Аганін Марк Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Абрамович Аганін
Аганін Марк Абрамович.gif
Народився 12 жовтня 1876(1876-10-12)
Одеса, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 25 грудня 1940(1940-12-25) (64 роки)
Одеса, Одеська обл., Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність караїм
Alma mater Імператорський Новоросійський університет, Санкт-Петербурзький політехнічний інститут
Галузь фізика, геофізика, метеорологія
Заклад Імператорський Новоросійський університет
Вчене звання професор, член-кореспондент АН УРСР
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Член Національна академія наук України

Марк Абрамович Аганін (12 жовтня 1876 р., Одеса25 грудня 1940 р., Одеса) – геофізик. Магістр фізичної географії, доктор фізико-математичних наук (без захисту дисертації), професор (1922), член-кореспондент АН УРСР (1939).

Біографія[ред.ред. код]

Марк Абрамович Аганін народився в Одесі 30 вересня (12 жовтня) 1876 року в міщанській родині. 1885 року він вступив до підготовчого класу Другої одеської гімназії, яку закінчив 1894 року зі срібною медаллю.

1898 року Аганін закінчив із дипломом першого ступеня математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в Одесі. 1904 року закінчив Санкт-Петербурзький політехнічний (технологічний) інститут.

1904 року розпочав роботу лаборантом кафедри опору матеріалів Варшавського політехнічного інституту. 1906 року став спостерігачем магніто-метеорологічної обсерваторії Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Від 1908 року викладач Вищих жіночих курсів і реального училища в Одесі. У 19081909 роках перебував на стажуванні в метеорологічних обсерваторіях Санкт-Петербурга та Києва. 1910 року склав іспит на ступінь магістра фізичної географії

У 19131914 роках у Гайдельберзькому університеті (Німеччина) готувався до професорського звання. У 19151918 роках керував Павловським відділенням Головної геофізичної обсерваторії Росії та викладав на Петроградських вищих жіночих курсах. Від 1919 року — приват-доцент Новоросійського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) та геофізик Одеської та Миколаївської геофізичних обсерваторій.

6 вересня 1920 року призначено естраординарним професором кафедри фізичної географії Кам'янець-Подільського державного українського університету. До Кам'янця-Подільського не прибув [1].

У 1922–1931 роках працював професором, завідувачем кафедри фізики Одеського політехнічного (пізніше енергетичного) інституту. У 1931–1935 роках керував магнітною зйомкою території України. Організував магнітне вимірювання 1500 пунктів і вперше склав магнітну карту України. Провів магнітну зйомку Чорноморського та Азовського узбережжя. У 1919–1940 роках керував роботою відділу актинометрії та земного магнетизму Одеської геофізичної обсерваторії.

22 лютого 1939 року обрано членом-кореспондентом АН УРСР (спеціальність — геофізика[2].

У 1939–1940 роках був професором Одеського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова)

Помер 25 грудня 1940 року в поїзді, повертаючись із наукового відрядження з Ленінграда. Поховано в Одесі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Марк Аганін — фахівець із фізики утворювання опадів і земного магнетизму. Вивчав механізм злиття крапель і теоретично пояснив закон Б. Келлера. Вивчав утворення роси й туманів, що започаткувало теорію штучного впливу на хмари й тумани. Збудував прилад для вимірювання випромінювання нічного неба.

1931 року Аганін відновив реєстрацію потенціалу електричного поля Землі.

Аганін заснував Магнітну обсерваторію у селі Степанівка за 60 км від Одеси. Її відкрито 1939 року.

В останні два роки свого життя (1939-1940) він відновив педагогічну діяльність в Одеському університеті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918—1921 рр.). — Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. — С. 392.
  2. Член-кореспондент НАН України Аганін Марко Абрамович

Література[ред.ред. код]