Авдіївка (Сосницький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Божник.jpg
Дзвіниця авд.jpg
Авд паска.jpg
село Авдіївка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Сосницький район
Рада/громада Авдіївська сільська рада
Код КОАТУУ 7424980501
Основні дані
Засноване 1596[1]
Населення 2012
Площа 6,38 км²
Густота населення 315,36 осіб/км²
Поштовий індекс 16110
Телефонний код +380 4655
Географічні дані
Географічні координати 51°46′38″ пн. ш. 32°47′02″ сх. д. / 51.77722° пн. ш. 32.78389° сх. д. / 51.77722; 32.78389Координати: 51°46′38″ пн. ш. 32°47′02″ сх. д. / 51.77722° пн. ш. 32.78389° сх. д. / 51.77722; 32.78389
Середня висота
над рівнем моря
171 м
Місцева влада
Адреса ради 16110, Чернігівська обл., Сосницький р-н, с.Авдіївка, вул. Сіверська, 25 , тел. 2-61-98
Карта
Авдіївка. Карта розташування: Україна
Авдіївка
Авдіївка
Авдіївка. Карта розташування: Чернігівська область
Авдіївка
Авдіївка
Мапа

Авді́ївка — село в Україні, в Сосницькому районі Чернігівської області. Населення становить 2012 осіб. Орган місцевого самоврядування — Авдіївська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село лежить на півдорозі між Сосницею і Новгородом-Сіверським, старе поселення розташоване на річці Кистер, що впадає в Убідь.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Авдіївки
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −3,8 −2,9 2,1 12,2 19,8 23,0 24,3 23,5 18,1 11,0 3,3 −1 10
Середня температура, °C −7 −6,2 −1,4 7,6 14,3 17,6 19,0 18,0 13,0 6,9 0,7 −3,7 6
Середній мінімум, °C −10,2 −9,5 −4,9 3,0 8,9 12,3 13,8 12,6 7,9 2,9 −1,9 −6,3 2
Норма опадів, мм 42 33 34 42 46 70 81 64 49 42 49 50 602
Джерело: climate-data.org

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Авдіївки — скіфська могила і поселення часів Київської Держави (10 — 13 ст.). Курган часів Русі досліджував 1870 року Дмитро Самоквасов, де були знайдені мідні і срібні монети, мечі та сокири[2]

Перша згадка — 1596[3].

За легендами, село засноване Авдієм, боярином новгород-сіверського князя. Принаймні, в часи козаччини про село вже є численні згадки — одним із перших поселенців згадується Волошко. Таке прізвище і досі побутує в селі. Селище — місце першого поселення авдіївців, було знищене московськими військами Петра I під час боротьби гетьмана Івана Мазепи і зараз від нього нема й помітного сліду. Так само як і практично безслідною залишилась Лиса Гора — традиційне місце відьомських шабашів[4].

Про боярина Авдія згадує і архієпископ Чернігівський Філарет Гумілевський[5]

Село належало полковнику Василю Дуніну- Борковському, гетьманам Данилу Апостолу та Івану Скоропадському. Нащадків останнього досі в селі називають Шкурапатськими. Зберігся Панський ставок — частина маєтності Скоропадських. Урочище Три Ставки на хуторі Наталіївському, де було виробництво цегли, також має лише ставки — їх нищити комуністам було найважче.

За переписом 1666 року в Авдіївці було 38 ґрунтових селянських дворів, 1 підсусідок, 22 бобилі. Селяни мали 19 волів, 61 коня.

Населення Авдіївки брало участь у визвольній війні українського народу 1648—54, революційних подіях 1905—07. У 1845 році засновано цукровий завод Скоропадських, а 1847 засновано цукровий завод (на хуторі Наталіївському) купців Биховських. Діяло земське однокласне училище (1875), відкрите стараннями видатного земського діяча Олександра Карпинського. Збереглася могила вчительки Євдокії Нерети біля Казанської церкви. Тоді ж Авдіївка стала центром окремої волості.

У 1866 році в Авдіївці налічувалося 239 дворів, 1818 жителів, у 1897 - 524 двори і 2825 жителів[6] В селі з 1875 року діяло земське однокласне училище, 5 разів на рік проходили ярмарки. За даними Філарета Гумілевського у 1860 році прихожан у церкві було 1062 чоловіків та 1130 жінок. А в самому храмі на рештах древнього іконостасу був напис: "сей иконостас соделань при священнике ОТЦЕ Остапе со Яковомь Мазепою..."[7] Найперша церква в Авдіївці згадується 1643 року. Первісно церква була посвячена Різдву Христовому, а коли згоріла - побудована кам'яна і, як наслідок русифікації церковного українського життя російським Синодом, найменована Казанської ікони Божої Матері.

1900 року в селі відкрита народна бібліотека, попечителем якої був Василь Скоропадський. 1911 року бібліотека мала найбільшу кількість передплатників у повіті - 376, видач - 921. Згодом, у 1923 році, вона була у віданні місцевого осередку товариства "Просвіта".[8]

1908 року в селі відкрита медична амбулаторія.

1905 року через вбивство есерами на чолі із Савицьким російського урядника Борсукова, в селі введено військовий стан. У селі постійно перебували урядник і два стражники - інгуші. [9] Авдіївський поміщик Георгій Скоропадський був головою Сосницької повітової земської управи та членом Державної Думи Російської імперії[10]

У січні 1918 року у селі створено ревком на чолі з Іваном Бугровим. Авдієвець Гаврило Корнієнко воював у Сірожупанній дивізії армії УНР і брав участь у параді, який приймав гетьман Павло Скоропадський. В 1920-і роки в селі діяли два повстанські загони Рака та Ващенка, які виступали за УНР. У 1921 році створено комуну "Свобода", яку 1930 року перетворено на колгосп "Перемога". У 1933 році було створено МТС. Село постраждало від Голодомору-Геноциду 1932—1933 року, організованого комуністичною владою Москви. Про це згадує Тарас Кашич: "Нині покійна прабаба, яка з 1907 року народження, розповідала, що люди і люпин їли - потім сліпли. Люди ходили опухші, з ніг тікла сукровиця. На печі висів вузлик з квасолею і той забрали, ходили по дворах прод - загони з металевими палками і штирхали ними землю, так шукали закопане зерно... У сусідів, що жили навпроти через дорогу, вузлик зерна забрали з дитячої колиски, яка висіла посеред хати на верьовках, прибитих до сволоку. Люди ходили по селу, щось міняли, щоб якось вижити, ходили в Понорницю в базар - міняли не фунтами як було раніше, а стаканами. Розповідала що і їжаків їли і ворон стріляли із берданки та їх їли. Ходили до старих колгоспних буртів, де зберігається зимою картопля, і шукали лушпиння чи гнилу їли і виживали хто як міг. Пропаганда партійна волала на ввесь світ, що то був неурожай засуха, - брехня, яку видумали совети: якщо і була б засуха і неурожай, люди вижили б на старих запасах"[11].

Під час радянсько - німецької війни біля села відбувалися досить значні бої [12] Під час окупації села німцями відкрито церкву, яка була закрита комуністами. Церква, за спогадами Поліни Єрашової, діяла до 1958 року.

Під час німецької окупації показово повішено колишнього голову сільради Миколу Васюка та розстріляно окупантами його дружину і дітей. Вбили окупанти також вчителів Семена Лялька, Федора Деркача, Степаниду Рибалко, першого голову колгоспу "Веселий гай" Євраха Куліша та його дружину, першого голову колгоспу "Перемога" Петра Жука та інших[13]. В той же час комуністичні партизани вбили священика о. Мисаїла та Івана Лазаренка, єдиною виною якого було те, що мав доброго кожуха.

В селі — колективні могили сталінських солдатів. 298 уродженців села сталінські генерали довели до смерті на фронтах Другої світової війни. 1958 р. встановлено меморіальні плити в пам'ять про жертв сталінських мобілізацій.

До складу Авдіївки входить колишнє село Лузики.

В Авдіївській школі навчався заслужений художник Російської Федерації Анатолій Степанович Шульжинський (нар. 1938), уродженець села Лоска, який довгий час жив і працював у Норильську.

Назви кутків та урочищ: Чепурнівка, Ковалівка, Аксютовка, Єгорівка, Індиковка, Забігайлівка, Поділ, Понорницький шлях, Шаболтасівський шлях, Гвоздове, Копані Штани, Авраменкова, Миска, Шкрамадиха, Надточіївка, Пашкове, Три ставки, Кругле.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Мороз, Олексій (2019). Авдіївка та її околиці (українською). Мена: "Домінант". с. 7–8. ISBN 978-617-7642-13-7. 
  3. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (українською). Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" імені М.П.Бажана. 1990. с. 33. ISBN 5-88500-011-5. 
  4. Акурайку. Вікіпедія (uk). 2020-02-02. Процитовано 2020-02-02. 
  5. Гумілевський, Філарет (1874). Историко - статистическое описание Черниговской епархии. Книга 6 (російською). Чернігів. 
  6. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (українською). Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" імені М.П.Бажана. 1990. с. 33. ISBN 5-88500-011-5. 
  7. Гумілевський, Філарет (1874). Историко- статистическое описание Черниговской епархии. Книга 6 (російською). Чернігів. 
  8. Мороз, Олексій (2019). Авдіївка та її околиці (українською). Мена: "Домінант". с. 65. ISBN 978-617-7642-13-7. 
  9. Мороз, Олексій (2019). Авдіївка та її околиці (укрїнською). Мена: "Домінант". с. 77. ISBN 978-617-7642-13-7. 
  10. Скоропадський Георгій Васильович. Вікіпедія (uk). 2019-12-04. Процитовано 2020-02-02. 
  11. Тарас Кашич. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-02-02. 
  12. Бойовий шлях дивізії “Дас Рейх” по Чернігівщині: Авдіївка-Мена-Макошине-Борзна-Прилуки-Ромни. Північний Вектор (uk). 2019-11-28. Процитовано 2020-02-02. 
  13. Авдіївські трагедії часів Другої світової війни | Товариство «Чернігівське земляцтво» (uk). Процитовано 2020-02-02. 

Посилання[ред. | ред. код]