасному будинку неподалік центру Ічні за адресою:

вул. Воскресінська, буд. 27, м. Ічня—16703 (Чернігівська область, Україна).

Графік роботи музею: з 8.00 до 17.00, вихідний — понеділок[1].

Директор музею — Даценко Марина Миколаївна.

З історії музею[ред. | ред. код]

Історико-краєзнавчий музей в Ічні був заснований у 1961 році як музей, що діяв на громадських засадах.

Засновником музею був Микола Павлович Бутко, який доклав чимало зусиль для організації в Ічні краєзнавчого осередку. Потому музей очолювали В. Г. Колос, П. Д. Ковтун, П. Ф. Жиляєв, В. В.Борщенко і нині закладом керує М. М. Даценко.

30 червня 1997 року Ічнянський музей перетворено на відділ Чернігівського історичного музею[2].

Нині (2000-ні) Ічнянський історико-краєзнавчий музей — самостійний музейний заклад. Наприкінці 2000-х років, з огляду на величину фондів, назріла нагальна потреба з розширення площ експозиції і фондів, тим більше, що особливістю музею є дуже значна кількість виробів місцевих майстрів, витворів митців-аматорів тощо. Відтак, у планах місцевої влади спільно з ічнянськими музейниками є організація окремого художнього відділу музею, який має розміститися у розташованій неподалік — за декілька десятків метрів на іншій стороні вулиці — схожій на музей цегляній будівлі, що за СРСР правила за Будинок піонерів.

Керівники музею є активістами Історико-краєзнавчого товариства "Ічнянщина", заснованого 2015 року.

Фонди та експозиція[ред. | ред. код]

В Ічнянському історико-краєзнавчому музеї зберігається близько 7 тисяч експонатів основного фонду і приблизно стільки ж одиниць зберігання допоміжного фонду (2009), що віддзеркалюють природу та історію Ічнянського краю.

У фондах музею — комплекс матеріалів про німецько-радянську війну, історію Ічні часів німецько-фашистської окупації а також оригінальна колекція самоварів, кахлів, ікон і стародруків. Значну кількість експонатів становлять витвори місцевих митців, як професійних, так і аматорських, і майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, спеціально зроблені або подаровані музею. Серед таких робіт унікальна підбірка різьблень по дереву А. Штепи, художні полотна Рощака, В. Швидченка, П. Басанця, П. Михайлика, О. Тарасенка, Юрія Борща[3], кераміка М. І Піщенка.

Експозиція музею розміщується у 7 залах:

  1. художня зала;
  2. зала творчості народних умільців;
  3. «Історія (до ХХ ст.)» і «етнографія»;
  4. «Історія Ічнянщини на початку ХХ століття»;
  5. «Друга світова війна»;
  6. «Повоєнне життя на Ічнянщині»;
  7. «Природа Ічнянського краю».

Галерея (серпень 2010 року)[ред. | ред. код]

З експозиції Ічнянського музею.jpg З експозиції Ічнянського музею (1).jpg З експозиції Ічнянського музею (2).jpg З експозиції Ічнянського музею (8).jpg
у художній залі музею
стенд з виробами народних умільців
етнографічна експозиція
експонати музею

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Ічнянський історико-краєзнавчий музей Архівовано 8 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. на www.tour-cn.com.ua (веб-ресурс «Чернігів для туриста»)
  2. Ічнянський музей // Чернігівщина:Енциклопедичний довідник, К.: УРЕ і м. М. П. Бажана, 1990. — с. 286
  3. Історико-краєзнавчі музеї // Ічнянщина - край слави, праці, хліба і краси. Презентаційний збірник., К.: Український видавничий консорціум, 2009. — с. 28

Джерела та посилання[ред. | ред. код]