Авдонченко Наталія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Наталія Авдонченко
Особисті дані
Повне ім'я Наталія Михайлівна Авдонченко
Народження 5 липня 1967(1967-07-05) (56 років)
  Чернігів, УРСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція центральна захисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб завершила кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
19??—1991 СРСР «Легенда» ? (?)
1992 Росія «Інтеррос» ? (?)
1993 Росія/Росія «Русь» ? (?)
1994—1995 Росія СІМ (Москва) ? (?)
1996 Росія «Чертаново-СКІФ» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990—1991
1993 		СРСР СРСР
Росія Росія 		7 (0)
? (?)
Суддівська діяльність
Громадянство Росія
Місто Москва
Категорія арбітр ФІФА
Роки Змагання Ігор
1999 Росія Першість КФК
2003—2006 Росія Першість Росії серед дублерів
2006 Росія Другий дивізіон

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Наталія Михайлівна Авдонченко (рос. Наталья Михайловна Авдонченко; нар. 5 липня 1967, Чернігів, УРСР) — радянська і російська футболістка, футбольна суддя (арбітр ФІФА з 1999 року) українського походження, майстер спорту Росії. Чинний заступник голови комісії з жіночого футболу Московської колегії суддів з футболу, інспектор УЄФА та РФС[1][2].

Кар'єра гравчині[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Виступала за команду «Легенда» (Чернігів) до кінця 1991 року. У 1992 році стала чемпіонкою Росії у складі клубу «Інтеррос», увійшла до числа 33 найкращих футболісток року (центральна передня захисниця, № 3)[3]. У 1993 році стала срібним призером чемпіонату Росії у складі клубу «Русь» і знову потрапила до числа 33 найкращих на тій же позиції під тим же номером 3[4]. У 1994-1995 роках грала за московський СІМ[5].

У збірній[ред. | ред. код]

У 1990 році зіграла 6 матчів за жіночу збірну СРСР[6]:

  • 20 серпня проти КНДР (0:0)
  • 22 серпня проти Китаю (поразка 0:6)
  • 24 серпня проти другої збірної Китаю (перемога 1:0)
  • 26 серпня проти Китаю (поразка 0:3)
  • 14 вересня проти Франції (перемога 2:1)
  • 16 вересня проти Франції (0:0)

5 травня 1991 року зіграла матч проти Швеції (поразка 0:4)[7].

У 1993 році стала бронзовим призером Літньої Універсіади в Баффало в складі збірної Росії[8].

Кар'єра арбітра[ред. | ред. код]

Працювала в одній з дитячих спортивних футбольних шкіл[9]. Суддівську кар'єру розпочала в 1997 році, судила матчі першості ЛФК, чемпіонату Росії серед дублерів (в 2003-2006 роках) і Другого дивізіону ПФЛ. Також обслуговувала матчі першого Кубку президента, отримавши в пам'ятний подарунок наручний годинник від Павла Бородіна з написом «Від президента Росії»[8]. За її словами, судила декілька матчів юніорів «Спартака» за участю Артема Дзюби[10]. Високо оцінювала дисципліну «Спартака», «Локомотива» під керівництвом Саркіса Оганесяна і московського «Динамо» під керівництвом Сергія Силкіна; критично ставилася до дисципліни московського «Торпедо» і ЦСКА часів Юрія Аджема[8].

У жіночому Кубку УЄФА 2003/04 судила матч-відповідь чвертьфіналу між норвезьким «Кульботн» і шведським «Мальме» (1 0), а також матч-відповідь півфіналу «Франкфурт» - «Мальме» (4:1). У 2004 році обслуговувала матчі турніру за участю жіночих збірних Росії, Австралії, Китаю і Німеччини[9]. У 2005 році судила перший півфінальний матч між лондонським «Арсеналом» і шведським «Юргорден / Ельфше» в рамках жіночого Кубку УЄФА. У 2006 році обслуговувала два матчі Другого дивізіону ПФЛ — 20 липня між «Реутовим» і московським «Спортакадемклубом» (0:0) і 21 вересня між тульським «Арсеналом» і «Сочі» (перемога сочинців 3:1)[11]. У тому ж році визнана найкращою жінкою-арбітром за версією РФС[12]. У 2007 році судила матч зірок жіночого футболу проти зірок спортивної журналістики й отримала від РФС приз найкращій футбольній судді за 20 років існування жіночого футболу в СРСР і Росії[13].

У 2008 році вперше в своїй кар'єрі обслуговувала матчі чемпіонату світу серед дівчат (U-17), який проходив у Новій Зеландії[14][8]: зокрема, була головним арбітром зустрічі групового етапу Бразилія-Нігерія 5 листопада (2:2) і матчу за 3-тє місце Англія-Німеччина 16 листопада (0:3). У тому ж році третій раз поспіль виграла приз найкращої жінки-арбітра РФС[15]. У 2009 році включена в список суддів жіночого чемпіонату Європи в Фінляндії, не потрапивши навіть до попереднього списку, але замінивши в останній момент одну з представниць Німеччини[16]. У 2010 році повторно включена до списку суддів чемпіонату Росії[17].

Авдонченко офіційно завершила суддівську кар'єру 2012 року[18]. У 2016 році судила матчі Кубку Легенд[8]. На даний час є інспектором РФС і УЄФА, працює на матчах клубів і збірних (в тому числі юнацьких змагань)[8].

16 квітня 2018 року розкритикувала роботу глави департаменту суддівства та інспектування РФС Андрія Будогосського в зв'язку з його думкою з приводу інциденту в матчі «Краснодара» і «Арсеналу» 26-го туру чемпіонату Росії, коли нападник краснодарців Федір Смолов отримав жовту картку за симуляцію (Будогосський назвав рішення арбітра грубою помилкою)[19]. За словами Наталії Михайлівни, методи Будогосського застаріли[20]. Хоча Будогосського відправили у відставку, комітет з етики зайнявся розглядом висловлювання Авдонченко[21] і в підсумку відсторонив її від виконання обов'язків на місяць[22].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Захоплюється кулінарією, любить подорожувати по Росії. До футболу працювала вчителем фізкультури[8].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Інтеррос»
«Русь»
збірна Росія
  • Літня Універсіада
    • Бронзовий призер (1): 1993
  • Росія Арбітр року в Росії серед жінок (3): 2006, 2007, 2008

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Руководство МКСФ [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ МЕЖРЕГИОНАЛЬНЫЙ ЦЕНТР по подготовке судей и инспекторов при РОО МФФ [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ 33 лучшие футболистки по итогам сезона 1992 г. [Архівовано 16 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ 33 лучшие футболистки по итогам сезона 1993 г. [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Профиль на сайте womenfootball.ru (рос.)
  6. ↑ Матчи национальной женской сборной СССР по футболу в 1990 году [Архівовано 30 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Матчи национальной женской сборной СССР по футболу в 1991 году [Архівовано 15 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (за посиланням помилково вказана перемога над Францією 4:0)
  8. ↑ а б в г д е ж Наталья Авдонченко: «Каблуки? Нет. Кроссовки, однозначно!» [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ а б НАТАЛИЯ АВДОНЧЕНКО: "...МНЕ НИЧЕГО НЕ ОСТАВАЛОСЬ ДЕЛАТЬ, КАК НАЗНАЧИТЬ ПЕНАЛЬТИ". [Архівовано 1 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Наталья Авдонченко: В детстве Дзюба был самым высоким, но таким деревянным [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Судья Авдонченко Наталья Михайловна, Москва [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ РФС называет Лучшую футболистку, Лучшего голкипера–женщину, Лучшего арбитра–женщину сезона 2006. [Архівовано 14 травня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ 20 лет женскому футболу в России (рос.)
  14. ↑ Россиянка будет судить матчи чемпионата мира среди девушек (U-17). Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 11 березня 2021.
  15. ↑ Сухина признан РФС лучшим арбитром минувшего сезона [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Российский арбитр Авдонченко будет работать на женском чемпионате Европы [Архівовано 26 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Бюро Исполкома РФС утвердило список судей женщин, рекомендованных для обслуживания Чемпионата, Кубка и Первенства России среди женских команд 2010 г. [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ Арбитр Авдонченко объявила о завершении карьеры (рос.)
  19. ↑ Глава судейства РФС прокомментировал желтую карточку Смолова [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ В судейском комитете РФС раскритиковали работу Будогосского (рос.)
  21. ↑ Комитет по этике РФС рассмотрит дело члена судейского комитета за ее интервью (рос.)
  22. ↑ Член исполкома РФС Авдонченко отстранена от футбола на месяц за критику Будогосского [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авдонченко_Наталія_Михайлівна&oldid=35837058