Абдул Салам Ареф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдул Салам Ареф
араб. عبد السلام عارف
Абдул Салам Ареф
Прапор
2-й Президент Іраку
8 лютого 1963 — 13 квітня 1966 року
Попередник: Мугаммед Наджіб ар-Рубаї
Наступник: Абдель Рахман Ареф
 
Партія: АСС
Народження: 21 травня 1921(1921-05-21)
Багдад
Смерть: 13 квітня 1966(1966-04-13) (44 роки)
Шатт-ель-Араб, в районі Ель-Курна
Віросповідання: Іслам

Медіафайли у Вікісховищі?

А́бдул Сала́м Муха́ммед А́реф (араб. عبد السلام عارف‎; 21 травня 1921 — 13 квітня 1966) — іракський військовик, державний та політичний діяч, міністр внутрішніх справ, президент Іраку від 1963 до 1966 року. Відіграв провідну роль у поваленні монархії. Маючи підтримку в армії та в партії Баас, Ареф став президентом після повалення Абдель Керіма Касема. Загинув в результаті авіакатастрофи на півдні Іраку.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 21 травня 1921 року в Багдаді, в родині торговця тканинами, який переїхав до столиці з Фаллуджі. 1934 року закінчив школу, після чого вступив до військового коледжу. 1941 року закінчив його, отримавши звання другого лейтенанта[1].

1948 року вирушив до Палестини на війну проти Ізраїлю. Після повернення на батьківщину увійшов до складу Головного командування збройних сил Іраку. 1951 року у складі британських підрозділів Ареф був відряджений на навчання в Дюссельдорф (Німеччина). Після повернення на батьківщину отримав звання генерал-майора.

Після повалення монархії Абдель Керім Касем очолив уряд і міністерство оборони Іраку, а Ареф став віце-прем'єром і міністром внутрішніх справ[2].

Президентство[ред. | ред. код]

Після військового перевороту 1963 року Абдул Салам Ареф був обраний новим президентом країни, пост глави уряду зайняв Ахмед Хасан аль-Бакр. До влади прийшла партія «Баас», яка за допомогою національної гвардії почала репресії проти комуністів та інших опозиційних сил. Від лютого до листопада 1963 року було вбито близько 5 тисяч осіб, а понад 10 тисяч — ув'язнено[3]. Разом з тим зростали внутрішні суперечності на тлі перемовин щодо об'єднання Іраку з Єгиптом, результатом чого став розпад соціалістичного блоку. Репресії підірвали довіру землевласників і селян до уряду. У той же час на півночі почались чергові військові дії проти курдських повстанців.

Спроби Баас знайти вихід з положення, що склалось, призвели до загострення суперечностей у партійному керівництві. У вересні у верхівці партії утворились два угруповання, суперечності між якими переросли у військові сутички[4]. Ареф скористався ситуацією, що склалась, і 18 листопада за підтримки військовиків організував державний переворот, усунувши бааситів від влади. Багатьох лідерів партії було заарештовано; серед заарештованих був і Саддам Хусейн — майбутній президент Іраку. У січні 1964 року пост глави уряду втратив Ахмед Хасан аль-Бакр, на його місце прийшов Тахір Ях'я. Таким чином Ареф зосередив у своїх руках всю повноту влади й установив у країні режим військової диктатури[5].

Абдул Салам Ареф формально визнав незалежність Кувейту, але не його кордони, встановлені Великою Британією. Він висунув територіальні претензії на острови Бубіян та Ель-Варба, а також на південну околицю іракського родовища нафти Ер-Румайла.

2 квітня 1965 року в північній частині Іраку знову почались військові дії з курдами. Лінія фронту розтягнулась на 500 кілометрів — від Захо до Ханакіна проти повстанців було кинуто 50 тисяч урядових військ. Іракська армія обстрілювала мирне населення курдських міст і проводила каральні рейди проти курдського населення в містах Кіркук, Ербіль і Захо[6].

Загибель[ред. | ред. код]

Увечері 13 квітня вертоліт з президентом вилетів з Басри до Багдада. Слідом за ним вилетіли ще два вертольоти, які досягнули пункту призначення. Однак вертоліт з президентом так і не з'явився. Уламки вертольоту були знайдені вранці наступного дня на березі річки Шатт-ель-Араб біля району Ель-Куна. Ніхто з пасажирів, які перебували на борту, не вижив[7].

13 грудня 2004 року невідомі злочинці у власному будинку вбили дочку Арефа, Сану Абдул Салам, разом з її чоловіком.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. الشقيقان.. رئيسان للجمهورية
  2. جلال طالباني بين ملوك ورؤساء العراق
  3. Ирак. История
  4. История стран Азии и Африки в Новейшее время. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — стор. 512
  5. History of Iraq: 1963—1970
  6. Курди й Курдистан
  7. Salaam Knowledge