Локомотив (Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Локомотив» (Москва)
Локомотив Москва.png
Повна назва Футбольний клуб
«Локомотив»
Прізвисько червоно-зелені, Локо,
паровози, гудки, кочегари
Рік заснування 12 січня 1936
Місто Москва, Росія Росія
Стадіон «Локомотив»
Вміщує 28 800
Президент Росія Ілля Геркус
Головний тренер Росія Юрій Сьомін
Ліга Чемпіонат Росії
2012/13 9
Домашня
Виїзна
Запасна

«Локомоти́в» (рос. «Локомотив») — російський футбольний клуб з міста Москва. Виступає у Російській Прем'єр-Лізі. Заснований у 1923 році.

Колишні назви: КЖР (19231931), «Казанка» (19311936).

Історія і традиції[ред.ред. код]

Футбольний клуб московського «Локомотива» веде свою історію з 1923, коли був утворений Клуб ім. Жовтневої революції (рос. Клуб им. Октябрьской революции, КОР), який об'єднав найсильніших футболістів Казанської та інших залізниць Московського вузла.

Наприкінці 1920-х і початку 1930-х років КОР постійно фігурує серед найсильніших футбольних колективів Москви, багато його представників (зокрема, центрова трійка нападу першої команди КОРа Чеснов — Загрядський — Дементьєв, лівий край Холін) входять до складу збірних команд Москви. У 1935, коли було створено Добровільне спортивне товариство залізничників «Локомотив», у його футбольну команду, що представляло столицю СРСР, увійшли найкращі гравці КОРа, а також ряд інших профспілкових футболістів: Гранаткін, Ільїн, Соколов, Теренков, Жуков, Гвоздков.

Московський «Локомотив» матчем з динамівцями Ленінграда 22 травня 1936 відкрив перший розіграш клубного чемпіонату СРСР з футболу. У цьому турнірі зайняли 5 місце. В осінньому чемпіонаті того ж року «Локомотив» піднявся на сходинку вище.

Але найбільшого свого успіху «Локомотив» домігся в перерві між двома чемпіонатами країни 1936, став першим володарем Кубка СРСР.

У 1937-1940 рр. московський «Локомотив» у чемпіонатах країни незмінно демонстрував гарну гру, монолітність і стабільність всіх своїх ліній. Це підтверджувалося результатами в чемпіонатах країни: у 1937 — 6-е місце, в 1938 — 8-е, в 1939 році — 5-е, в 1940 — 6-е. У турнірах 1936—1940 рр. лише московський «Спартак» і тбіліське «Динамо» постійно займали місця вище «Локомотива».

Не так вдало виступав «Локомотив» у розіграші Кубка СРСР: 1937 вибув в 1/2 фіналу від московського «Динамо» (1:4), 1938 в 1/16 фіналу поступився київському «Динамо» (0:2), 1939 в 1/8 фіналу — московському «Спартаку» (0:1).

У команду прийшли молоді талановиті гравці: захисник Іван Станкович (в «Локомотиві» в 1937—1939 рр.), півзахисники Володимир Мошкаркін (1938—1940) та Олександр Прохоров (1940), нападник Василь Карцев (1939—1940). Пізніше всі вони перейшли в інші московські клуби: «Динамо», ЦДКА і «Торпедо». Форвард Володимир Огурцов провів у клубі чотири сезони (1937—1940), а Віктор Лахонін грав в «Локомотиві» з 1938 по 1950 (спочатку в ролі нападника, а після війни — півзахисником). Тренував команду, починаючи з 1937, Михайло Сушков.

У 1941 футболісти «Локомотива» увійшли до складу знову сформованих перших і других збірних профспілок.

У 1945—1950 рр. в розіграшах Кубка СРСР «Локомотив» виступав невдало. Тренували команду Дмитро Максимов (1948) і Гавриїл Качалін (1949, 1950).

У 1952 «Локомотив» вдруге у своїй історії повернувся у вищу лігу. У цей рік він в турнірній таблиці посів 9-е місце. У наступному сезоні тренерське місце зайняв колишній тренер ЦДКА - ЦДСА Борис Аркадьєв. Під його керівництвом клуб займав такі місця у чемпіонатах країни: 1953 — 6-е, 1954 — 10-е, 1955 — 5-е, 1956 — 10-е, 1957 — 4-е, 1958 — 5-е, 1959 — 2-е, 1960 та 1961 років — 5-е; виграш Кубка СРСР у 1957, виступ у фіналі кубкових змагань у 1953, 1955, 1958 рр.

Багато гравців «Локомотива» увійшли до списку 33 найкращих футболістів країни. Це були Герман Апухтін, Віталій Артем'єв, Юрій Ковальов, Володимир Маслаченко, Євген Рогов, Віктор Ворошилов, Валентин Бубукін, В'ячеслав Спиридонов.

У 1962 «Локомотив» зайняв 13 місце на чемпіонаті країни, в наступному сезоні — 17-е і втретє у своїй історії вибув з вищої ліги. На тренерському містку Бориса Аркадьєва змінив у 1967 Валентин Бубукін.

У 1972 «Локомотив» повернувся до вищої ліги (на один сезон), а потім з 1975 грав у ній ще шість років.

У 1972—1978 рр. командою керував Ігор Волчок, в 1979—1980 рр. — Віктор Мар'єнко. Показники команди в ці роки: 1972 — 15-е місце, 1975 — 11-е, 1976 (в) — 15-е, 1976 (о) — 8-е, 1977 — 7-е, 1978 — 15-е, 1979 — 12-е, 1980 — 18-е.

Найкращими в ці роки були воротарі Золтан Мілєє, Валерій Самохін і Валерій Новіков, захисники Володимир Перегонцев, Сергій Камзулін, Володимир Рятсовський, Олексій Овчинников, Микола Калайчев та Євген Александров, півзахисники Юрій Сьомін, Анатолій Соловйов і Олександр Авер'янов, нападники Гіві Нодія, Валерій Газзаєв, Володимир Ештреков і Валерій Петраков, а в самому кінці 1970-х років — захисник Борис Кузнецов, нападники Юрій Пантелєєв, Микола Бадусов і Володимир Муханов. У двох останніх сезонах «Локомотива» у вищій лізі відзначився як снайпера Петраков.

Найкращим бомбардиром «Локомотива» за сезон залишився Віктор Ворошилов (1961 — 19 голів), більше всього м'ячів у чемпіонатах СРСР у Віктора Соколова (80), найбільше матчів за «Локомотив» зіграв Валентин Бубукін (232).

Сім сезонів московський «Локомотив» грав у другій лізі.

З приходом на місце головного тренера Юрія Сьоміна в 1986 результати «Локомотива» стали поліпшуватися — після 7 років поспіль, проведених в 1-й лізі, в 1988 році клуб повернувся в еліту радянських чемпіонатів, а в 1990 дійшов до фіналу Кубка СРСР, де поступився київському «Динамо».

З 1992 по 2006 рр. президентом клубу був Валерій Філатов, а тренував клуб аж до виклику в збірну в 2005 тренерський тандем Юрій Сьомін (головний тренер) — Володимир Ештреков. Перше чемпіонство прийшов до команди в 2002 році. У тому ж році відкрився ультрасучасний стадіон «Локомотив». У 1998 та 1999 роках команда двічі поспіль доходила до 1/2 фіналу Кубку Володарів Кубків.

У 2001—2003 рр. «Локомотив» брав участь в основному раунді Ліги Чемпіонів і двічі виходив у подальші стадії змагань.

У 2005 після майже 19 років тренерської роботи (з перервою в 1991) з посади головного тренера команди пішов Юрій Сьомін. Його місце зайняв Володимир Ештреков, який добився з командою третього місця в чемпіонаті Росії і виходу в плей-офф Кубка УЄФА.

З грудня 2005 по 5 жовтня 2006 команду тренував сербський фахівець Славолюбом Муслін. Кінець сезону 2006 клуб провів під керівництвом Олега Долматова.

26 грудня 2006 на засіданні Ради Директорів клубу було прийнято рішення призначити президентом клубу Юрія Сьоміна, а тренером — Анатолія Бишовця.

Після закінчення чемпіонату Росії 2007 незважаючи на перемогу в Кубку Росії, за невиконання поставленого завдання Юрій Сьомін та Анатолій Бишовець були звільнені від займаних посад. Виконувачем обов'язків головного тренера був призначений Рінат Білялетдінов. 6 грудня того ж року трирічний контракт з «Локомотивом» підписав колишній тренер пермського «Амкара» Рашид Рахімов. У 2008 році «Локомотив» зайняв 8-е місце у підсумковій турнірній таблиці; керівництво клубу прийняло рішення залишити на посаді тренера Рахімова.

На початку наступного сезону «Локомотив» невдало стартував в чемпіонаті, а також не зумів виконати завдання попадання в єврокубки через Кубок Росії, після чого 28 квітня 2009 року Рашид Рахімов був усунений від роботи з командою. До червня 2009 року виконувачем обов'язків головного тренера став Володимир Мамінов. 26 травня одноголосним рішенням Ради директорів клубу головним тренером був призначений Юрій Сьомін.

Досягнення[ред.ред. код]

У Росії[ред.ред. код]

  • Чемпіон Росії (2): 2002, 2004
  • Срібний призер Чемпіонатів Росії (4): 1995, 1999, 2000, 2001
  • Бронзовий призер чемпіонатів Росії (4) 1994, 1998, 2005, 2006
  • Володар Кубка Росії (6): 1996, 1997, 2000, 2001, 2007, 2015
  • Фіналіст Кубка Росії (1): 1998
  • Володар Суперкубка Росії (2): 2003, 2005

У СРСР[ред.ред. код]

  • Володар Кубка СРСР (2): 1936, 1957
  • Срібний призер чемпіонату СРСР (1): 1959

Міжнародні[ред.ред. код]

  • Володар Кубка Співдружності (1): 2005
  • Володар Кубка МССЖ (5): 1974, 1976, 1977, 1983, 1987
  • Учасник півфіналу Кубка Кубків (2): 1998, 1999

Посилання[ред.ред. код]