Августин (Гуляницький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єпископ Августин
Єпископ Костромський та Галицький
24 грудня 1888 — 14 грудня 1891
Попередник: Олександр (Кульчицький)
Наступник: Віссаріон (Нечаєв)
Єпископ Аксайський,
вікарій Донської єпархії
30 вересня 1887 — 24 грудня 1888
Попередник: Серафим (Жемчужніков)
Наступник: Іоанн (Митропольський)
Єпископ Акерманський,
вікарій Кишинівської єпархії
16 жовтня 1882 — 30 вересня 1887
Попередник: Петро (Троїцький)
Наступник: Аркадій (Філонов)
Єпископ Михайлівський,
вікарій Рязанської єпархії
23 серпня 1881 — 16 жовтня 1882
Попередник: Авраамій (Летницький)
Наступник: Іустин (Полянський)
 
Ім'я при народженні: Андрій Федорович Гуляницький
Народження: 3 (15) липня 1838(1838-07-15)
Україна Україна село Піски, Полтавська губернія, тепер Чернігівська область
Смерть: 30 листопада (12 грудня) 1892(1892-12-12) (54 роки)
Катеринослав
Чернецтво з: 24 травня 1863
Хіротонія: 23 серпня 1881

Єпископ Августин (Андрій Федорович Гуляницький); 3 липня 1838, Піски — †30 листопада 1892, Катеринослав) — український та литовський релігійний діяч ХІХ століття, богослов, духовний письменник, журналіст, церковний історик.

Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої); з 19 січня 1891 Катеринославський та Таганрозький РПЦ(б).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у сім'ї священика Лубенського повіту.

1859 — закінчив Полтавську духовну семінарію, вступив до Київської духовної академії, де закінчив курс 1863 зі ступенем магістра богослов'я. Залишений при Академії бакалавром по класу викривального богослов'я.

У студентські роки займався літературною роботою.

24 травня 1863 — прийняв чернецтво. 24 червня рукопокладений у сан ієродиякона. 28 червня 1864 рукопокладений у сан ієромонаха.

Виконував роботу помічника інспектора та економа Київської духовної академії. Професорська діяльність ознаменувалася низкою статей з викривального богослов'я, надрукованих у «Трудах Київської духовної академії».

1867 — причислений до соборних ієромонахів Києво-Печерської лаври.

8 червня 1869 — зведений в сан архімандрита.

Еміграція до Литви[ред.ред. код]

З 10 листопада 1870 - ректор Вільнюської духовної семінарії та за сумісництвом настоятель віленського Свято-Троїцького монастиря. Служив у Литві до 1881 року, завоювавши великий авторитет у пастви та загалом місцевого імперського начальства. Це спонукало Синод до висвячення вихідця з Гетьманщини на єпископа - річ рідкісна у другій половині ХІХ століття, коли укарїнофобія, зокрема й церковна, стала державною політикою Російської імперії.

Архієрей[ред.ред. код]

27 червня 1881 — хіротонія в єпископа Михайлівського, вікарія Рязанської єпархії.

16 жовтня 1882 — призначений єпископом Акерманським, вікарієм Кишинівської єпархії, яка обіймала території Румунії, тимчасово окупованої Росією.

30 вересня 1887 — єпископ Аксайський, вікарій Донської єпархії.

Друга еміграція[ред.ред. код]

24 грудня 1888 — єпископ Костромський та Галицький.

Костромською єпархією керував три роки і за цей час встиг зробити багато корисного для клира та пастви: заснував благочинні ради, створив касу взаємодопомоги для духовенства[1]. Проте сам єпископ Августин всіляко дбав про повернення в Україну. Відтак 19 січня 1891 призначений єпископом Катеринославським та Таганрозьким з осідком в Україні.

Помер 30 листопада 1892 у Катеринославі. Похований у Катеринославському катедральному соборі.

Праці[ред.ред. код]

  • (рос.)Полемические сочинения против латинян, писанные в Русской Церкви в ХI и ХII вв. // ТКДА. 1867. № 6, 9;
  • (рос.)Два окружных послания св. Климента Римского о девстве и девственницах // Там же. 1869. № 5;
  • (рос.)Богословствование Шенкеля // Там же. 1869. № 9 (отд. отт.: К., 1869);
  • (рос.)Спор греков с латинянами об опресноках и квасном хлебе в таинстве Евхаристии // Там же. 1870. № 12;
  • (рос.)«Руководство к основному богословию» (Вильно, 1876 и след.),
  • (рос.)По поводу перевода одной церковной песни, напечатанного в «Душеполезном чтении» за настоящий год // Там же. 1883. № 7;
  • (рос.)По поводу перевода ирмоса 9-й песни канона в Великий Четверок // Там же;
  • (рос.)По поводу издания «Учебного Октоиха» и «Учебного Часослова»// Там же. 1888. № 11; Руководство к основному богословию. Вильна, 1876. М., 1887. 191410;
  • (рос.)Сборник слов, поучений, бесед, речей и кратких благочестивых размышлений. Вильна, 1893;
  • (рос.)Рассказы православного о католичестве. Вильна, 1894.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]