Хлоп'яники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хлоп'яники
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Сосницький район
Рада Хлоп'яницька сільська рада
Код КОАТУУ 7424987501
Основні дані
Засноване 1350
Населення 719
Площа 3,43 км²
Густота населення 209,62 осіб/км²
Поштовий індекс 16112
Телефонний код +380 4655
Географічні дані
Географічні координати 51°44′40″ пн. ш. 32°42′53″ сх. д. / 51.74444° пн. ш. 32.71472° сх. д. / 51.74444; 32.71472Координати: 51°44′40″ пн. ш. 32°42′53″ сх. д. / 51.74444° пн. ш. 32.71472° сх. д. / 51.74444; 32.71472
Середня висота
над рівнем моря
177 м
Місцева влада
Адреса ради 16112, Чернігівська обл., Сосницький р-н, с. Хлоп'яники, вул. Центральна, 21
Карта
Хлоп'яники. Карта розташування: Україна
Хлоп'яники
Хлоп'яники
Хлоп'яники. Карта розташування: Чернігівська область
Хлоп'яники
Хлоп'яники
Мапа

Хлоп'я́ники — село в Україні, в Сосницькому районі Чернігівської області. Населення становить 719 осіб. Орган місцевого самоврядування — Хлоп'яницька сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується у другій половині ХIV століття. За однією версією, назва походить від "хлопи пана Яна". Проте в "Генеральном следствии о местностях Черниговского полка 1729 - 1730 гг." село зветься Хлопонки. Місцеві жителі називають його Хлепеники.

Поблизу села виявлені поселення часів епохи бронзи та ранньослов'янського періоду (III-V століття), Русі (ХII-ХII століття).

За королівським привілеєм 1621 р. — село Хлопкове. У 1654 р. збудована Троїцька церква, війт Григорій Погорілий. У 1666 р. переписано 14 податкових дворів, які дають 2 пуди меду, сільська церква. На р. Свір працював водяний млин.

За реєстром Волинської сотні 1732 р. церква зі школою. У 1781 р. — 130 хат, церква, в околиці 5 хуторів. У 1809 році із Хлоп'яників на землі Чорноморського війська було переселено 40 чоловіків і 35 жінок. Ревізькі казки 1834, 1850 років свідчать про продаж селян Григорія Кореня, Павла Кобанова, Тетяни Абрамової, про перехід у придане Івана Мельника, Василя Галактіяна Клименковича тощо. Їх власниками були надзвичайний радник Павло Яновський, штабс-ротмістр Микола Скоропадський, поручик Микола Войков тощо [1]

У 1866 році — 270 дворів, 1299 жителів, у 1897 році — 338 дворів, 1838 жителів, дерев'яна Троїцька церква (1881 року), земська школа, два ярмарки на рік[2].

Хутір Свирок заснував у кінці ХVIII століття поміщик Забіла. Землі з боку Жуклі займав поміщик Микола Комстадіус, а землями в бік Осьмаків володіли дрібні поміщики Загорський, Яновський, Циганок, Литвинов.

Завдяки столипінськиій реформі значна частина селян змогла придбати землю, як про це свідчить "Журнал Сосницького повітового земського зібрання" 1906 року. 1912 року в селі згідно рішення Сосницької управи будується пожежна і з наступного року працює пожежне добровільне товариство, попечителем якого був священик Вячеслав П'ятницький, розстріляний комуністами 1937 року[3] .1913 року в селі створено кредитне товариство, головою якого обрали поміщика Самійла Литвинова. Діяв у селі фельдшерсько - акушерський пункт, на який 1911 року Сосницьким земством було асигновано 25 крб. 50 коп.

Земляк — поет Варфоломій Кириленко згадував "вузенькі піскуваті ниви".

Діяла у селі і "Просвіта", 1921 року у ній першим членом значився фельдшер Петро Панченко. Розкуркулено Гаврила Кириленка, Каленика Шарого, Кирила Шарого, Василя Гурбика, Віктора Бережного, Олександра і Порфирія Рачинських, Григорія Шарого, Анастасію Шару, Афанасія Шарого, Петра Царенка, Рішенням комнезаму їх майно відібрано, а самих їх вислано за межі України чи переселено в інші хати[1].

Відомо про діяльність повстанського загону в кількості 9 чоловік, який у травні 1931 року підпалив хату колишнього голови сільради Шабаса. Багато жителів села були репресовані — так селянина, який сказав, що за бюст Сталіна можна було купити двох поросят, вночі забрали і більше про нього ніхто не чув[4]

Під час другої світової війни 153 жителів села було відправлено на роботи в Німеччину, багатьох людей — членів сімей активістів — вбили поліцаї — розкуркулені цими активістами. На фронті загинули 282 хлоп'яничани.

В повідомленні Чернігівському обкому Компартії "Про труднощі з продовольством у Понорницькому районі" від 11 лютого 1934 року повідомляється, що "найбільше голодують члени колгоспу ім. Шевченка. По індивідуальному сектору с. Хлоп'яники всього голодуючих 31 родина, в них членів родин 119. Серед голодуючих по індивідуальному сектору 9 родин були опухлі від голоду" (Державний архів Чернігівської області. П- 470, опис 1, спр.203).

У 1937 р. було розстріляно Петра Загорського і курсанта військової академії ім. Фрунзе Якова Маластовського. З останньої війни не повернулося 80 % мобілізованих сільчан.

08.09.2009 була створена релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату Свято-Троїцька парафія за адресою вулиця Ярмоли, 10. 23.07.2015 настоятелем Свято-Троїцької парафії було призначено ієромонаха Нестора (Назарова).

17 липня 2020 року[5] в результаті адміністративно-територіальної реформи Корюківський район укрупнили і село увійшли до його складу.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сибіль, Микола (2008). Пахощі рідного краю (українською). Дрогобич: "Коло". с. 29– 32. ISBN 978-966-7996-52-9. 
  2. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (українською). Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" імені М.П.Бажана. 1990. с. 835. ISBN 5-88500-011-5. 
  3. Сибіль, Микола (2008). Пахощі рідного краю (українською). Дрогобич: "Коло". с. 57– 59. ISBN 978-966-7996-52-9. 
  4. Сибіль, Микола (2008). Пахощі рідного краю (українською). Дрогобич: "Коло". с. 131. ISBN 978-966-7996-52-9. 
  5. Про утворення та ліквідацію районів. www.golos.com.ua (uk). Процитовано 2020-07-18. 
  6. Кириленко Варфоломій Гаврилович. Вікіпедія (uk). 2019-12-14. Процитовано 2020-02-04. 
  7. Литвинов Лев Самійлович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2020-02-04. 

Посилання[ред. | ред. код]