Новгород-Сіверський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Новгород-Сіверський
Novhorod-Siversky-COA.png
Герб Новгорода-Сіверського
Головну площу міста прикрашає комплекс Торгових рядів XIX століття
Головну площу міста прикрашає комплекс Торгових рядів XIX століття
Новгород-Сіверський на мапі України
Новгород-Сіверський на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область
Район Новгород-Сіверський район/Новгород-Сіверська міська рада
Код КОАТУУ 7423610100
Засноване 10 століття, перша писемна згадка — 1044
Магдебурзьке право 1620
Населення 14025 (01.01.2011)[1]
Площа 11,81 км²
Поштові індекси 16000-16004
Телефонний код +380-4658
Координати 52°00′31″ пн. ш. 33°16′25″ сх. д. / 52.00861° пн. ш. 33.27361° сх. д. / 52.00861; 33.27361Координати: 52°00′31″ пн. ш. 33°16′25″ сх. д. / 52.00861° пн. ш. 33.27361° сх. д. / 52.00861; 33.27361
Водойма р. Десна
День міста 16 вересня[2]
Відстань
Найближча залізнична станція Новгород-Сіверський
До обл./респ. центру
 - автошляхами 176 км
Міська влада
Адреса 16000, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, м. Новгород-Сіверський, вул. К. Маркса, 2
Міський голова Пунтус Сергій Вікторович

Commons-logo.svg Новгород-Сіверський у Вікісховищі

Но́вгород-Сі́верський — місто обласного[3] значення в Чернігівській області, центр Новгород-Сіверського району. Розташоване на річці Десна. Є одним із найпівнічніших міст України. Населення на 1 грудня 2010 року становило 14 025 мешканців.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Новгород-Сіверський розкинувся на північному сході Чернігівської області на мальовничих берегах Десни.

Відстань до обласного центру — 171 км.

Координати міста: 52°00'31" пн. ш. 33°16'25" сх. д.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний. Середньорічна температура повітря становить 6,7 °C, найнижча вона у січні (мінус 7,1 °C), найвища — в липні (18,7 °C). У середньому за рік у Новгород-Сіверському випадає 599 мм атмосферних опадів, найменше — у березні та жовтні, найбільше — у червні та липні. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 79%, найменша вона у травні (69%), найбільша — у грудні (89%). Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні. Найбільша швидкість вітру — взимку, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,3 м/с, у липні — 3,2 м/с.[4]

Назва[ред.ред. код]

Назва міста дійшла до нас у первісному вигляді і походить вона від укріплення Новий Городок, що виникло на старому городищі сіверян.

Історія[ред.ред. код]

Див. також: Сіверське князівство, Новгород-Сіверська стоянка

Починаючи із шостого століття нашої ери, територію Новгорода-Сіверського стали заселяти східнослов'янські племена сіверян.

Перша письмова згадка про Новгород-Сіверський міститься в «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям», датованому 10781079 роками. Але ще раніше, 988 роком, у «Повісті минулих літ» позначено, що інший великий київський князь Володимир, хреститель Київської Русі, наказав будувати міста «на Десні, на Острі і на Рубежі, на Сулі і на Стугні», щоб поставити надійний заслін постійним набігам кочівників. На місці колишнього сіверянського городища, на найвищому і найкрутішому пагорбі придеснянських схилів невідомі будівничі звели укріплення. Невдовзі тут уже височіли стіни і вежі міста-фортеці.

Петропавлівська церква Спаського монастиря

У 1097 році, згідно з рішенням з'їзду князів у Любечі, Новгород-Сіверський стає стольним градом удільного князівства сина київського князя Святослава Ярославовича Олега Святославовича і за часи існування князівства досяг вершини свого розквіту, розвиваючи залізоробне, ковальське, гончарне, деревообробне та ювелірне мистецтва.

У 1239 році навала монголо-татарських орд Батия практично стерла з лиця землі Новгород-Сіверський. Знекровлений і запустілий Сіверський край у 1355 році був звільнений Ольгердом від влади Золотої Орди. Новгород-Сіверський уділ великий князь Литовський Ольгерд передав своєму синові Корибуту-Дмитру. Протягом перебування в складі Великого князівства Литовського і Руського землі Сіверського князівства кілька разів змінювали господаря (див. статтю «Сіверське князівство»).

У 1450-х роках Великий князь Литовський Казимир надає новгород-сіверську землю «для годування» князю-московиту Шемячичу Івану Дмировичу, який попросив політичного притулку в Литві, тому що ворогував із великим князем Московським Іваном III. 1500 року князь Новгород-Сіверський Василій Іванович Шемячич вчинивши державну зраду переходить на державну службу до московського князя Івана III, що спровокувало чергову Московсько-Литовську війну. В квітні 1500 року Новгород-Сіверський було окуповано московськими військами.

Лише в 1618 році, згідно з Деулінським перемир'ям, Чернігово — Сіверські землі повернуто Речі Посполитій, а Новгород-Сіверський став центром повіту Чернігівського воєводства. У 1620 р. першим серед міст Чернігівщини отримав магдебурзьке право. Герб наданий в 1620 р. королем Сигізмундом III. В зеленому полі зображувалась міська стіна з баштою, а з боків — золоті спис і шабля. Герб символізує серйозний опір жителів міста військам Лжедмитрія, вчинений восени 1604 р.

Після визвольної війни 1648–1654 років місто увійшло до складу новоствореної держави — Гетьманщини. З 1649 року Новгород-Сіверський — сотенне місто Ніжинського, а з 1663 року — Стародубського полків, він перетворюється в значний культурний центр. Того часу в Спасо — Преображенському монастирі було створено слов"яно — латинську школу, працювала перша на Лівобережній Україні друкарня, заснована відомим церковним діячем і просвітителем того часу, настоятелем монастиря Лазарем Барановичем, яка видавала книги церковного і світського змісту, серед яких був і «Буквар».

1667 року за умовами Андрусівського перемир'я увійшов до складу Московського царства.

У 17811796 роках Новгород-Сіверський був центром Новгород-Сіверського намісництва Російської імперії, що включало 11 повітів і дві колишні столиці Гетьманської України — Батурин і Глухів. У 1796 році Новгород-Сіверський набув статусу повітового центру Малоросійської, а з 1802 року — Чернігівської губернії.

XVII–XVIII століття виявилися сприятливими для розвитку Новгород-Сіверського. Він розширюється, розбудовується та зводяться: величний Успенський собор, ансамбль Спасо — Преображенського монастиря, оригінальний витвір українського дерев"яного зодчества — церква святого Миколи-Чудотворця, Тріумфальна арка, що споруджена перед приїздом імператриці Катерини II до Новгорода-Сіверського.[5]

Серія адміністративних реорганізацій, що відбулися після Жовтневого перевороту в 1917 році, торкнулося і міста князя Ігоря. У 1923 році воно стало центром району та округу, через два роки увійшло до складу Глухівського, а в 1930 році — Конотопського округів. У 1932 році Новгород-Сіверський стає районним центром новоутвореної Чернігівської області.

Про історію міста український письменник Володимир Малик написав історичні романи «Черлені щити» та «Князь Ігор», де описано похід князя Новгород-Сіверського Ігоря на половців у 1185 році.

11 березня 2014 року місто Новгород-Сіверський віднесене до категорії міст обласного значення.[6]

Населення[ред.ред. код]

  • 1781 — 2038 душ чоловічої статі (по рум'янцівського опису)[Джерело?]
  • 1892 — 8115 (4235 чоловіків та 3880 жінок)
  • 1897 — 9 тис. осіб (українці — 4884, євреї — 2941, росіяни — 1296)
  • 1913 — 9,7 тис. осіб
  • 1959 — 11,5 тис. осіб
  • 1964 — 12 тис. осіб
  • 1974 — 13,5 тис. осіб
  • 1991 — 15,6 тис. осіб
  • 1996 — 16 тис. осіб
  • 2007 — 14,4 тис. осіб
  • 2009 — 14,2 тис. осіб
  • 2014 — 13,8 тис. осіб.[Джерело?]

Пам'ятки історії та культури[ред.ред. код]

Гончарні клейма[ред.ред. код]

Освіта і культура[ред.ред. код]

Міська бібліотека
Парк ім. Шевченка
Пам'ятник Комосі А. С.
Пам'ятник Курганському І. Д.
Пам'ятник Майстренку Б. О.
Пам'ятник Максиміхіну
Пам'ятник Радусу Ф. Н.
Пам'ятник Тимошенку І. Т.
Пам'ятник Шарпилу П. Д.
Пам'ятник Ященку І. Т.
Пам'ятник Акуленку В. Є.

У 1675 році у Новгороді-Сіверському в Спасо-Преображенському чоловічому монастирі відомим просвітителем Лазарем Барановичем була відкрита перша на Лівобережжі друкарня, яку пізніше перенесли до Чернігова.[7]

Ліквідація гетьманської влади в Україні російським урядом призвела до створення українською козацькою шляхтою низки таємних товариств, метою яких було відродження незалежності України. Тоді на Північній Україні гурток створений у Новгород-Сіверському став головним осередком патріотів своєї Батьківщини.[8]

У 1804 у місті було відкрито Новгород-Сіверську гімназію.

1989 року у місті — відкриття державного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».[9]

Зараз у місті працює: Новгород-Сіверська гімназія № 1 імені Б.Майстренка, Новгород-Сіверська ЗОШ I–III ст. № 2 та медичне училище.[10]

Готелі[ред.ред. код]

Місто має 3 готелі — новий сучасний «Слов'янський» (вул. Луначарського, 2), збудований ще понад 100 років назад і новий на залізничному вокзалі.

Люди[ред.ред. код]

Див. також: Категорія:Персоналії:Новгород-Сіверський

Історичні особи.

Спасо-Преображенський монастир

У місті народився Лазар Баранович, український церковний, політичний та літературний діяч другої половини 17 століття, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський.

У Новгороді-Сіверському жила і вчилась Раїса Петрівна Іванченко — автор багатьох історичних романів, письменник, професор історії.

Випускниками Новгород-Сіверської гімназії, були перший ректор Київського університету Михайло Максимович, ректор Київського університету у 1924-1925 роках Олександр Карпеко, основоположник вітчизняної педагогіки Костянтин Ушинський, вчений і громадський діяч Пантелеймон Куліш та багато інших.[11]

Тут народився Зіновій Давидов, підприємець, «батько всіх сигар», власник фірми «Davidoff».[12]

Сучасники:

  • Колошин Анатолій Іванович (1941, Новгород-Сіверський) — український майстер-різьбяр, заслужений майстер народної творчості України

Уродженці міста[ред.ред. код]

  • Якименко Олександр Іванович. — (*06.10.1936, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області) — телеоператор. Один з фундаторів телебачення на Буковині. Член Національної спілки журналістів України. Закінчив фізико-математичний факультет Чернівецького держуніверситету (1959). З 1962 р. безперервно працює телеоператором Чернівецької державної телелерадіокомпанії. Номінант видання «Інформаційний простір Буковини».- Чернівці: Букрек, 2004. — С. 193. — ISBN 966-8500-17-2.
  • Науменко Володимир Павлович — член Української Центральної Ради.
  • Юдін Григорій Опанасович (1920 - 2005) - літакобудівник, доктор технічних наук, лауреат Ленінської премії.
  • Зіно Давидофф (1906 - 1994) — швейцарський підприємець, засновник всесвітньо відомої швейцарської компанії Davidoff.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Ярмарки та фестивалі на сайті Обласної асоціації сільського зеленого туризму
  3. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Сайт Верховної Ради України
  4. Клімат у Новгород-Сіверському на meteoprog.ua
  5. Тріумфальна арка. Путівник по Чернігово-Сіверщині (рос.)
  6. Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2014 року № 865-VII «Про віднесення міста Новгород-Сіверський Новгород-Сіверського району Чернігівської області до категорії міст обласного значення»
  7. Історія Чернігівщини
  8. Сторінка Гайдамаки
  9. Новгород-Сіверський державний історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» на www.ukrain.travel
  10. Сайт «Швидкої довідки»
  11. Українські енциклопедії та словники — Новгород-Сіверська гімназія
  12. Gorod Портал Чернігова. — Король цигарок Davidoff родом із Новгород-Сіверського. Автор — В. Сапон

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.